Званий гість 30.11.2017
Доброго дня! Дорогі радіослухачі, я Альме Емірсалє, це радіо «Куреш» і програма «Званий гість». Сьогодні гостями нашої програми є Ібрагімов Руслан – радник Міністерства соціальної політики України з питань ВПО в Херсонській області і Людмила Неверицька – представник програми «Радник з питань ВПО» міністерства соціальної політики України. Я рада вітати Вас в нашій студії.
Сьогоднішня наша програма присвячена презентації гри «Переселенська блуканина».
28 листопада програма «Радник з питань ВПО» презентувала навчальну цю гру, були запрошені активісти, представники різних міністерств. Перше питання до Вас, пане Руслан.
«Що включає в себе поняття ВПО, що включає в себе цей, термін?»
Р.І. Поняття з’явилось у 2015 році, у 2014 році ще не було визначено суті цього поняття. У 2015 було прийнято закон «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Ведуча: Щоб отримати статус ВПО, куди має звернутись людина? З яких регіонів має приїхати, щоб вважатись ВПО?
Р.І. ВПО – людина, яка перемістилася з тимчасово окупованої АР Крим, з окупованих Донецької та Луганської областей та зони проведення АТО. Люди звертаються до управлінь соціального захисту.
Ведуча: Які документи треба навести?
Р.І. Це паспорт, ідентифікаційний код, та документи, що підтверджують факт проживання на названих територіях на момент виникнення обставин.
Ведуча: Наскільки я знаю 28 листопада цю гру в Херсоні Ви вже проводили в друге. Вперше проводили як тренувальну, ознайомчу. Чи справді для Херсона це актуально, це потрібно? Ваші враження.
Р.І. вперше ми грали в секторі Мін ТОТ з Денисом Чистіковим та співробітниками. Сьогодні це були органи місцевого самоврядування, місцеві активісти, громадськість і облдержадміністрація.
Ведуча: Людмило, розкажіть про гру. В медіа просторі гра викликала неабияке пожвавлення та резонанс. Хто є авторами, що вона собою уявляє?
Л.Н. Дякую за запитання. Дана ініціатива розроблена «Програмою радник з питань ВПО» та реалізовується канадською неурядовою організацією Stabilization Support Services за фінансової підтримки Посольства Великої Британії в Україні. Ми змогли реалізувати кампанію навчальних, соціальних ігор. Я хочу наголосити, що гра має навчальний характер, вона є навчальною. Вона не є розважальною, комерційною. Не буде продаватися, а буде поширюватись серед партнерських організацій.
Для чого гра зроблена? Зроблена самими переселенцями, керівниками програми. Вони самі пережили подібні ситуації і є правозахисниками. Ситуації, які підіймаються в грі є повторюваними, циклічними, характерними для всієї України.
Варто додати, що ми проводимо кампанію по всій території України, намагаємося охопити всі регіони.
Ведуча: Гру розробили самі переселенці, тоді чому вона викликала такий резонанс?
Л.Н. Я трішки розкажу, як виглядає сама гра. Це багатоходівка, яка заснована на реальних ситуаціях. Ходите за допомогою кубика та кеглів та потрапляєте у ситуацію з життя переселенців.
Умовний початок гри – це окупація Вашого міста, де Ви жили. Умовний кінець – це інтеграція у нову спільноту, купівля чи отримання житла. Ми хочемо показати цю гру місцевим громадам та людям, які працюють з ВПО. Це гра не для ВПО, а про ВПО. Метою гри є достукатись до місцевих громад, щоб вони краще розуміли тих, хто живе поряд, співгромадян, які пройшли цей шлях. Ми хочемо попередити дискримінацію, Хочемо говорити про стирання стереотипів про ВПО.
Наша гра – наш початок до діалогу. Те що ми сьогодні бачили, ми говорили. Угрі є багато негативних моментів, але це життя. Ви можете в будь-який момент зійти з дистанції, повернутись назад, як і в реальному житті люди повертаються на окуповані території.
Ведуча: Ви проводили гру в кількох регіонах України, маєте можливість порівняти чим відрізняється приймаюча громада нашого Херсону від інших міст, чи помітна різниця?
Л.Н. Вже були здійснені презентації у Львові, Одесі, Івано-Франківську, Тернополі, Ужгороді та Вінниці. З особистого досвіду, в західних областях люди вказували, що і так з розумінням ставилися до них, але краще стали розуміти ті проблеми, з якими ті стикаються. Херсон хочу відзначити тим, що тут є багато людей з АРК. Відбувся діалог між переселенцями з Донецька-Луганська та Криму. Тікаючи з Донецька-Луганська, люди могли бути обстріляні, люди з Криму не бачили всіх цих подій. Переселенці так можуть краще зрозуміти один одного.
Законодавчо знаходяться в однаковій ситуації, але кожна історія індивідуальна. Проводячи такі заходи, ми чуємо людей.
Ведуча: Пане Руслане, статистично в Херсонській області представників яких регіонів більше? Може є якісь програми для підтримки ВПО?
Р.І. в області більше 13 тис. переселенців, з них 80% люди з Донецьку-Луганську, 20% - жителі Криму. Що стосується соціальних програм, то їх 2 ( одна обласна та одна міська). Програмою передбачені одноразові харчування , матеріальна допомога при вступі до школи чи садок, та доступне житло.
Ведуча: Найгостріше питання на сьогодні для ВПО, найнагальніше?...
Р.І. Житло, все ж таки житло.
Ведуча: У грі є таке поняття МКП – місця компактного проживання. В Херсоні чи це актуально?
Р.І. Як показала практика, МКП – це погано.
Ведуча: Чим саме?
Л.Н. Давайте конкретизуємо, що таке МКП. Це певне місце, де розміщені ВПО. Це модульні містечка, гуртожитки, спортивні ліцеї-інтернати, де в 2014 році були розміщені люди тимчасово, і вони проживають там досі. Я погоджуюсь із думкою, що дані явища заважають інтегруватися у місцеву громаду, переселенці живуть своєю спільнотою. В них конкретне місце і зона для спілкування.
Ведуча: Чи потрібне МКП для кримців? Чи треба розселяти кримських татар в селах, містах по різних вулицях і т.д.?
Р.І. Відповім як кримський татарин, нам треба жити разом. В нас спільна мова, спільна культура, які треба розвивати. Що стосується МКП – я проти. Нехай це буде один населений пункт, але не одна будівля. Дісперстно – я згоден. Але якщо нас розмістять територією області, далеко один від одного, ми забудемо мову, культуру. Тож що стосується кримськотатарського народу, то нехай це буде не один населений пункт, а район.
Ведуча: На сьогодні ми можемо сказати, що це Генічеський район.(Генічеськ, Новоолексіївка, Новотроїцьк, Рикове). Туди приїздять переселенці. Чи треба говорити про те, що там треба зберігати мову, культуру, бо на сьогодні там кримських татар багато? Чи є це важливим осередком? Люди з Криму можуть поїхати до Києва, Вінниці, Львова. Чи можна зберегти мову, культуру в одному містечку на відміну від того ж Києва, Львова, де кращі соціальні умови адаптуватися?
Л.Н. Ви знаєте, я є колегою Руслана, працюю у Вінницькій області. У нас є місця компактного проживання саме кримських татар. Це село Новогреблі Вінницького району. Вінниця трошки віддаленіша від АРК, там маленька репрезентативність людей, які були вимушені їхати з Криму. Саме тому вони намагаються один з одним контактувати, єднатися. Щодо кримських татар – це ортодоксальні представники, вони ведуть своє господарство. З самого початку, коли вони приїхали, у місцевих громад були питання, бо трошки було незрозуміло Це інша культура, вони по-іншому одягаються. Але зараз гострих, проблемних питань немає. Їм допомогли з житлом. Вони співпрацюють з місцевими громадськими організаціями Донецьких та Луганських переселенців. В них свій переселенський рух, так вони відстоюють свої права. Але знову ж таки, потрібно дивитися на особливості самого регіону. В різних регіонах навіть різний спосіб ведення господарства. Є індустріальні регіони , є сільськогосподарські. Постають питання з перекваліфікацією людей і постають питання з роботою.
Ми порівнюємо регіони, є статистика, вона є умовною, фігуральною, тому що не всі громадяни, які переїхали, хочуть отримувати статус ВПО і на те є велика кількість чинників. Треба розуміти, що статистика може реально не відображати стан речей в регіоні.
Ведуча: Якщо переселенці перекваліфікуються та отримають роботу, чи не є це гострим питанням того, що на ринку праці позбавляються можливості працевлаштуватись місцеві? Чине є це причиною виникнення конфліктів? Чи були такі випадки?
Р.І. Про такі випадки у нас в Херсонській області мені не відомо.
Л.Н. Що я можу сказати. Давайте дивитися на ринкову економіку і нормальну конкуренцію на ринку праці. Чи не виникає на цьому тлі конфліктів? Це скоріше стереотип. «Приїхали, забрали наші робочі місця», але тут якщо іншого спеціаліста взяли замість вас, то можливо не треба ображатися, бо той є кращим спеціалістом. І так само ВПО «мене не взяли на роботу, бо я ВПО». Тут є такий момент, що таким чином люди можуть виправдовувати особисті невдачі. Це є стереотипи, про них треба говорити, з ними треба боротися. Треба говорити, не замовчувати, а говорити. І такими заходами, які ми намагаємося в регіонах ініціювати, це привід, це гарна можливість поговорити. Один на одного подивитись, почути і достукатись.
Ведуча: Ви сказали «достукатись». Ще раз, хто з представників влади, служб брав участь у вашому заході?
Р.І. Це обласний пенсійний фонд, Центр зайнятості, Обласне управління охорони здоров’я, директор служб сім’ї, молоді та дітей.
Хтось знає про проблеми переселенців, хтось – ні. Хтось з ними працює, але більша частина наших громадян не помічають цієї проблеми. На даний момент, ми є мостом між переселенцями, громадськими організаціями та владою. Цією грою ми показуємо, як живуть переселенці, з якими проблемами вони стикаються. Показуємо на те, що треба вирішувати.
Ведуча: Мені відомо, що у грі більше ста ходів і в кінцевому результаті – перемога. У вигляді чого гравець бачить ту перемогу? Чи це перемога в АТО і повернення людей на батьківщину? Повернення АРКрим і всі повертаються до дому? Чине відриваємо ми переселенців, чи не оселяємо ми їх на тих місцях, де вони поселилися?
Л.Н. я хочу сказати, що в нашій грі, як початок, так і кінець гри є дуже умовними. Починається з окупації Вашого міста. Зазначимо, що в Україні в жодному регіоні, місті ніякої евакуації не було оголошено. Наш умовний кінець гри – це те, що громадянину вдалося інтегруватись у місцеву громаду і отримати власне житло. Але також це є умовним варіантом. У грі прописано, що невідомо з якими паперовими тяганинами доведеться стикнутися. Можливо, доведеться відновлювати якісь документи, підтверджувати якійсь факт, буде питання з доказами того самого робочого стажу і т.д. Багато громадян з числа ВПО хочуть залишитись на підконтрольній Україні території, і вони зацікавлені в отриманні житла та роботи.
Тому треба розглядати все індивідуально. В нашій грі, як і в реальному житті ви можете в будь-який момент зійти з дистанції, повернутись на окуповану територію, але чи всі хочуть туди повертатись? Багатьом, на жаль, туди дорога закрита і це потрібно також визнати. Бо вони занесені до різного роду списків і ними цікавляться різного роду спец служби. Тому ось такі умовні поняття, і про це також треба говорити.
Ведуча: На останок, скажіть, будь ласка, при виникненні такої ситуації людина може звернутися до представництв Мін соц політики України, що є в кожному місці, в районі. Ви говорили, що у Вас є партнери. До кого ще, окрім Вашого міністерства, людина може звернутися по допомогу? Які проблеми їй реально допоможуть вирішити?
Р.І. В Херсонській області на сьогодні це «Крим- SOS», КТРЦ –кримськотатарський ресурсний центр (знаходиться в Генічеському районі), також люди звертаються до Меджлісу – ми співпрацюємо з Меджлісом, Можна звернутись до Міністерства з ТОТ
ППУ в АРК – туди теж можна звертатись.
Ведуча: Чи є випадки, коли люди звертались до Вас по допомогу і, для вирішення того, чи іншого питання, Ви делігували їх до Представництва(ППУвАРК)
Р.І. Так, був випадок, коли по Області були вилучені особові справи в управлінні соціальних справ нацполіцією, СБУ, прокуратурою Щоб їх повернути, люди писали звернення в Представництво. І так, справи було повернуто. В Представництво часто звертаються щодо паспортизації: вклеювання фотокартки, заміна паспортів та інше.
Ведуча: Отримавши адмін послуги, люди повертаються на окуповані території на відміну від тих, хто звертається до Вас, щоб отримати статус ВПО.
Дякую. Нагадую: я Альме Емірсалє, це радіо «Куреш» і програма «Званий гість». Сьогодні гостями нашої програми є Ібрагімов Руслан – радник Міністерства соціальної політики України з питань ВПО в Херсонській області і Людмила Неверицька – представник програми «Радник з питань ВПО» міністерства соціальної політики України.
Ще раз дякую!