Як би цинічно це не звучало, але заборона Меджлісу кримськотатарського народу в РФ не стала несподіванкою
Не буває несподіванок в судових чи інших правових процесах в Росії. Бо, зрештою, немає в Росії незалежних судів, та і права загалом. Є лише закони. Та і ті лише для громадян і ворогів.
Це боляче, несправедливо і по-варварськи - руйнувати, упокорювати народ, який просто має свою думку про те, що відбувається з ним і навколо нього. Так, переважна більшість кримських татар не сприйняли анексію та окупацію Криму Росією (тепер і решті має бути зрозуміло чому). Це і є їх гріх, ектремізм, радикалізм і тероризм в очах російської влади. При цьому ні Меджиліс, ні інші активісти кримськотатарського руху на території Росії та окупованого Криму ніколи не використовували інших, ніж законних методів протесту.
Те, що інкримінується Меджлісу - акція блокади - відбувається в Україні, і кримські члени мережі кримськотатарських меджлісів не мають до цього ніякого відношення.
Так само, російські заборони ніяк не зможуть вплинути на діяльність Меджлісу чи просто кримськотатарських активістів на території України та в усьому світі. Росіяни це знають, розуміють, але все-рівно вдаються до повторення сталінської політики.
Чому? Все дуже просто - усе організоване життя кримських татар відбувається через структуру меджлісів - від центрального до місцевих сільських чи міських. Визнавши Меджліс екстремістською організацією Росія добивається демонтажу системи, що згуртовувала і організовувала кримських татар. Власне, удар нанесено по тому, що робило кримськотатарську громаду народом.
Тому не варто думати, що заборона Меджлісу є помстою з боку Няшмяші чи окупаційної влади за громадську акцію блокади Криму та за сидіння без електрики.
Все значно гірше - розгортається план упокорення, колонізації і приборкання цілого народу. По суті це нічим не відрізняється від депортації 1944 року.
Це звичайно не кінець. Швидше за все, це лише початок боротьби.
І в цій боротьбі за виживання кримські татари не повинні бути самотніми. Ми, українське суспільство, не повинні допустити сучасного геноциду проти наших співгромадян - кримських татар. Ми ж добре розуміємо, що наступного разу у росіян може вистачити вагонів і для нашої депортації.
Не повинна стояти осторонь і українська держава, зокрема, українська дипломатія. Насьогодні вже напрацьовані хороші механізми публічної дипломатії у справі боротьби за звільнення Надії Савченко. Увесь спектр цих заходів має бути застосований знову, ще з більшим натиском та енергією для того, щоб проблема геноциду кримських татар в Криму стала предметом міжнародної дискусії, одним з найбільш відомих елементів боротьби за права людини.
Слід пам"ятати, що боротьба за права кримських татар та інших гноблених в Криму громадян України є ніщо інше, ніж боротьба за деокупацію Криму.
Зупинимо геноцид, врятуємо кримських татар - повернемо Крим!
Це має стати лейтмотивом об"єднання зусиль українського громадянського суспільства, української влади та наших друзів в усьому світі.