Шевк'ї Бекторе - кримськотатарський поет, письменник, філолог. Золотий фонд кримськотатарської літератури.

135 років тому, 26 грудня 1888 року народився Шевк'ї Бекторе – Джарли (крим. Şevqi Bektore) – кримськотатарський поет, письменник, філолог та педагог.

Народився в селі К'авак'лар регіону Добруджа, Румунії, у сім'ї кримськотатарського вчителя. Деякі джерела стверджують, що в Румунії сім'я опинилася після Кримської війни (війна між Російською Імперією і союзницькими військами Османської імперії, Великої Британії, Французької імперії та Сардинського королівства. Війна закінчилась поразкою Російської імперії) і послідуючих після війни масштабних гонінь на кримськотатарське населення на Причерномор'ї та Криму окупаційною російською владою. Пізніше сім'я перебирається в Анадоли і розміщується на околицях селища Полатли в селі К'арак'ая, де молодий Шевк'ї Бекторе отримує початкову освіту.

У 1905 році закінчивши середню школу в селищі Аймана, переїжджає до Стамбула і вступає до денного відділення богословських наук. Тут він знайомиться з кримськотатарською молоддю, тут же починає писати свої перші вірші. Досягши майстерності разом зі своїми друзями організовує товариство «Яш татар язиджілари» («Молоді татарські письменники»). Під ім'ям цієї спільноти видаються «Карилг'ачлар дуаси» («Молитва ластівок»), «Алтин ярикъ» («Золоте світло») та «Шіірлер джонки» («Збірка віршів»).

Після смерті мами, батька та дядька, 1909 року у пошуках родичів Шевк'ї Бекторе вирушає до Криму. Тут поет знаходить своїх родичів та свій улюблений народ. Залишається в Криму та займається вчительською роботою у селі.

У зв'язку з тим, що мав турецьке громадянство, з початком 1 Світової війни в 1914 змушений повернутися з ворожої Росії, до Туреччини. У 1917 році, в журналі «Тюрк юрди» видається один із перших віршів Шевк'ї Бекторе «Сілем».

Проте душа його залишається у Криму. Після деякого часу в Румунії, в 1918 році повертається до Криму і вчителює в селі К'уру-Озен Алуштинського району. Тут його активність не обмежується вчительством, Шевк'ї Бекторе починає випускати рукописний щотижневий журнал «Шар-шур» і роздавати серед населення.

У 1920 році Шевк'ї Бекторе перебирається в Ак'меджит. Тут виходить у світ його перша книга «Еркінек'он» з віршами «Ханджами к'аршисинда», «Гей, джошкун далг'алар», «Чотиртавнин як'инлари», «Арк'адаш», «Аяк'даш». У 1923 р. видається підручник «Татарджа сарф ве нахъв» («Граматика і синтаксис кримськотатарської мови»), сподіваючись очистити мову від арабізмів і фарсизмів, залишивши чисту кримськотатарську мову. Рекламуючи книгу, свою арбу називає «Сарф-наху арабаси» («Арба граматики та синтаксису»). У цей же період у с.Тотайкой, що знаходиться на околиці Ак'меджита, відкривається педагогічний технікум, де Шевк'ї Бекторе пропонується місце заступника керівника. Тут же він працює і дружить з видатними кримськотатарськими педагогами та громадськими діячами: Б.Чобан-Заде, Мамут Недім, Абдулла Джанторе, Абібулла Одабаш, Едем Фейзі, Г'яфар Шемшедін, Асан Рефатов.

У ці роки бере участь у написанні абетки «Тоташ-боташ». У 1925 році в Сімферополі видається книга «Татар еліфбесі» («Кримськотатасркій алфавіт»). У цей же період Шевк'ї Бекторе є членом управління освіти.

1925 року Шевк'ї Бекторе запрошується Дагістанським комісаріатом освіти. Побоюючись переслідувань в звинуваченні «націоналіст», «буржуа», яким піддавалася інтелігенція в ці роки, він змушений погодиться на запрошення і виїхати в Дагістан. 1926 року бере участь у Всесоюзному тюркологічному з'їзді як делегат від Дагестану. Зустріч у Баку двох відомих інтелігентів Бекіра Чобан-заде та Шевк'ї Бекторі, які змушені були залишити рідний Крим, була результатом їхньої давньої дружби та великого значення у тюркському науковому середовищі.

Пізніше Шевк'ї Бекторе перебирається до Туркменістану, в Ашхабаді виконує обов'язки керівника відділу освіти педагогічного технікуму. В1927 в Ашхабаді виходить його книга «Туркмен тилінін сарфи» («Граматика туркменської мови»).

У березні 1932 року, звинувачений у націоналізмі, Шевк'ї Бекторе заарештований і засуджений на 10 років в'язниці.

Після звільнення мешкав в Узбекистані в місті Ян'йол, але у 1948 знову був засуджений на 10 років і засланий в Сибір, в Красноярський табір. У цей час дружина та діти, які жили в Туреччині, намагаються звільнити його і забрати до себе. У 1956 році за підтримки посла Туреччини та активності родичів, Шевк'ї Бекторе возз'єднується із сім'єю.

Помер поет у Стамбулі, 20 грудня 1961 року.

У 1965 році вийшла його книга спогадів «Волга кизил ак'аркен» («Коли Волга тече кров'ю») про період, проведений у таборах. Цей твір, рідною мовою, та низка віршів публікувалися в журналі «Йилдиз» у 1993, 1994, 1991 роках. Творчість поета, пронизана любов'ю та гордістю до рідного Криму, до свого народу, на думку дослідників, має входити до золотого фонду кримськотатарської літератури.

Авторка Лейля Джаксім
На фото: Шевк'ї Бекторе у 1926 році.

Інформація підготовлена в рамках підготовки друкованого видання - Календар пам'ятних дат кримськотатарського народу за піддтримки Європейського фонду за демократію. 

Джерело:

Къуртнезир З. Къырымтатар эдиплери: Омюр ве иджадий фаалиетлери акъкъында къыскъа малюматлар.Толдурылгъан,тюзельтильген экинджи нешири. — Сімферополь: КРП «Видавництво «Кримнавчпеддержвидав », 2014. — с. :фото. — Кримськотатарською мовою. -  стор.77-78 Фазылов Риза, Нагаев Сафтер  Къырымтатар эдебиятынынъ тарихы.Кьыскъа бир назар. — Симферополь:Къырым девлет окъув-педагогика нешрияты, 2001. — 640 с.— Кримськотатарською мовою. – стор.299-301.