Шевкій Бекторе - кримськотатарський поет, письменник, філолог. Золотий фонд кримськотатарської літератури.

135 років тому, 26 грудня 1888 року народився Шевкій Бекторе – Джарли (крим. Şevqiy Bektore) – кримськотатарський поет, письменник, філолог та педагог.

Народився в селі Каваклар регіону Добруджа, Румунії, у сім'ї кримськотатарського вчителя. Деякі джерела стверджують, що в Румунії сім'я опинилася після Кримської війни (війна між Російською Імперією і союзницькими військами Османської імперії, Великої Британії, Французької імперії та Сардинського королівства. Війна закінчилась поразкою Російської імперії) і послідуючих після війни масштабних гонінь на кримськотатарське населення на Причерномор'ї та Криму окупаційною російською владою. Пізніше сім'я перебирається до Туреччини, в Анадоли, і розміщується на околицях селища Полатли в селі Каракая, де молодий Шевкій Бекторе отримує початкову освіту.

У 1905 році закінчивши середню школу в селищі Аймана, переїжджає до Стамбула і вступає до денного відділення богословських наук. Тут він знайомиться з кримськотатарською молоддю, тут же починає писати свої перші вірші. Досягши майстерності разом зі своїми друзями організовує товариство «Яш татар язиджилари» («Молоді татарські письменники»). Під ім'ям цієї спільноти видаються «Карилгачлар дуаси» («Молитва ластівок»), «Алтин ярикъ» («Золоте світло») та «Шіірлер джонки» («Збірка віршів»).

Після смерті мами, батька та дядька, 1909 року у пошуках родичів Шевкій Бекторе вирушає до Криму. Тут поет знаходить своїх родичів та свій улюблений народ. Залишається в Криму та займається вчительською роботою у селі.

У зв'язку з тим, що мав турецьке громадянство, з початком Першої Світової війни в 1914 р. змушений повернутися з ворожої Росії, до Туреччини. У 1917 році, в журналі «Тюрк юрди» видається один із перших віршів Шевкія Бекторе «Сілем».

Проте душа його залишається у Криму. Після деякого часу в Румунії, в 1918 році повертається до Криму і вчителює в селі Куру-Озен Алуштинського району. Тут його активність не обмежується вчительством, Шевкій Бекторе починає випускати рукописний щотижневий журнал «Шар-шур» і роздавати серед населення.

У 1920 році Шевкій Бекторе перебирається в Акмеджит. Тут виходить у світ його перша книга «Ергенекон» з віршами «Ханджами каршисинда», «Гей, джошкун далгалар», «Чотиртавнин якинлари», «Аркадаш», «Аякдаш». У 1923 р. видається підручник «Татарджа сарф ве нахв» («Граматика і синтаксис кримськотатарської мови»), сподіваючись очистити мову від арабізмів і фарсизмів, залишивши чисту кримськотатарську мову. Рекламуючи книгу, свою арбу називає «Сарф-наху арабаси» («Арба граматики та синтаксису»). У цей же період у с.Тотайкой, що знаходиться на околиці Акмеджита, відкривається педагогічний технікум, де Шевкію Бекторе пропонується місце заступника керівника. Тут же він працює і дружить з видатними кримськотатарськими педагогами та громадськими діячами: Б.Чобан-Заде, Мамутом Недімом, Абдулла Джанторе, Абібулла Одабашем, Едем Фейзієм, Гяфар Шемшедіном, Асаном Рефатовим.

У ці роки бере участь у написанні абетки «Тоташ-боташ». У 1925 році в Сімферополі видається книга «Татар еліфбесі» («Кримськотатарській алфавіт»). У цей же період Шевкій Бекторе є членом управління освіти.

1925 року Шевкій Бекторе запрошується Дагістанським комісаріатом освіти. Побоюючись переслідувань в звинуваченні «націоналіст», «буржуа», яким піддавалася інтелігенція в ці роки, він змушений погодиться на запрошення і виїхати в Дагістан. 1926 року бере участь у Всесоюзному тюркологічному з'їзді як делегат від Дагестану. Зустріч у Баку двох відомих інтелігентів Бекіра Чобан-заде та Шевкія Бекторе, які змушені були залишити рідний Крим, була результатом їхньої давньої дружби та великого значення у тюркському науковому середовищі.

Пізніше Шевкій Бекторе перебирається до Туркменістану, в Ашхабаді виконує обов'язки керівника відділу освіти педагогічного технікуму. В 1927 р. в Ашхабаді виходить його книга «Туркмен тилінін сарфи» («Граматика туркменської мови»).

У березні 1932 року, звинувачений у націоналізмі, Шевкій Бекторе заарештований і засуджений на 10 років в'язниці.

Після звільнення мешкав в Узбекистані в місті Янийол, але у 1948 р. знову був засуджений на 10 років і засланий в Сибір, в Красноярський табір. У цей час дружина та діти, які жили в Туреччині, намагаються звільнити його і забрати до себе. У 1956 році за підтримки посла Туреччини та активності родичів, Шевкій Бекторе возз'єднується із сім'єю.

Помер поет у Стамбулі, 20 грудня 1961 року.

У 1965 році вийшла його книга спогадів «Волга кизил акаркен» («Коли Волга тече кров'ю») про період, проведений у таборах. Цей твір, рідною мовою, та низка віршів публікувалися в журналі «Йилдиз» у 1993, 1994, 1991 роках. Творчість поета, пронизана любов'ю та гордістю до рідного Криму, до свого народу, на думку дослідників, має входити до золотого фонду кримськотатарської літератури.

На фото: Шевкій Бекторе у 1926 році.

Інформація підготовлена для друкованого видання Календар знаменних та пам'ятних дат з історії Криму і кримськотатарського народу за підтримки Європейського Фонду за демократію.

Підготовлено за матеріалами джерел:
Къуртнезир З. Къырымтатар эдиплери: Омюр ве иджадий фаалиетлери акъкъында къыскъа малюматлар.Толдурылгъан,тюзельтильген экинджи нешири. — Сімферополь: КРП «Видавництво «Кримнавчпеддержвидав », 2014. — с. :фото. — Кримськотатарською мовою. -  стор.77-78 Фазылов Риза, Нагаев Сафтер  Къырымтатар эдебиятынынъ тарихы.Кьыскъа бир назар. — Симферополь:Къырым девлет окъув-педагогика нешрияты, 2001. — 640 с.— Кримськотатарською мовою. – стор.299-301.