Зулейха Бекірова: майстриня, яка відродила кримськотатарську вишивку

«Через долю однієї людини можна побачити історію всього народу»
— народна мудрість

У кожного народу є постаті, які своїм життям зберігають і передають не лише культуру, а й силу національного духу. Зулейха Бекірова — саме така людина, художниця декоративно-ужиткового мистецтва, майстриня ткацтва, гобеленів і, передусім, кримськотатарської традиційної вишивки. ї шлях — це історія відродження кримськотатарської вишивки, яка опинилася під загрозою зникнення після насильницького виселення кримськотатарського народу у 1944 році.

Зулейха Бекірова народилася 23 травня 1913 року в селі Моллалар Перекопського повіту Таврійської губернії. Ще з дитинства її приваблював світ орнаментів — квіткових, геометричних, стилізованих. Вона з захопленням спостерігала, як її мати та бабуся вишивали золотими й шовковими нитками на домотканих полотнах. Так, у родині, де вишивка передавалась з покоління в покоління, Зулейха засвоїла перші уроки великої справи свого життя.

Її вироби вирізнялися вишуканістю й технічною досконалістю, завдяки чому вона була прийнята до художньо-кустарної артілі «Ескі Орьнек» («Старовинний візерунок») у місті Євпаторія. З 1930 по 1932 роки Зулейха навчалася під керівництвом відомої майстрині, своєї тітки Адавіє Ефендєєвої, яка передала їй глибокі знання про традиційне ткацтво та вишивку. У 1932 році, як одну з найкращих учениць, її направили на навчання до Московського художньо-промислового технікуму за сприяння «Кримшвейпромсоюзу», а після його закінчення працює у Науково-дослідному інституті художньої промисловості. Вона бере участь в експедиціях до Казахстану та країн Середньої Азії, де вивчає килимарські традиції, створює ескізи з національними орнаментами для виробництв у різних регіонах СРСР.

  
Адавіє Ефендієва та ескізи її робіт

З 1937 року Зулейха бере участь у масштабних виставках. У 1939 році її роботи експонуються в Києві та Нью-Йорку. Спеціально для американської експозиції за її ескізом був створений килим «Верблюди», який сьогодні зберігається у фондах Музею народного мистецтва імені Станіславського. Того ж року її приймають до Спілки художників СРСР.

У 1940–1948 роках Бекірова здобуває вищу мистецьку освіту в Московському інституті декоративного і прикладного мистецтва. Пізніше — в аспірантурі, вона пише наукову працю з оформлення килимами глядацької зали Ашгабатського драматичного театру. З 1948 по 1968 роки Бекірова викладала спеціальні дисципліни у Московському художньому технікумі, виховуючи нові покоління майстрів. Вона вражала поєднанням глибоких знань, практичного досвіду й педагогічного хисту. Її гобелени, зокрема «Осяяння», який зберігається у фондах Кримськотатарського музею культурно-історичної спадщини, свідчать про її вірність улюбленій справі та високу художню майстерність.

Найзаповітнішою мрією Зулейхи Бекірової було поділитися своїми знаннями з власним народом. І у 1990 році ця мрія здійснилася. На запрошення Координаційного центру з відродження кримськотатарської культури вона приїхала до Сімферополя. Тут, на базі малого підприємства «Орьнек» (засновник — Сеїтмемет Меметов), організувала курси з традиційної кримськотатарської вишивки.

Бекірова навчила групу з 12 дівчат технікам «татар ишлеме» (кримськотатарська двостороння глуха гладь), «есап» (лічильна вишивка), а також передала основи композиції, колористики, традиційних швів. Завдяки її відданості, багаторічному досвіду та педагогічному таланту, вдалося відродити майже втрачений високохудожній вид мистецтва, який у роки депортації був приречений на забуття.

Однією з найобдарованіших учениць Зулейхи Бекірової стала Ельвіра Османова — провідна кримськотатарська вишивальниця, яка перейняла знання від відомої майстрині, освоїла максимальну кількість технік і швів та продовжила справу життя своєї вчительки. Саме завдяки таким послідовницям у XXI столітті давнє рукоділля знову зазвучало повноголосо — як свідчення культурної спадщини, незламності духу та сили національної пам’яті.

   
Ельвіра Османова та її робота

Таким чином мистецтво традиційної вишивки кримських татар, майже втрачене після насильницького виселення, було збережене, переосмислене й відроджене.

Кримськотатарська вишивка — це не лише декоративне мистецтво, а й форма збереження ідентичності народу.

Зулейха Бекірова залишила по собі не тільки вироби, які сьогодні зберігаються у музеях по всьому світу, а й школу, дух і систему знань, які відроджують культуру.

Інформація підготовлена для друкованого видання
Календар знаменних та пам'ятних дат з історії Криму і кримськотатарського народу за підтримки Європейського Фонду за демократію

У статті використані фото з ресурсу mirassilver.com/krymskij-stil