Ті, хто служив своєму народу, не будуть забуті
«Ті, хто служив своєму народу, не будуть забуті, їх не повинні забути» - Мустеджип Улькюсал.
15 лютого виповнилося 125 років від дня народження видатного кримськотатарського громадського діяча, видавця та публіциста – Мустеджипа Улькюсала.
1899 року в селі Азаплар, у Румунській провінції Добруджа, народився Мустеджип Улькюсал. Батько – вчитель Аджі Фазил ефенді народився у Криму. Дід Абдураман ефенді 1862 року переїхав з околиці Джанкоя (Крим) до провінції Добруджа (Румунія). Здобувши початкову освіту в сільській школі, Мустеджип Улькюсал продовжив навчання у Стамбулі. Потім якийсь час вчителював.
Дізнавшись, що в 1917 році в Криму кримські татари змогли вільно організувати К'урултай, людина яка любить свій народ, затятий патріот Мустеджип Улькюсал був окрилений можливістю возз'єднатися з вітчизною. Зібравши навколо себе близько тридцяти таких самих молодих людей, збирається вирушити до Криму. Проте їм було відмовлено у видачі паспортів. Але, незважаючи на це, Мустеджип не відмовляється від своєї ідеї і без будь-яких документів і дозволів знаходить можливість сісти на корабель з Констанци (кримськотатарською Костендже) до Ак'яру (Севастополь). Однак при висадженні з корабля у Севастополі його заарештовують. Через якийсь час за клопотанням члена К’урултаю Садика Кайтаз-ог’лу, Мустеждіпа Улькюсала звільняють. У Криму разом із учителем Як'убом Джелілем працює у сільській школі Фоті-Сала (нині Голубинка), завоювавши повагу та любов з боку односельців. Проте бурхливі роки початку ХХ століття руйнують плани молодого патріота. Перший К'урултай був розігнаний більшовиками, Крим окупований німецькими військами. У травні 1920 року, знову не маючи паспорта та квитка, Мустеджип катером з Ялти вирушає до Туреччини. Тут він до 1922 року вчителює, потім повертається до Румунії.
У 1926 році Мустеджип Улькюсал, закінчивши юридичний факультет Бухарестського університету, працює адвокатом у місті Пазарджик’.
Разом із такими ж патріотичними, сповненими любові до своєї батьківщини – Криму, співвітчизниками створюють культурний центр «Тонгуч» («Первінець»). Молоді люди, зібравши кошти, починають працювати над журналом «Emel» («Прагнення»). Перший номер журналу турецькою мовою виходить 1 січня 1930 року. За рішенням товаришів, власником, керівником та головним редактором журналу стає сам Мустеджип Улькюсал. Незважаючи на те, що журнал виходив іноді з перервами, все ж таки підтримував національний дух і культуру кримських татар Румунії та Туреччини.
Для безперервного випуску журналу «Emel» Мустеджип Улькюсал вкладає багато сил та праці. Він тримає тісний зв'язок із Джафером Сейдаметом, багато в чому радиться з ним.
Згодом «Emel» стає офіційним органом кримських татар. Кримська інтелігенція, яка проживає в Туреччині, Румунії, Болгарії, Польщі, Криму, надають журналу суттєву допомогу.
23 квітня 1933 р. під керівництвом Мустеджипа Улькюсала співробітники журналу «Emel» проводять у Костенджі великі збори, де Джафер Сейдамет читає історичну доповідь під назвою «Ісмаїл Гаспринський і «Терджиман». Також з ініціативи журналу «Emel» у Добруджі відбуваються Дні кримського національного мистецтва.
Мустеджип Улькюсал, талановитий ініціатор та активіст, натхненний, разом із товаришами створює об'єднання «Тюркська культурна спільнота» («Тюрк меденій бірліги»), де велике значення надавалося залученню до діяльності молоді. 29 травня 1934 року об'єднання проводить з'їзд, його головою обирається Мустеджип Улькюсал. У з'їзді бере участь Джафер Сейдамет та також виступає на ньому з доповіддю.
Після з'їзду «Тюркської культурної спільноти» Мустеджип Улькюсал цілком поринає у справи кримськотатарського народу. Створює спеціальний фонд і на кошти, що надійшли туди, встановлює надгробну пам'ятку вчителю, видавцю, поету Мемету Ніязію (кримськотатарський поет, журналіст, шкільний вчитель, вчений і активіст кримськотатарської діаспори Румунії). Церемонія його відкриття проходить 22 червня 1935 року. Крім цього, фонд сприяв студентам різних навчальних закладів та ін.
Після початку Другої світової війни видавати журнал «Emel» стає дедалі важче. Мустеджип продає будинок у місті Пазарджик’ і на виручені гроші продовжує випускати журнал. Після одинадцяти років безперервного виходу, друк журналу на 154 номері тимчасово припиняється, через відсутність фінансів. Мустеджип разом із сім'єю переїжджає до Туреччини. У квітні 1941 року він одержує турецьке підданство і залишається в Туреччині до кінця свого життя.
Мустеджипа Улькюсала глибоко вразили репресії, яких зазнавали кримські татари в Радянському союзі. Він був засмучений через відсутність реакції світової спільноти, всього мусульманського світу на те, що відбувається. Прихід до влади в Болгарії та Румунії комуністів також позначився і на кримських татарах, які проживали у цих країнах. Його близькі і рідні, що залишилися в Добруджі, були заарештовані і розстріляні без суду і слідства. Його статті з'являються в періодичній пресі Стамбула та Анкари. Він разом із Джафером Сейдаметом та іншими товаришами веде активну громадську роботу, допомагаючи кримським татарам, яких війна закинула до Європи. Надає допомогу у переселенні до Туреччини.
У листопаді 1960 року з ініціативи групи кримських татар в Анкарі журнал «Emel» відновлює свою діяльність. Мустеджип Улькюсал був дуже вдячний за цю ініціативу.
У 1976 році після того, як Мустеджип Улькюсал вийшов на пенсію, він ще з великою завзятістю бере участь у справах журналу «Emel», він уважно прочитував усі матеріали, які надходили до редакції, і готував їх до друку. Мустеджип Улькюсал докладав усіх зусиль, щоб журнал був повноцінним.
Мустеджип Улькюсал у вільний час багато читав, робив нотатки, за якими потім писав відгуки. Він прагнув вивчити та зрозуміти історію Криму, причину його злетів та падіння. І на цю тему створив десятки публіцистичних творів, ділячись своїми думками з читачем.
Потрібно зазначити, що Мустеджип Улькюсал протягом довгих років розміщував у журналі «Emel»свої статті, які виходили під псевдонімом «Добруджівець», «Текін», а деякі з них він зовсім не підписував.
Відомий письменник Закір К'уртнезир у своїй статті про Мустеджипа Улькюсала відзначає найважливіші з його публікацій: «Інсанієт ве міллєт» («Людство і нація», 1930, №1), «Міллєт алімлері» («Національні вчені», 1930, № ,3,5,14,15), «Тюрк ве тюркчілік» («Тюрки і турецькість», 1930, №8-12), «Генчлігімізнін’ борджу» («Борг молодості», 1932, № 11), «Челебіджіан ве большовиклер» («Челебіджіан і більшовики», 1933, № 3), «Койлерде нелер кордик?» («Що ми побачили в селі?», 1934, № 2), "К'урултай насил к'урулди?" («Як збирався К'урултай?», 1937, № 11) та інші. Перу письменника належить і кілька книжок, одне з найцінніших та викликає інтерес «Кирим тюрк-татарлары. Дюни-бугуні-ярини» («Кримські татари. Вчора-сьогодні-завтра», Стамбул, 1980), а також «Добруджа ве тюрклер» («Добруджа і тюрки», Анкара, 1987), збірка «Добруджадакі К’ирим тюрклерінде ата сьозлері вє дейимлер» («Прислів'я і приказки кримських тюрків Добруджі», Анкара, 1970), та книга спогадів, що вийшла після смерті автора, підготовлена до видання відомим істориком Хаканом К'иримли «Кирим йолунда бір омюр» («Одне життя дороги до Криму», 1999).
Журнал «Emel», який почав видаватися в 1930 році з ініціативи Мустеджипа Улькюсала, продовжує випускатися і сьогодні, зробив свій величезний внесок у розвиток кримської культури, і допоміг кримським татарам, розкиданим світом, не забути свої національні витоки і став для них духовною живленням. Крім того, цей журнал сприяв формуванню нових літераторів, діячів культури кримськотатарського зарубіжжя.
Видатний кримськотатарський громадський діяч, професійний журналіст, історик, письменник Мустеджип Улькюсал 60 років свого життя присвятив боротьбі за свободу свого народу та батьківщини. Він помер у Стамбулі 10 січня 1996 року. Його слова «Миллетінє хизмєт екенлєр унутилмазлар, унутилмамалидирлар» («Ті, хто служили своєму народу, не будуть забуті, їх не повинні забути»), які є настановою майбутньому поколінню, без сумніву можна віднести до нього самого.
Підготовлено Лейля Джаксім за джерелами:
Къуртнезир З. Къырымтатар эдиплери: Омюр ве иджадий фаалиетлери акъкъында къыскъа алюматлар.Толдурылгъан,тюзельтильген экинджи нешири. — Сімферополь: КРП «Видавництво «Кримнавчпеддержвидав », 2014. — с. :фото. — Кримськотатарською мовою. - стор.98-99.
Інтернет видання : Müstecip Ülküsal.
Інтернет сайт Emel Kırım Vakfı. MÜSTECİB ÜLKÜSAL’IN YEĞENLERİ ŞAİZER RESUL VE LAMİA KÜÇÜKERGÜN ANLATIYOR.
Інтернет-ресурс газети «Авдет»: «15 лет со дня смерти Мустеджипа Улькюсала», автор Г.Юксель, від 17.01.2011 р.
Müstecip Ülküsal. Kırım Yolunda Bir Ömür / Müstecip Ülküsal. – Ankara, 1999. -213 c. 3. Müstecip Ülküsal. Dobruca ve Türkler / Müstecip Ülküsal. – Ankara, 1989. -243 c.