Він мріяв про F-16 і беріг пам'ять про побратимів»: історія 25-річного пілота Марата Мамбетова, Героя України
На початку жовтня українське небо втратило ще одного видатного захисника. Під час виконання бойового завдання загинув 25-річний майор, командир авіаційної ланки 40-ї бригади тактичної авіації Марат Мамбетов. За два роки повномасштабної війни він здійснив майже 200 бойових вильотів, захищаючи піхоту та знищуючи ворожі цілі.
6 жовтня Указом Президента України йому посмертно присвоєно звання Героя України.
Марат Редванович Мамбетов народився 17 липня 2001 року на Мелітопольщині у родині військовослужбовця. Його походження несе в собі глибокий історичний контекст: у пізнорадянські роки Мелітополь, навколишні райони та сусідня Херсонщина, стали місцем компактного проживання кримських татар. Тоді радянська влада всіляко перешкоджала репресованому народу повертатися до рідного Криму, змушуючи людей осідати на прилеглих материкових територіях.
Саме там, у родині, де знали ціну свободі та військовій честі, виховувався майбутній пілот. Від батька він перейняв витримку, а історія його народу сформувала в ньому непохитне розуміння того, хто є справжнім ворогом.
Шлях Марата у військову авіацію був стрімким і цілеспрямованим. У 2022 році, у найважчий період початку повномасштабного вторгнення, він закінчив Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (ХНУПС). За час навчання він успішно опанував управління трьома типами літаків: навчально-тренувальними ХАЗ та Л-39, а згодом і своїм основним бойовим соколом — винищувачем МіГ-29.
Одразу після випуску молодий офіцер став до лав легендарної 40-ї бригади тактичної авіації, відомої як «Привиди Києва». В умовах інтенсивних бойових дій Марат швидко довів свій високий професіоналізм. Його майстерність, холодний розум та прагнення до постійного вдосконалення дозволили йому у надзвичайно молодому віці обійняти відповідальну посаду командира авіаційної ланки.
Статистика бойової роботи Марата Мамбетова вражає. Для льотчика-винищувача кожен виліт — це гра зі смертю в умовах тотальної переваги ворога в повітрі та щільної роботи систем ППО. За два роки майор Мамбетов здійснив майже 200 бойових вильотів.
На рахунку елітного пілота десятки знищених повітряних цілей противника. Він регулярно виконував надскладні завдання з нанесення ударів по наземних позиціях, логістичних складах та командних пунктах російських окупантів. Його робота в небі була надійним щитом для українських Сухопутних військ.
За видатну мужність Марат був визнаний повним кавалером ордена «За мужність» (усіх трьох ступенів) та нагороджений відзнакою «За оборону України». Стати повним кавалером цього ордена у 25 років — це свідчення безпрецедентної хоробрості та ефективності на полі бою.
Марат не зупинявся на досягнутому. Розуміючи, що майбутнє української авіації — за сучасними західними технологіями, він останній час інтенсивно та наполегливо вивчав англійську мову. Його головною професійною мрією було перенавчання на винищувачі F-16.
Проте Марат був не лише блискучим військовим, а й людиною з глибокою громадянською позицією. Він гостро переживав втрати у своїй ескадрильї та авіації загалом. Пілот постійно закликав суспільство берегти пам'ять про полеглих українських льотчиків і активно просував петиції щодо перейменування вулиць на їхню честь. Він розумів: нація живе доти, доки пам'ятає своїх захисників.
Фатальний бій відбувся 1 жовтня 2026 року. Майор Мамбетов виконував чергове бойове завдання. Він успішно здійснив точний удар по позиціях окупантів, але його МіГ-29 був уражений ворожою ракетою.
Марат боровся за життя і встиг катапультуватися з палаючої машини, проте травми, отримані під час ураження літака та приземлення, виявилися несумісними з життям. Йому назавжди залишиться 25.
Указом Президента України від 6 жовтня 2026 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу, майору Мамбетову Марату Редвановичу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Церемонія прощання з 25-річним льотчиком відбулася 4 жовтня 2026 року на Майдані Незалежності в Києві. Віддати останню шану Герою прийшли його побратими, представники командування Повітряних сил ЗСУ, рідні, друзі та представники Меджлісу. Під час прощання голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров назвав Марата «сином Криму» та «воїном України». Труну з тілом загиблого пілота було вкрито Державним Прапором України та кримськотатарським національним прапором.
Після прощання у столиці кортеж вирушив до місця поховання. Майора Марата Мамбетова з військовими почестями поховали на Алеї Героїв Рогозівського кладовища (у місті Бориспіль, де він свого часу закінчив ліцей «Основа»)
У Героя залишилися батько Редван Мансурович, мати Яна Олексіївна та рідний брат.
За життя Марат боровся за те, щоб імена його загиблих побратимів були викарбувані на табличках українських вулиць. Тепер наш святий обов'язок, увіковічнити історію самого Марата. Честь і вічна слава Герою, який тримав для нас небо.