«Світло над дорогою» Юнуса Теміркая Радио Куреш

«Світло над дорогою» Юнуса Теміркая

04.01.2025 17:42

(до 110-річниці від дня народження)

3 січня 1915 р. в с.Уркуста, що не віддалік від Севастополя народився майбутній поет та педагог Юнус ТЕМІРКАЯ.

Коли малому Юнусу було всього 22 дні від народження, батьків забрав голод. А його подальшою долею опікувалася бабуся Феріште.

Ази писемності опанував у початковій школі с.Маркур. Та закінчивши школу-семирічку у Коккозі, вступає до Бахчисарайського педтехнікуму, де під впливом учителя Усеїна Куркчі почав писати вірші.

Вперше в 1934 році, його вірш «Молодому робітникові –другові», який автор присвятив приятелю Ібраїму Челебі, був надрукований у районній газеті «Ударник», що виходила в Ялті. Цей успіх підбадьорив молодого поета до вступу в Кримський педагогічний інститут, на факультет кримськотатарської мови та літератури.

З передмови М.Мирошниченка у збірці поезії Юнуса Теміркая «Ёл узериндеки ярыкъ: шиирлєр» ❖ «Світло над дорогою: поезії»: «одначе далекi iнститутськi роки Ю.Темiркая згадує з теплою усмiшкою: - Зарубiжну (захiдноевропейську) лiтературу нам викладав доцент Абдулла Лятiф-заде, широко знаний поет i вже тодi класик нашої словесностi. Як зараз бачу, прийшов до нього на iспит з «зарубiжки» за другий курс. Вдягнений бiднувато, сорочка навипуск, мала б бути пiдперезана, але бракувало менi ремiнного паска. А Лятiф-заде й говорить: "Товаришу Темiркая, ви прийшли на державний iспит чи на якiсь вуличні посиденьки?" – "На iспит." – "За такого вашого вигляду я не прийматиму iспиту. Iдiть собi." Гiрко стало менi, проте що вдiєш - мусив покинути аудиторію. Потiм, опiсля cecії, запитують: хто не склав? - "Темiркая не склав". Ректор iнституту Мустафа Бекiров покликав мене для пояснень. Довелося сказати, що я сирота, без батька й матерi, i менi нема за що вдягатись добре. Ну, то Бекiров видiлив пiвтори тисячi карбованцiв, щоб я купив усе необхiдне. Того ж таки дня я розодягся куди твоє дiло! - мов якийсь багатий мурза! - та й знову до Лятiф-заде. Цього разу вiн прийняв iспита, але, видно, вже був обiзнаний з моїми життєвими обставинами, бо почувався нiяково … Сам він, завжди вишукано вдягнутий, належав до найвищою мiрою iнтелiгентних людей i хотiв бачити нас такими ж. Сьогоднi, з його учнiв, я чи не єдиний лишився в живих.
А тодiшнi часи вiдзначалися особливою похмурiстю: вже 1930 року наша лiтература зазнала непоправної втрати - в казематах московської Бутирки розстрiляли Амдi Гiрайбая, видатного поета. Амдi здобув вищу освiту в Стамбулi, згодом працював в обласнiй радi товариства Нового Тюркського Алфавiту (саме переходили з арабської в'язi на латиницю) – там його й заарештували, i цiлком безглуздо та безпідставно звинуватили у шпигунствi на користь Туреччини... У вереснi чекiстська куля обiрвала життя Амдi. Не уникнув розстрiльного вироку й наш улюблений викладач Абдулла Лятiф-заде, який, до речі, був близьким другом П.Тичини й академiка А.Кримського. Спогади, спогади ...».

Після отримання диплому про вищу освіту, у 1939 р. був направлений працювати в Лариндорфський район директором та викладачем кримськотатарської мови й літератури Буюкбарашської середньої школи. З початком війни був призначений у школу в селi Айвасiль. Але це тривало не довго. «7 листопада 1941 року в Ялту ввiйшли нiмцi. Окупацiйне лихолiття пережив разом з дружиною Шефiкою в її рiдному селi - в Кизилташi. Там же зустрiв i визволення, i депортацію… 18 травня 1944 року ввесь Кизилташ зiгнали до сiльради, потiм посадили у вантажiвки i вiдправили в Бахчисарай, звiдки вже залiзницею цiлих двадцять днів везли в Середню Азiю. Щодня в кожному вагонi товарняка хтось помирав. Мучив голод, дошкуляла спека, але найбiльш нестерпним був сум.»

«В азiатськiй чужинi Ю.Темiркая вiдкалатав майже чотири десятилiття. Спершу працював простим робiтником на будiвництвi Фархадської гiдроелектростанцii в м.Бекабад Ташкентськоi областi Узбекистану. Коли в суспiльствi тодiшнього Радянського Союзу настало деяке потеплiння, поет домiгся дозволу вчителювати. 3 1948 року викладав росiйську мову в узбецькiй школi (Янгикурганський район Наманганської областi), бо кримськотатарських шкiл не iснувало взагалi: влада позбавила депортований народ права на рiдномовну освiту.
Одначе i в тi важкi часи Ю.Темiркая не припиняв вiршувати. Як тiльки в 60-х роках гнiт заборон послабився, подав рукописа до видавництва. Так у Ташкентi побачили свiт його поетичнi збiрки «Досвiткова свiжiсть» (1970), «Гiрське джерело» (1972), «Свiтанки» (1976), «Moї душевнi роздуми» (1983), «Пiснi безсонних ночей» (1986) та вiршована повiсть «Ахмет-хан» (1980)».

У 90-х роках повернувся з місць спецпоселень в Крим. У 1993 році був прийнятий до Нацiональної спiлки письменникiв України. 1995 рiк для Ю.Темiркая став особливим: у видавництвi «Таврiя» вийшла друком перша книжка в отчому краї - збірка поезій «Сонъки тёллерим» («Останні мої струни»). Помер 14 вересня 2004 р. в Сімферополі.

На сайті Радіо Куреш друкуємо кілька віршів із збірки Юнуса Теміркая «Ёл узериндеки ярыкъ: шиирлєр» ❖ «Світло над дорогою: поезії», переклад з кримськотатарської М.Мирошниченка, С.Литвина, Д.Кононенка, що вийшла друком у Києві 2001 р.

«Свiтло над дорогою» - перша книга старійшини кримськотатарської поезiї Юнуса Темiркая в Києвi. До неї увiйшли вибранi поезiї, якi творилися упродовж 67 рокiв його лiтературного життя.

Yurtumıznı beriñiz

Bütün Qırım bağça-bağ,

Yem-yeşildir otlağı.

Er bir yeri çölnen dağ,

Deñizlerdir qundağı.

Dalğa ursa taşlarğa,

Köpükleri saçraylar.

Rahmet bizim yaşlarğa,

Zorluqlardan qaçmaylar!

Baba-dede toprağı

İçün dava eteler.

Çölü, qırı, otlağı

İçün qurban keteler.

Qıpçaq, gotlar, tavrlar

Olğan baba-dedemiz.

Daa bir çoq qavımlar

İle bağlı ekenmiz.

Eramıznıñ başında,

Toat olğan şahımız.

Qırcımanlıq yaşında

Olğan şeref-şanımız.

Demek tavr nesili

Yaşap kelgen Qırımda.

Demek başı kesilip.

Taşlanmağan sırımdan!

Yaşap kelgen ve yaşay

Alâ bugün tavrlar

Tatar degen ad taşıy,

Onı qoyğan yavurlar.

Şovinistler, bizlerde

Moğollıqtan eser yoq .

Ne bar onı gizlevden?

Yalan lafqa iç yer yoq.

Teşkerilse terenden,

Bu sır çıqar meydanğa

Sorañ kelgen, ketkenden,

Kelip sizler imanğa.

Şunıñ içün çekinmey

Bir insafqa keliñiz

Aqiqattan bekinmey

Yurtumıznı beriñiz.

В нас Батьківщина – тут!

Якi степи i гори

У милому Криму!

I Чорне - синє - море -

То пелюшки йому.

Довбуть камiння хвилi,

Вони в трудi - твердi ...

Джигiти посивiлi,

Джигiти молодi.

Стоять вiдважно, гордо

За край в тяжкiй борнi,

За цi степи i гори

У рiднiй сторонi.

Одвiку ми ж i таври,

I кипчаки були.

А недруг: - Ви татари!

Недавно в Крим прийшли!

Та ж тут ще взасвiт ери

Царем нам був Тоат! ..

Тут предки-пiонери

Уславились стократ –

Великими трудами,

Щедротами полiв,

Чудовними садами

З пiснями солов'їв ...

Та я не про литаври

(Хоч слава не вмира) -

Про те, що предки-таври

Трудились для добра.

О, знайте, шовiнiсти:

В нас не монгольська кров,

I правда в нас - пречиста.

Як матерi любов ...

О нi, ми не татари

(Чому так звуть, чому?) ...

Ми - кипчаки, ми - таври,

Не зайди ми в Криму! ..

Є правда незборима,

Не вбить її, святу:

Ми вiчнi дiти Криму,

В нас Батькiвщина - тут!

1990

Пер. С.Литвина

Şair aqqında

Köpürip taşmağan çoqraqnı,

Çoqraq dep, sanma sen!

Bereket bermegen topraqnı,

Topraq dep, sanma?- sen!

Er şair çoqraqtır özünce,

Taşamı, aqamı?!

Yırını yırlay o, ölgence,

İç tınmay maqamı!

1980

Про поета

Як джерело не пiниться, не грає -

Хiба його ми джерелом зовем?

Як не дає земля плодiв для краю -

Хiба її землею наречем?

Мов джерело - поет справдешнiй кожен:

Несе вiдраду, слова благодать.

До смертi заспокоїтись не може ...

Коли й нема творця - пicнi звучать.

Пер.С.Литвина

Yaylâda tuman

Bülürday tañ çıqı tüzlerge çekkende,

Sökülir geceniñ cörmevli duvağı.

Al küneş mulâyim nurını tökkende,

Yıltırar yaylânıñ yamaçlı qulağı.

İşte, şu uçurım üstünden burılıp ,

Uçan-suv açuvnen aşağı eşile.

Sırımda tayğalaq taşl.arğa urıLıp,

Köpükler atma bir-birin peşinden.

Oh, ne de acayip bu kiyik dağlarda,

Çal Uçan-suvlarnıñ seslenip aqması!

Oh, ne de acayip almalı bağlarğa,

Kezici kök-qoyu tumannıñ sarqması!

***

Çeçekler ve güller solmasın aslı,

Bülbuller dertleşsin terekniñ dalında.

Yaş qızlar, kelinler solmasın yaslı,

Ğam çekip, çekişip bir yetim alında!

İnsannıñ ömüri ötmesin boşqa,

Er künniñ özüne hızmeti tapılsın.

Bizimçün bu ana-Vatandan başqa

Biñ "cennet" olsa da, qapısı yapılsın!

1981

Туман на яйлі!

Кришталь роси iскриться на рiвнинi

I чинить опiр трепетна iмла.

Велично сяє на свiтанку нинi,

Як споконвiк, гiрське плато, яйла.

А сонце дужче й дужче ллє промiння,

А Учан-Су в шаленiй грi реве

I пада на гладесеньке камiння,

I пiну бiлу на шматочки рве.

Нагiр'я й зелень, краєвид манливий.

І тиша гiр, i гуркання води ...

Тумане сивий, справдi ти красивий,

Коли на дiл спадаєш, на сади!

***

Нехай нiколи квiтка не зiв'яне,

Нехай щебечуть солов'ї в садках.

Нехай не носять трауру коханi,

Нехай живуть земляни у вiках!

Святкуй у свято i трудись у будень,

Марнотами життя свого не край.

Для нас Вiтчизни iншої не буде:

Хай тричi рай - не мiй то, люди, край!

Пер.С.Литвина

Söyleçi

Dane-dane örülgen saçıñ kibi,

Dane-dane söyleçi niyetiñni!

Avelenip yüksekte şain kibi,

Ne yerlerden araysıñ qısmetiñni?

Ne de güzel qıyılğan eki qaşıñ,

Nurdan asıl olğan er tebessümiñ!

On sekizge yetişken endi yaşıñ,

Kelgen artıq seniñ de gül mevsimiñ.

Ömürime qoşsañ sen ömüriñni,

Eki çoqraq qoşulş irmaq olur.

rulnen bülbül taptımı bir-birini,

Ortalıqtan sukünet iraq olur.

Bülbül yırlar gül içün qana-qana,

Men de saña yırlarım neler bilsem,

Közyaşlarıñ kefinlik olsun maña,

Qara yerge bir künü men kömülsem.

1937

Скажи

У кiсоньки волосся заплела.

У тебе мрії - небеса бездоннi .

У небовись пташина запливла...

Скажи, отак шукатимеш ти долi?

Як розлетiлись брiвоньки твої!

Яке твоєї усмiшки свiтiння!

Цвiтуть увiсiмнадцяте гаї...

У тебе, мила, теж пора цвiтiння.

Єднаймо доленьки твою й мою -

Нехай полинуть потiчком єдиним.

Трояндонька до пари солов'ю -

Полине пiсня доброї години.

Спiватиме для квiтки соловей...

Спiватиму i я в сльоту, морози...

Коли тебе покину, всiх людей,

Хай стануть саваном твої, кохана, сльози...

Пер.С.Литвина

Refiqama murabba*
(*Rubaylerniñ bir çeşiti. Onda sözler öyle yerleştirile ki, olar em enine, em boyuna oqulalar)

Şefiqa,

Can feda

Qaşıña

Közüñe

can feda

şu seniñ

bal - şerbet

sözüñe

qaşıña

bal-şerbet

sözüñe

qurbanım

közüñe

sözüñe

qurbanım

özüñe

1998

Мурабба* для дружини
(*Рiзновид рубаї, де слова погрупованi так, що читаються горизонтально i вертикально)

В цих бровах

В цих очах

Шефiко

Я гублюсь

в цих очах

в цих словах

як в медах

я топлюсь

Шефiко

як в медах

я пiрнав

i востанне

я гублюсь

я топлюсь

i востанне

плюсь-плюсь

Пер.М.Мирошниченко

Bir teli tüşmesin

Sevdalım. Göñlümde tutaştı yanğın,

Men onı söndürmek yolunı tapmayım.

Yanam men, yanıma kelmeñiz yaqın!

Şundan soñ men nasıl derdimni aytayım.

Bağrıma yaralar açtıñ sen menim,

Tüzelmez dertlerge oldım men mübtelâ.

Ömür keñ, ölçüsiz boyu ve eni,

Men oña sığmayım, bu nasıl bir belâ?

Menimnen beraber olmasañ dülber,

Dünyam tar olacaq, ömürim ceennem.

Kel, dülber, çekinmey sen maña el ber,

Ömürde olayım yanma-yan seniñnen.

Üstüme dağ-taşlar yıkılsa razım.

Boynuñnıñ üstünden tek elim tüşmesin!

Köz yumıp dünyadan yoq olsam razım,

Tek seniñ saçıñdan bir teli tüşmesin!

Ні волосини впасти не повинно

Я закохавсь. Такий вогонь пала,

Що вже менi його не погасити.

Не жду людського спiвчуття-тепла:

Вiдкрити душу можуть попросити.

В душi моїй вiдкрила рану ти -

Нiколи не загоїться, можливо.

Життя широке - як i осягти?

Я не вмiщаюсь в ньому - що за диво?

Без тебе, мила, нещасливi днi.

I вужча свiт, i повниться журбою.

Прийди, кохана, руку дай менi.

Я хочу жити поруч iз тобою.

Я вмерти згоден, тiльки ти живи!

Нехай на мене упаде й лавина ...

А тiльки iз твоєї голови

Hi волосини впасти не повинно!

Пер.С.Литвина

Tuvğan til

Men seni kiçkene bir sabiy ekende

Öz tuvğan anamdan eşitip bildim.

Baş yazım - taqdirim, yür aldğa degende,

Seniñnen göñülden hoşlanıp küldim.

Sen oldıñ tuvğan til, sen oldıñ yırımnı

Mulâyim ezgiñnen tasvirlep bergen.

İç kimse bilmegen eñ gizli sırımnı

Şeñ ömür yoluna yırnen söylegen.

Bayramnı, meclisni, quvançlı künlerni,

Daima seniñnen qarşılap aldım.

Ömürni, baarni çeçekler, güllerni

Deliqan çağımda yırlap ozğardım.

Ür Vatan bağrında ferahnen kezgende,

Sen oldıñ vicdanım, namusım, arım.

Acuvsız aç ecel bağrımnı ezgende,

Tuvğan til! Kene de men seni añarım!

Рідна мово…

Я почув тебе вперше вiд матерi,

Був сповитий iще пелюшками…

Пломенiв я в житейському кратерi,

Вiк пишаючись мами пiснями.

Ti пiснi з серця щирого линули -

Непоборна їx сила крилата.

Hic я спiв золотими хвилинами

На твоїх тiльки, мово, крилятах.

Завше - в радощах, в горi великому

Ми повадились гордо i гiдно.

Милi весни удаль мене кликали…

Скрiзь тобою пишавсь, мово рiдна.

Tи цвiла в кизилi i в ожиноньцi,

Tи сумлiнням була й воскресiнням…

В голодовку в нещаднiй чужиноньцi

Tи була, рiдна мово, спасiнням!

Пер.С.Литвина

Ötmek qoqusı

Aç bir zat gülzarnıñ

Yanından ötti.

Oña gül qoqusı

Etmedi tesir.

Şu a ç zat bazarnıñ

Yanına yetti,

Onı aş qoqusı

Etti bir esir.

Toq olsañ, çeçekniñ

Qoqusı güzel;

Güllerniñ, lâleniñ

Qoqusı güzel.

Aç olsañ ötmekniñ

Qoqusı güzel;

Et, yağnıñ, naneniñ

Qoqusı güzel.

1979

Хліба дух

Голодному

Не пахнуть квiтники,

Нiщо йому

Троянди аромат.

А як минає

З їжею ятки,

То кожна пахне,

Мов квiтучий сад.

О, ситому –

Прекрасний квiтiв пах,

Йому фiалки

Шепчуть у саду,

Йому пахтять

Тюльпани у степах ...

Голодному -

Прекрасний хлiба дух.

Пер. С.Литвина

Ümüt

Qaranlıq gecede yollarda qalsañ,

Toqtavsız yürüşten boldursañ, talsañ;

Meşaqqat yüküni arqaña alsañ,