Відлуння Криму - спадок від Раміза Нетовкіна

Раміз Нетовкін – видатний кримськотатарський художник-графік, ілюстратор та аквареліст, Заслужений художник АР Крим.

Цікава історія походження прізвища художника «Нетовкін». Дідуся Раміза Нетовкіна - Раміза Джелялова, розстріляли гітлерівці, а батько, будучи ще дитиною, загубився під час депортації. На одній із вулиць Севастополя його зустріла шкільна вчителька, яка й прихистила хлопчиська. Жінка віддала йому метрики свого померлого сина Андрія Анатолійовича Нетовкіна. Але незабаром сусідка впізнала «татарчонка» і повідомила куди слід. Дитину (батька Раміза) забрали в дитячий будинок у Саратовській області. Потім було навчання в ремісничому училищі та служба у флоті в рідному Севастополі, куди він зміг потрапити як росіянин за документами померлого сина вчительки. Після служби Андрій знайшов матір і сестру в Узбекистані. Там і одружився з Шефікою Кадировою.

Майбутній художник з'явився на світ у 21 червня 1960 року в селищі Алмазар Ташкентської області Узбецької РСР. Його назвали на честь розстріляного діда Рамізом, а в пам'ять про вчительку, яка врятувала його батька, він залишився Нетовкіним.

У 1975 році з батьками переїхав до Криму, а у 1980 році закінчив живописне відділення Сімферопольського художнього училища ім. М.С. Самокиша. З 1983 року брав участь в обласних, республіканських та закордонних виставках. У 1989 р. член Спілки художників СРСР, Заслужений художник АР Крим. 2008 року Р.Нетовкін представив на конкурс альбом «Околиці Карасубазара» і став лауреатом премії ім. Бекіра Чобан-Заде в номінації «За кращий твір, що відображає минуле, сьогодення і майбутнє Карасубазара». Бекіра Чобан-Заде в номінації «За кращий твір, що відображає минуле, сьогодення і майбутнє Карасубазара».

У своїх інтерв'ю художник зізнавався, що з дитинства бачив Крим чорно-білим. Його мати, показуючи п'ять чорно-білих листівок 1937 року із зображенням Бахчисарая, говорила: "Це наша Батьківщина – Крим".

Художник згадував, що батьки «заразили його хворобою Батьківщиною» з самого дитинства. У родині не припинялися розмови про повернення до Криму. Чекали тільки того часу, коли Раміз закінчить вісім класів. 1975 року Нетовкіни повернулися до Криму й оселилися в Карасубазарському районі.

Більший песимізм його творчості надавали труднощі перших років життя на Батьківщині після повернення з депортації. Він згадував, як у дитинстві знав про пригноблення свого народу, що "нас знищили, над нами знущалися. Це все травмує". Першими спогадами після повернення до Криму були: школа за 6 км від дому, миші, що бігали по будинку, повне бездоріжжя, постійні візити міліції, яка вимагала терміново покинути Крим.

Незважаючи на це, творчість Раміза Нетовкіна не можна назвати сумною чи мінорною. Його картини дихають добротою, любов'ю до рідного Криму, до кожного напівзруйнованого старого будиночка, непримітного, на перший погляд, куточка. Він вірив, що кожне кримське місто має свою пісню, свою легенду та метафору.

Основна тема творчості Раміза Нетовкіна пов'язана з природою та архітектурою Кримського півострова. Його роботи, виконані тушшю, пером та аквареллю на папері, вирізняються реалістичним стилем. Особлива любов художника простежується до пам'яток минулого – забутих, дивом вцілілих і нині руйнованих кримськотатарських поселень. Раміз Нетовкін по-особливому відчував і передавав через деталі красу Криму, що минає. Гармонія природи та національної архітектури у його графічних композиціях звучить "як мелодія сопілки з глибини старовини". Він із захопленням малював ажурні арабески тонких гілок дерев з частинами архітектурних форм – порталами, віконними ґратами або балконами.

Раміз Нетовкін був надзвичайно плідним художником, постійно створюючи численні замальовки та ескізи під час своїх подорожей і перебування у різних місцях, адже він прагнув закарбувати кожен куточок та момент, зберігаючи їхню живу пам'ять на папері.

«У тридцять років, — розповідав художник, — я обмалював увесь Крим, де б я не був — у мене по аркушу є».

Художник присвятив окремі серії робіт таким містам, як Алушта, Бахчисарай, Євпаторія (Гезлев), Гурзуф, Ялта, Кастамону (Туреччина). Багато його малюнків присвячено рідному Карасубазару (Білогірськ). Його ліричні пейзажі легкі, повітряні, майже прозорі, а тендітні візерунки існують на межі світла і тіні, реального і примарного, наче далекі спогади. 

Деякий час Раміз Нетовкін викладав малювання в Білогірській школі №1 ім. К.І.Щелкина, працював у будинку молоді. Він був молодим, добрим, але водночас вимогливим учителем, який викликав повагу та любов своїх учнів. Його запам'ятали як уважну, чуйну, легку людину з особливим почуттям гумору та непідробним інтересом до співрозмовника.

Раміз Нетовкін досяг успіху і в книжковій графіці, створивши альбоми «Крим, що минає» (1991), «Сива Алушта» (1995), «Бахчисарай, душа моя…» (1998), “Кастамону”, «Околиці Карасубазара» (2008 р.). Його твори знаходяться в зібраннях Сімферопольського художнього музею, Республіканського Кримськотатарського музею мистецтв, а також у приватних колекціях Польщі, Росії, України, Туреччини, Німеччини, США, Естонії, Канади, Голландії, Ізраїлю, Китаю. Персональні виставки майстра проходили у багатьох країнах світу, включаючи Москву, Варшаву, Люблін (Польща), Тарту (Естонія), Кастамону (Туреччина), Нью-Йорк.

Життя художника перервала хвороба. Раміз Нетовкін помер у липні 2011 року, похований у Карасубазарі (Білогірськ). Він пішов, залишивши дивовижні і неповторні образи кримської архітектури, міст і селищ - їхнього минулого і сьогодення, зберігши тим самим пам'ять про батьківщину і про себе в ім'я майбутнього.

Раміз Нетовкін займає особливе місце у кримськотатарському образотворчому мистецтві, у художньому житті всього Криму та України. Багато своїх картин він просто роздаровував друзям, а часом і псевдодрузям, але його роботи не втратили, а лише зросли в своїй цінності після його відходу з життя. Вулички старого Карасубазара, які так поспішав закарбувати Раміз Нетовкін, сьогодні живуть лише в пам'яті старшого покоління та в роботах художника. Його душа, можливо, блукає вулицями та провулками старого міста у його картинах, знаючи, що життя художника триває, воно вічне.

Інформація підготовлена для друкованого видання Календар знаменних та пам'ятних дат з історії Криму і кримськотатарського народу за підтримки Європейського Фонду за демократію

Фото репродукцій картин використано з ресурсів інтернету

Переклад вірша Аблязіза Велієва RAMİZ NETOVKİNNİÑ HATIRASINA  (У ПАМ'ЯТЬ ПРО РАМІЗА НЕТОВКІНА), присвяченого Рамізу Нетовкіну зроблено автоматично перекладачем https://translate.google.com.ua/ для розуміння сенсу тексту вірша.