Як будуть застосовувати воєнні дрони у війнах майбутнього

«Генерали завжди готуються до минулої війни»
Сер Вінстон Черчилль

Це слова видатного державного діяча і прем’єр-міністра Великобританії Вінстона Черчилля. Він мав на увазі практично об’єктивний факт: готуючись до майбутніх військових конфліктів, воєначальники виходять, як правило, зі свого минулого досвіду і в певному сенсі дійсно готуються до «минулої» війні, оскільки досвіду майбутньої, можливої війни не існує. Черчилль розумів, що необхідно, в цьому зв’язку, не залишатися ретроградом, а вивчати сучасну військову науку, знати всі новітні фактори перемоги, сміливо брати в розрахунок застосування сучасних технологій, техніки, стратегії тощо.

Цікаві історичні факти

Перший безпілотний літальний апарат був реалізований в 1935 році на прикладі повнорозмірного біплана De Havilland DH82B «Queen Bee». На ньому був встановлений радіоприймач і сервопривід управління, розміщений на задньому сидінні. В подальшому вони використовувалися у якості «живої мішені» на навчальних стрільбах із зенітних установок при підготовці артилеристів. Всього було побудовано 380 літаків De Havilland DH82B «Queen Bee». Термін «безпілотник» зародився завдяки саме цій історичній події.

Вінстон Черчилль і інші очікують на запуск цільового дрона «Havilland Queen Bee». 6 червня 1941 року

США пішли по стопах Великобританії і запустили в масове виробництво безпілотників Radioplane QQ-2, які використовували як літаки-мішені. Більш того, за час Другої Світової, фірма Radioplane створила для ВПС США майже 15 тисяч подібних БПЛА, в тому числі моделі QQ-3 і QQ-14. Цікаво, що авторство даних безпілотників належить Дені Рідженатальту, який у 30-их роках XX століття був процвітаючим актором і за походженням був британцем. Однак пізніше виявив інтерес до радіокерованих моделей, а в 1934 році відкрив свій магазин в якості хобі. Однак найбільш успішною розробкою США можна вважати безпілотний ударний бомбардувальник Interstate TDR-1, який можна порівняти лише з Фау-1 і який може вважатися першим у світі безпілотним літальним апаратом подібного типу і спеціалізації. По 1944 рік було випущено кілька модифікацій TDR-1: XTDR-1, TDR-1, XTD2R-1, XTD3R-1, XTD3R-2, TD3R-1. Однак, незважаючи на велику кількість модифікацій, в серійний випуск потрапили лише сам TDR-1 – більше 180 одиниць і TD3R-1 – замовлення в 40 одиниць, яке, втім, пізніше було скасовано.

До речі, навіть Norma Jeane DiMaggio (раніше Dougherty), більш відома як Мерілін Монро (Marilyn Monroe), під час Другої світової війни працювала на заводі безпілотних апаратів в Ван-Нейсі, штат Каліфорнія, коли її відкрив армійський фотограф, що відвідав завод.

Мерілін Монро на заводі безпілотних апаратів

Незважаючи на те, що після Другої Світової війни БПЛА так чи інакше активно використовувалися лише США і СРСР, на даний момент провідним лідером в розробці і застосуванні безпілотників вважається саме США. Досить сказати лише те, що в 2012 році безпілотні літальні апарати, що складалися на озброєнні ВПС США, склали 7.494 одиниці, в той час, як пілотованих апаратів налічувалося майже 11 тисяч.

В даний момент по значущості розвитку технологій в даній сфері необхідно відзначити не тільки США, але і Ізраїль, Великобританію, а так само Росію.

Що таке «дрон»?

Дрон – в технологічному контексті це безпілотний літальний апарат. Тобто літальний апарат, який злітає, літає та сідає без фізичної присутності пілота на його борту, але який знаходиться під постійним дистанційним контролем пілота або пілотів і призначений для повернення на аеродром та для подальшого повторного використання. Тобто крилата ракета до категорії «безпілотників» не належить. По суті дрон це безпілотний літаючий робот.

У своєму розвитку роботи пройшли чималий шлях, який починався з простих механізмів, що виконують одну дію за шаблоном.

Сучасні роботи не просто набагато складніші. Вони потребують все меншого контролю на кожному етапі, а перспективні роботи зможуть і зовсім обходитися без втручання людини при виконанні більшості завдань. Електроніка давно реагує на зміни умов швидше і точніше, ніж це зробив би оператор. Наприклад, положення дрона у просторі електроніка оцінює десятки і сотні разів на секунду. Стабілізація може здійснюватися так швидко, що її роботу видно тільки за результатом. Легкі БПЛА стійко літають у вітряну погоду, оминають перешкоди, спільно діють у складі ланки і утримують в кадрі об’єкти, що знімаються. Поки-що більшість безпілотників керована дистанційно, і вчені ставлять першочерговим завданням домогтися в найближчому майбутньому їх максимальної самодостатності.

Ще зовсім не так давно дрони, відомі як безпілотні літальні системи, квадрокоптери, мультикоптери, були виключною прерогативою військових, які використовували їх для підриву ворожих цілей, топографічної аерофотозйомки території та нанесення на карту дислокації противника. Сьогодні використання безпілотних літальних апаратів поширилося і на інші аспекти повсякденного життя. Споживчий ринок з великим ентузіазмом зустрів безпілотні літальні апарати, а рівень їх продаж значно зріс. Дрони отримали широке цивільне застосування, починаючи від пошуково-рятувальних операцій, спостереження, моніторингу погоди, трафіку, гасіння пожеж, в бізнесі з акцентом на фото- і відеозйомку, в сільському господарстві, у службах доставки вантажів і навіть з особистою метою.

Типи дронів

Безпілотні літальні апарати важко класифікувати, оскільки вони мають дуже різні характеристики. Ця різноманітність походить від великої кількості конфігурацій і компонентів БПЛА. Виробники поки не обмежені ніякими стандартами. В результаті сьогодні відсутні вимоги з боку авіаційних регуляторів про те, як БПЛА повинен бути оснащений.

Залежно від принципів керування, розрізняють такі різновиди безпілотних літальних систем:

• безпілотні некеровані
• безпілотні автоматичні
• безпілотні дистанційно-пілотовані літальні апарати (ДПЛА)

У авіації після 2000 року йде стрімке розширення саме останнього типу апаратів, й про них йдеться, коли вживають термін «безпілотник», «дрон» (англ. drone), або абревіатуру UAV. Тобто, під терміном «безпілотник», «БПЛА», «UAV» мається на увазі саме повітряне судно, яким через канали зв’язку керує один або декілька пілотів. Екіпаж БПЛА може також включати командира, оператора сенсорів, оператора вогневих засобів. Екіпажі БПЛА під час довготермінових місій змінюються — як на загал, кожні 4 години.

Наземний пункт керування безпілотним літальним апаратом. Екіпаж виконує бойовий (спостережний) політ над територією. Ліворуч — пілот, праворуч — оператор сенсорів

Безпілотні (англ. unmanned — без людини на борту) літальні апарати, відповідно до стандартів НАТО, так само, як і літаки із пілотом на борту (англ. manned aircraft), керуючись значенням повної злітної маси розділено на 3 класи:

I — повна злітна маса до 150 кг
II — повна злітна маса до 600 кг
III — повна злітна маса більше 600 кг

Клас I підрозділяється на категорії:

«мікро» — до 2 кг
«міні» — до 15 кг
«малі» — від 15 кг

Від наведеної вище класифікації НАТО дещо відрізняється класифікація безпілотних авіаційних систем (UAS), що її застосовано у документі Департаменту оборони США. Згідно цього документу, виділяють п’ять груп UAS:

• Група 1 (мікро-, міні тактичні) — від 0 до 9 кг, до 300 метрів над ґрунтом, основний представник — «RQ-11 Raven»
• Група 2 (малі тактичні) — від 9.5 до 25 кг; до 1000 метрів над ґрунтом, представник — «Scan Eagle»
• Група 3 (тактичні) — менш, ніж 600 кг, представник — «RQ-7 Shadow»
• Група 4 (персистентні) — більш, ніж 600 кг; представник — «MQ-1B Predator»
• Група 5 (пенетрувальні) — більш, ніж 600 кг; представник — «MQ-9 Reaper»

J’son & Partners Consulting класифікує дрони за наступними основними характеристиками:

• за дизайном / конфігурацією
• за типом зльоту
• за цільовим призначенням
• за технічними характеристиками
• за типом живлення силової установки
• за корисним навантаженням
• за типом системи автоматизації
• за системою запобігання зіткнень
• за типом навігації
• за типами захисту від глушіння сигналів
• за пропускною здатністю радіочастотного спектру
• за бортовою обробкою даних
• за спеціалізацією програмного забезпечення

Безпілотники можуть управлятися дистанційно, а можуть літати автономно за допомогою програмно-апаратних засобів (плану польоту), що працюють в тісному зв’язку з бортовими сенсорами і системами GPS.

Більшість дронів військового призначення – це БПЛА середнього розміру, «робочі конячки» сучасних армій по всьому світу. У США прийнято позначати їх за допомогою абревіатури MALE – безпілотники, здатні працювати тривалий час на середній висоті, або HALE – на великій висоті.

В цьому класі одним з лідерів є модель Heron, яку випускає в Ізраїлі компанія Israeli Aerospace Industries. Heron, його планує взяти в оренду бундесвер, здатний літати 52 години на висоті 10 тисяч метрів. Він важить більше тонни, а розмах крил у нього – 16 метрів. Модель знаходиться на озброєнні таких країн, як США, Австралія, Марокко, Туреччина, Індія та Канада.

Дрон ізраїльського виробництва Heron

Актуальність

Як бачимо, тема безпілотників, тобто дронів, не нова. Увагу на дрони військові знову звернули в останні кілька років.

Першим приводом стало застосування дронів ісламістами в Іраку та Сирії, коли звичайні китайські коптери були перероблені для скидання боєприпасів з повітря або для самопідриву при контакті з ціллю («дрони-міни» і «дрони-камікадзе»).

Другий привід – це війна на Донбасі і застосування дронів збройними угрупованнями проросійських сил на Донбасі на тактичному рівні для коригування і наведення вогню. Якщо дрони ісламістів стали причиною сплеску розробок технологій боротьби з безпілотниками, то війна на Донбасі змусила задуматися військове керівництво США.

Зв’язка «дрони – масований артилерійський удар» – це одна з найбільш обговорюваних тем серед західних військових експертів, які вважають, що саме такий тактичний підхід широко і ефективно застосовується в Донбасі і що в разі військових конфліктів саме так будуть діяти російські збройні сили на землі.

Більш того, дрони – це не просто технологічна новинка. Застосування безпілотних машин може кардинально змінити все майбутнє бойових дій на планеті.

«Береш дрон побільше – вішаєш на нього протитанкову гранату – це протитанковий дрон, береш поменше, вішаєш протипіхотну – протипіхотний. Допрацьовуєш софт, встановлюєш невеликий блок управління і ось уже дрон летить, а ти керуєш ним з теплого сортиру в тисячі кілометрів від поля бою через систему супутників.
Будь-який шібздік незабаром зможе утерти ніс могутньої і незламної Червоної Армії! Потрібно лише мати мільярд доларів і хороші відносини з країною, яка в змозі розробити і зробити ці дрони, софт до них тощо.
Найголовніше, що вся циклопічна і дорога програма переозброєння до 2020 року – нічого не варта. Всі ці «Армати», «Торнадо-С» та інші «Точки-У» з «Іскандерами» – весь цей металобрухт, буде знищений першою ж атакою жалюгідної сотні тисяч дронів. Ні хоробрість, ні вишкіл, ні самовідданість воїнів не матимуть ніякого значення. Жалюгідна карбонова іграшка, викинута з висоти 12 тисяч метрів вантажним літаком, що пролетить за лінією фронту, стрімко обрушиться на вас і вибухне на голові, розносячи ваш череп разом з каскою…»

Альфред КОХ

Ось відеоролик, що демонструє дію технологій, які у нас вже є. Транспортний літак, скажімо, С-130, зможе викинути близько 700 тисяч мікродронів LX-700K Liberator, облаштованих чотирма пропелерами, сенсорами, камерами, штучним інтелектом, а також кумулятивним зарядом вибухівки вагою в три грами:

 

У 2009 році після виходу прогнозу про розвиток безпілотних систем у вигляді програмного документа під назвою Unmanned Aircraft Systems Flight Plan 2009-2047 експерти порахували, що F-35 стане останнім пілотованим літаком в ВПС США і що в розробку нових пілотованих літальних апаратів американці просто не будуть більше вкладати гроші. Адмірал ВМС США Рей Мабус (Ray Mabus), виступаючи на конференції Sea-Air-Space ще в 2015 році, відкритим текстом оголосив, що літак F-35 Lightning II, що випускається в рамках програми Joint Strike Fighter, «повинен і майже напевно стане останнім пілотованим винищувачем-штурмовиком, який закупить або буде використовувати військово-морське відомство».

F-35 Lightning II – «останній» пілотований штурмовик США

На 2019 рік Пентагон запросив на 3.447 більше дронів, ніж у 2018 році. Бюджет на закупівлю безпілотників планується збільшити на 27%. Мова, безумовно, йде не тільки про ударні дрони, але і про розвідувальні безпілотники, включаючи морські та підводні, а також про засоби боротьби з дронами противника. Військові хочуть витратити на ці потреби 9,39 мільярда доларів, з яких понад один мільярд піде на системи і боєприпаси для ураження дронів ворога.

У 2013 році сукупний бюджет Пентагону на безпілотники був в два рази менше. Експерти відзначають небувалий попит Пентагону на ці машини. При цьому не очікується різкого збільшення закупівлі великих ударних дронів – акцент буде зроблений на придбання більшої кількості малорозмірних і дешевих безпілотників. Очікується, що Пентагон отримає як мінімум дві тисячі тільки одних квадрокоптерів. Близько 40 мільйонів доларів буде виділено на експериментальний підрозділ в армії, який буде тестувати використання наземних безпілотних систем. 2019 рік також стане першим роком, коли військово-морські сили США витратять більше грошей на дрони, ніж військово-повітряні.

Ринок військових безпілотників показує стрімке зростання. У квітні 2018 року аналітичний ресурс Global Market Insights опублікував свій прогноз, що стосується даної індустрії. Якщо на 2016 рік ринок одних тільки військових дронів становив близько 5 мільярдів доларів, то до 2024 року він зросте до 13 мільярдів. 65% приросту на ринку відноситься до продажу «коптерів» – лопастних дронів вертикального зльоту і посадки. Їх дешевизна, компактність, маневреність і здатність зависати над цілями робить їх ідеальними для ведення спостереження з повітря. 67% ринку складають дрони, якими можна управляти поза зоною прямої видимості. Технічний прогрес також сприяє зростанню попиту на дрони дальньої дії і більшої вантажопідйомності, які здатні оперативно виконувати місії на великих відстанях.

Один з чинників швидкого зростання ринку – це попит з боку таких країн як Китай та Індія, які намагаються не відставати в області застосування військових дронів від країн Заходу. Китай займає 50% ринку військових дронів в Азії і стрімко розвиває власне виробництво безпілотників.

Китайський БПЛА Wing Loong

 

Сьогодні серед лідерів по виробництву і застосуванню військових безпілотників міцно влаштувалися три країни: США, Ізраїль і Китай. Помітна на ринку і Франція. Щільно працюють над створенням власної промисловості в Росії, Туреччині, Ірані та Індії, особливо в плані виведення на ринок ударної машини.

Раніше інша американська аналітична компанія Orbis Research, яка регулярно публікує дослідження з різних ринків, включаючи військові, випустила доповідь «Світовий ринок військових безпілотників 2017-2027». За прогнозами аналітиків, до кінця цього року обсяг ринку складе 9,9 млрд. доларів, а до 2027 року зросте до 15,2 млрд. доларів.

Згідно з раніше опублікованим звітом нідерландської консалтингової фірми ASD, оборот ринку військових БПЛА до 2022 року виросте до 13,7 млрд. доларів. В принципі, прогнози всіх компаній близькі.

Найбільший приріст дасть попит на ударні дрони – їх частка на ринку складе – 40,8%, частка висотних БПЛА великої тривалості польоту – 25,1%, частка середньовисотних БПЛА великої тривалості польоту – 17,4%. З точки зору географії частка Північної Америки на світовому ринку військових безпілотників складе – 34,4%, азіатсько-тихоокеанського регіону – 31,7%, Європи – 24,1%.

В Азії буде розквітати ринок Китаю, Індії та Австралії. В Європі – Росії і Великобританії. За десять років світ витратить на військові БПЛА 133,3 мільярда доларів.

Так чи інакше, подальше технологічний розвиток дронів не зупинити. Само собою, йтимуть роботи над їх очевидними технічними характеристиками: акумуляторами, авіонікою, системами зв’язку, дальністю польоту тощо. Не менш важливий і також стрімко зростаючий суміжний ринок – це ринок датчиків і приладів для безпілотників.

Але є ряд напрямків, які особливо виділяються і які задають образ майбутнього застосування безпілотних машин, про них і буде наступна публікація.

Бонус

Застосування безпілотних машин змінило не лише бойові дії, а й поставило перед людством нові психологічні питання. Так американський режисер і сценарист Ендрю Нікола ще у 2014 році випустив драматичний трилер «Хороше вбивство» (англ. Good Kill) (при кліку відкриється прямий гіперлінк на фільм). За сюжетом колишній пілот винищувача, а тепер оператор безпілотника Томас Іґан, з військової бази в Лос-Анджелесі виконує бойові завдання за тисячі кілометрів від свого місця перебування. Щодня він вистежує і атакує терористів на іншому кінці земної кулі. Побувавши в Пакистані й Афганістані, через 12 годин керування безпілотником, Томас іде додому до своєї сім’ї. Кожен день сумніви проникають в душу героя все глибше, від чого він задається питанням про правильність вибору свого життєвого шляху і про моральність обраної роботи.

Джерело: Юрій СМОЛА
uir.news