Сари тамгали кок байрак - таємниці блакитного прапора, історія кримськотатарського символу
Народи світу мають унікальні символи, що відображають їхню самобутність, багаті традиції та глибинні прагнення. Серед цих національних атрибутів особливе, почесне місце посідають прапори.
Питання вибору та затвердження національного прапора зазвичай стає надзвичайно актуальним і навіть гострим у ключові історичні моменти. Це відбувається під час активних процесів національного та державного будівництва, коли народ усвідомлює себе як єдине ціле, або в період розгортання масштабних національних рухів, коли прагнення до самовизначення досягає свого піку. Саме тоді прапор перетворюється на видимий знак єдності та рішучості.
Сучасний кримськотатарський національний прапор здобув особливий статус серед кримських татар саме в період глибоких потрясінь 1917–1919 років у Криму. Цей процес відбувався одночасно з багатьма іншими народами Східної та Центральної Європи, які в той час також шукали власні національні символи.
Хоча кримськотатарський байрак має давнє коріння, свого сучасного вигляду він набув трохи більше ста років тому.
Точно невідомо, коли кримськотатарський прапор набув офіційного визнання його національним. Поширена версія, що це сталося 26 листопада – 13 грудня (9–26 грудня) 1917 р. на Першому Курултаї кримськотатарського народу. Як стверджує історик Андрій Іванець, вивчення протоколів та національної конституції кримських татар – Кримськотатарських Основних законів, ухвалених 13 (26) грудня 1917 року, не підтверджує такого тлумачення. У цьому важливому документі, що поєднав досягнення європейського права з мусульманським і традиційним кримськотатарським правом, про національний прапор не згадується.
Версія про те, що блакитний прапор став офіційним символом Кримської Народної Республіки наприкінці 1917 року, не знаходить підтвердження. Хоча Курултай – кримськотатарські установчі збори – мав зібратися в лютому 1918 року для визначення майбутнього Криму, цього так і не сталося. У січні 1918 року більшовики захопили владу на півострові, що призвело до заборони діяльності Ради народних представників Таврійської губернії та самого Курултаю. Як наслідок, Кримська Народна Республіка, проголошена Курултаєм у 1917 році, не була фактично реалізована. Відповідно, не були сформовані остаточно органи управління, власний прапор чи інша символіка.
На урочистому відкритті першого кримськотатарського музею, що відбулося 3 (16) листопада 1917 року в Бахчисарайському палаці, муфтій мусульман Криму та голова Кримсько-мусульманського виконавчого комітету Номан Челебіджихан виступив із знаменитою програмною промовою.
У ній він виклав своє бачення Криму як "Кримської Швейцарії", наголосив на необхідності скликання Курултаю, важливості єдності всіх кримчан, незалежно від їхньої національності, та закликав до співпраці народів Криму задля захисту від анархії. Зокрема, сказав: «Якийсь час ми володіли славою, як на суші, так і на морі, але ось вже півтора сторіччя ми перебували у стані неволі й гніту, і ми заприсягнулися підняти наш національний блакитний прапор у цьому палаці».
Цікаво, що під час урочистого відкриття Курултаю в Бахчисараї 26 листопада (9 грудня) 1917 року, яке відвідало чимало людей, над входом до Ханського палацу висіли два прапори: червоний, який тоді сприймався не як більшовицький, а як символ прихильників революції і був популярним серед різних національних і політичних сил, та інший — блакитний.
У січні 1919 року Кримськотатарський національний уряд (Директорія) та Кримськотатарське парламентське бюро ухвалили «Положення про культурно-національну автономію кримських мусульман», розроблене кримськотатарською Дирекцією юстиції. Згідно з § 4 Першої частини цього документа, «Мусульмани Криму мають свій національний герб, який є зображенням «Тарак Тамгаси», та національний прапор, який складається із одного полотнища сіро-блакитного кольору із зображенням національного гербу у верхньому куті у древка».
Ймовірно, саме тоді кримськотатарський прапор набув свого сучасного вигляду. Небесно-блакитний байрак із золотою тамгою (що в перекладі з кримськотатарської означає «герб-гребінь») був офіційно визнаний органами самоврядування кримських татар як національний. До цього, починаючи з 1917 року, блакитний прапор та тамга Ґераїв, наскільки відомо, використовувалися окремо.
Тарак-тамга (крим. taraq tamğa, укр. герб-гребінь) – родовий знак правлячої династії Кримського ханства Ґераїв. У часи Кримського ханства зображувався на печатках та монетах. Вже перший хан династії Хаджі Ґерай використовував тарак-тамгу. Є різні версії, що саме значить тарак-тамга – терези (символ справедливості) або політ сокола.
Мави кок-байрак (укр. небесно-блакитний прапор) – національний прапор кримськотатарського народу. Мави кок – блакитний колір у тюркських народів – синонім чистоти і свободи. Він асоціюється з небом і морем.
На жаль, після встановлення комуністичного режиму у 1920-х рр., а потім геноцид народу 1944 року – насильницьке виселення й заборона всього кримськотатарського – зробили неможливим використання національного прапора у вигляді небесно-блакитного полотна із золотою тамгою в кутку.
Тільки після початку масового повернення кримських татар на батьківщину, наприкінці 1980-х – початку 1990-х рр., у суспільний простір повертається й національний прапор кримських татар. Вперше після довгої перерви кримськотатарський стяг було використано активістами національного руху на одній з акцій у Москві у травні 1989 року.
Національний прапор кримськотатарського народу відновив свою легітимність на Другому Курултаї, що проходив у Сімферополі з 26 по 30 червня 1991 року. В останній день роботи цього загальнонаціонального з'їзду була ухвалена постанова «Про національний прапор і герб». Цей документ чітко регламентував статус і вигляд прапора, зазначаючи: «1. Вважати національним прапором кримськотатарського народу прямокутне полотнище блакитного кольору із зображенням у його верхньому куті у древка золотої тамги. Співвідношення ширини прапору до його довжини – 1:2».
Ініціатива святкування Дня кримськотатарського прапора належить кримськотатарським молодіжним організаціям, які 26 червня 2010 року вперше відзначили цей день.
29 серпня 2010 р. на ІІІ сесії V Курултаю кримськотатарського народу ініціатива молоді була підтримана і було ухвалено рішення відзначати День національного прапора 26 червня – у день відкриття Другого Курултаю.
У липні 2012 р. Курултай ухвалив постанову «Про офіційні символи кримськотатарського народу – національному прапорі, гербі, і гімні кримськотатарського народу», в якій зафіксував, що згадані символи стали «невід’ємними атрибутами кримськотатарського народу, які демонструють його єдність, самоідентифікацію, спадкоємність поколінь і багатовікову боротьбу за свою свободу».
Інформація підготовлена для друкованого видання Календар знаменних та пам'ятних дат з історії Криму і кримськотатарського народу за підтримки Європейського Фонду за демократію
Джерело:
А.Іванець Кок байрак – один із нових символів боротьби за звільнення Криму, «Голос Криму - Культура», доступ https://culture.voicecrimea.com.ua/uk/kok-bajrak-odyn-iz-novykh-symvoliv-borotby-za-zvilnennia-krymu/