Розстріляне відродження Криму - трагедія 17 квітня 1938 року
Після першої анексії Криму Російською імперією у 1783 році кримськотатарський народ опинився під постійною загрозою знищення з боку могутнішої сусідньої держави. Упродовж 242 років Російська імперія, а згодом Радянський Союз, систематично створювали умови, спрямовані на скорочення чисельності корінного народу Криму. Застосовувалися різні форми утисків: від масового вилучення земель, залякування, руйнування культових споруд і культурних пам’яток — до вбивств та тотальної депортації всього народу з його історичної батьківщини. Окрім кількох десятиліть відносного затишшя, більшість цього часу кримська земля залишалася свідком страждань і болю своїх дітей.
Одним з найдраматичніших і в той же час, маловідомих епізодів терору проти еліти народу став період сталінських репресій. Радянська тоталітарна система жорстоко розправлялася з будь-якими проявами національної свідомості, знищуючи інтелігенцію, митців, учених — усіх, хто міг стати носієм та провідником національного духу. Репресії 1930-х років стали чорними сторінками історії не лише для кримських татар, а й для багатьох інших народів СРСР.
Чорним днем в історії кримськотатарського народу стало 17 квітня 1938 року. Саме в цей день були масово розстріляні найвидатніші представники національної еліти — письменники, вчені, педагоги, державні діячі. Це був свідомий акт знищення цвіту нації, удар по її духовному та інтелектуальному потенціалу.
Трагедія 17 квітня 1938 року не була випадковою. Вона стала логічним продовженням репресивної політики радянського тоталітарного режиму, спрямованої на придушення національної ідентичності, знищення політичної опозиції та повного контролю над усіма сферами життя суспільства.
Після утвердження радянської влади на території Криму на початку 1920-х років кримські татари спочатку отримали певні права в рамках так званої політики "коренізації", яка начебто підтримувала розвиток національних культур. У 1920–1930-х роках, так званого затишшя, створювалися школи з кримськотатарською мовою викладання, видавалися газети, працював театр, Кримський радіокомітет, проводилися археологічні та етнографічні дослідження, відкриті музеї, друкувалися книжки.
Проте вже у другій половині 1930-х років курс змінився: радянська влада почала послідовно ліквідовувати будь-які прояви національного самовираження. Кримські татари почали розглядатися як потенційно "неблагонадійні елементи". Особливої підозри зазнавали представники інтелігенції, які зберігали або відстоювали культурну спадщину народу.
Основними звинуваченнями, які висувалися проти представників кримськотатарської інтелігенції, були:
- "буржуазний націоналізм" — тобто прихильність до національної ідеї, яку радянська влада розцінювала як загрозу;
- "контрреволюційна діяльність" — участь у минулих політичних рухах або просто незалежне мислення;
- "шпигунство на користь іноземних держав", що часто було вигаданим і не підтверджувалося жодними доказами.
Ці звинувачення ґрунтувалися на сфальсифікованих матеріалах, показах, вибитих під тортурами, та на "визнаннях", які мали лише одну мету — виправдати жорстокі вироки.
Починаючи з 1937 року, на території Криму, як і по всьому СРСР, активно діяли так звані "трійки" НКВС — надзвичайні органи, які виносили смертні вироки без суду та адвокатів. Багатьох відомих кримськотатарських діячів заарештовували та кидали до тюрем. Їм не дозволяли мати захисника, а судові засідання тривали лічені хвилини. Усе це було частиною великого терору — масштабної кампанії Сталіна з фізичного знищення політичних, соціальних та національних «ворогів».
Саме внаслідок такої підготовки 17 квітня 1938 року відбулася масова страта найвідоміших представників кримськотатарського народу, що стало трагічним символом репресій проти цілої нації.
У цей день радянська каральна система здійснила масову страту представників національної інтелігенції — справжнього цвіту народу, його культурного, духовного та інтелектуального проводу.
У дворі Сімферопольській в’язниці НКВС, згідно з вироком так званої "особливої трійки" НКВС, були розстріляні десятки кримськотатарських діячів, найяскравіші постаті кримськотатарської інтелігенції. Це були люди, які протягом багатьох років своєю працею, талантом і відданістю народу формували нову кримськотатарську культуру, науку, просвіту. Для радянського режиму вони були небезпечними не через злочини, а через свою незалежну думку, активну позицію та любов до рідного народу.
У так звані сталінські розстрільні списки по Кримській АРСР представники кримськотатарського народу потрапили ще 5 березня. Серед них делегати І Курултаю, члени уряду Криму, громадські діячі, письменники, художники, артисти, композитори, релігійні діячі, але були й звичайні селяни.
Хто були ці люди, яких було підступно розстріляно в один день? Нижче наводимо інформацію (в алфавітному порядку), яку вдалося зібрати команді Кримськотатарського культурно-спортивного центру «Куреш» у підготовці «Календаря знаменних та пам'ятних дат з історії Криму і кримськотатарського народу»:
1) Сеїт Амет АБДУЛЛАЄВ. Дата і місце народження невідомі. Заарештований у справі Абдураїма Самедінова за звинуваченням у зв’язках із контрреволюційною пантюркістською націоналістичною організацією, метою якої нібито було повернення до капіталізму та ліквідація соціалістичних перетворень. 17 квітня 1938 р. виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду СРСР засуджений до розстрілу. Розстріляний того ж дня, в м. Сімферополі.
2) Абляміт АБЛЯЄВ (Абеляєв) (1896–17.04.1938) — літературний працівник радіокомітету. Народився в м. Євпаторії, Крим. Заарештований 23 вересня 1937 р. як член антирадянської організації. 17 квітня 1938 р. виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду СРСР засуджений до розстрілу. Розстріляний того ж дня в м. Сімферополі. Реабілітований 20 серпня 1963 р.
3) Якуб АБЛЯМІТОВ (1900–17.04.1938) — вчений-хімік, викладач Кримського сільгоспінституту. Народився в с. Бешкуртка, Крим. До арешту 28 квітня 1937 р. працював асистентом кафедри землеробства Кримського сільгоспінституту. Постановою судової трійки НКВС 17 квітня 1938 р. засуджений за участь у націоналістичній контрреволюційній організації до найвищої кари. Розстріляний того ж дня в м.Сімферополі. Реабілітований посмертно за відсутністю складу злочину.
4) Якуб АЗІЗОВ (1898–17.04.1938) — вчений-мовознавець, філософ, педагог, театрознавець, доцент Кримського педінституту. Народився в с. Ташли-Даїр, Крим. Заарештований 28 червня 1937 р. Звинувачений у тому, що був активним учасником антирадянської пантюркістської націоналістичної організації і, починаючи з 1925 р., вів боротьбу з радянською владою. Засуджений виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду 17 квітня 1938 р. до розстрілу. Розстріляний того ж дня. Реабілітований 13 жовтня 1959 р. за відсутністю складу злочину.
5) Абдуль-Керім ДЖЕМАЛЕДІНОВ (1893–17.04.1938) — лінгвіст, педагог. Автор, редактор та перекладач низки шкільних підручників. Народився в м. Карасубазарі, Крим. Заарештований 28 квітня 1937 р. У ході суду винним себе не визнав. На виїзній сесії Військової колегії Верховного суду СРСР 17 квітня 1938 р. в Сімферополі був засуджений до найвищої кари. Розстріляний того ж дня в м. Сімферополі. Реабілітований 31 березня 1958 р.
6) Осман АКЧОКРАКЛИ (15.01.1879–17.04.1938) — видатний діяч кримськотатарського культурного відродження. Поет, прозаїк, журналіст, історик-археолог, сходознавець, лінгвіст, поліглот, етнограф, літературознавець, педагог. Народився в м. Бахчисараї, Крим. Заарештований НКВС 5 квітня 1937 р. за участь у націоналістичній контрреволюційній організації, шпигунство та пантюркізм у груповій справі партії «Міллі Фірка». Етапований із Баку, засуджений виїзною сесією ВКВС СРСР у м. Сімферополі 17 квітня 1938 р. Розстріляний того ж дня в м. Сімферополі.
7) Рамазан АЛЕКСАНДРОВИЧ (1900–17.04.1938) — радянський партійний і державний діяч, педагог, нарком освіти Кримської АРСР у 1929–1930 і 1934–1937 рр. Народився в м. Новогрудку Мінської губернії, Російська імперія. У 1930–1934 рр. — завідувач відділу культпропу Кримського обкому. За безпосередньої участі Р. Александровича були ліквідовані Таврійське товариство історії, археології й етнографії та Ханський палац-музей у Бахчисараї. Під його керівництвом 1934 р. відбувся погром у Кримському педагогічному інституті: звільнено багатьох викладачів-кримських татар. У травні 1937 р. знятий з посади як учасник буржуазного націоналістичного угруповання. У листопаді був виключений з партії та заарештований. Засуджений виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду 17 квітня 1938 р. Розстріляний того ж дня в м. Сімферополі. Реабілітований посмертно.
8) Решид БАХЧЕВАН. Дата і місце народження невідомі. Заарештований за звинуваченням у зв’язках з контрреволюційною пантюркістською націоналістичною організацією, метою якої було «повернення до капіталізму та ліквідація соціалістичних перетворень». 17 квітня 1938 р. виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду СРСР засуджений до розстрілу. Розстріляний того ж дня в м. Сімферополі.
9) Абібулла БАККАЛ (?–26.04.1940) — директор Кримськотатарського державного драматичного театру. Був засуджений як керівник контрреволюційної націоналістичної організації. За версією «слідства», до її складу входили режисер О. Девишев, артисти І. Грабов, С. Мустафаєв, Е.Фейзуллаева, Н. Джелілова, М. Ішніязова, М. Ізмайлов, А. Теміндаров, Е. Мустафаєв. Усі вони «прагнули розвалити роботу», а також «перетворити сцену на засіб антирадянської пропаганди», для чого «в театрі перекручували постановки п’єс в антирадянському дусі». 17 квітня 1938 р. виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду СРСР А.Баккал був засуджений до 15 років виправно-трудових таборів з обмеженням у виборчих правах терміном на 5 років. Помер 26 квітня 1940 р. в Північно-Східному виправно-трудовому таборі НКВС СРСР. Реабілітований посмертно.
10) Усеїн БОДАНІНСЬКИЙ (13.12.1877–17.04.1938) — видатний діяч кримськотатарської культури, художник-декоратор, етнограф, історик, музейний працівник. Засновник та перший директор музею в бахчисарайському ханському палаці. Народився в м. Сімферополі. У серпні 1938 р. був заарештований за звинуваченнями в участі у контрреволюційній націоналістичній організації та роботі на іноземну розвідку. Засуджений виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду 17 квітня 1938 р. Розстріляний того ж дня в м. Сімферополі.
11) Джафер ГАФАР (1898–17.04.1938) — письменник, поет, журналіст. Жертва сталінського терору. Народився в с. Тав-Даїр у Криму. До 1920 р. працював сільським учителем, потім — у газеті «Яш къувет» у Сімферополі, редагував газету «Енъи Дюнья» («Новий світ»). Працював завідувачем Карасубазарського районного відділу освіти. 1934 р. став членом Спілки письменників. Заарештований 20 жовтня 1936 р. за звинуваченням у буржуазному націоналізмі, а пізніше — в шпигунстві. Публікація його творів була заборонена. 17 квітня 1938 р. засуджений до розстрілу. Розстріляний у м. Сімферополі того ж дня.
12) Яг’я БАЙРАШЕВСЬКИЙ (1895–17.04.1938) — педагог і мовознавець. Викладач Кримського державного педагогічного інституту імені М. В. Фрунзе. Учасник Першої світової війни. Народився в м. Новогрудку Мінської губернії, Російська імперія (за іншими даними, в Слонімі, Польща). 9 червня 1937 р. заарештований НКВС. 17 квітня 1938 р. Верховний Суд СРСР засудив до розстрілу. Вирок був виконаний того ж дня в одній із в’язниць м. Сімферополя. Реабілітований 31 січня 1963 р.
13) Мемет ГАЗІЄВ. Дата, місце народження та рід занять невідомі. 17 квітня 1938 р. виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду СРСР засуджений до розстрілу. Розстріляний того ж дня в м. Сімферополі.
14) Асан Сабрі АЙВАЗОВ (06.05.1878–17.04.1938) — письменник, педагог, мовознавець, етнограф, літературний критик, публіцист, редактор газети «Терджиман», політичний та громадський діяч, Голова I Курултаю кримськотатарського народу (1917–1918). Народився в м. Алупці, Крим. Засуджений виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду 17 квітня 1938 р. до розстрілу. Розстріляний того ж дня. Реабілітований військовою колегією Верховного суду СРСР 21 січня 1960 р.
15) Абдульбер ЕВЛІЯЄВ. Дата, місце народження на рід занять невідомі. Розстріляний 17 квітня 1938 р. в м. Сімферополі.
16) Сеїт Халіль ЕМІР АМЕТ (1903–17.04.1938) — директор Карасубазарської МТС. Народився в м. Алушті, Крим. До арешту проживав у м. Карасубазарі. Заарештований 23 вересня 1937 р. НКВС Криму як член антирадянської пантюркістської організації за звинуваченням «у підриві державної промисловості, транспорту, а також кооперації, скоєному в контрреволюційних цілях, та за вчинення терористичних актів, спрямованих проти представників радянської влади чи діячів революційних робітників та селянських організацій». Засуджений 17 квітня 1938 р. Верховним Судом СРСР до розстрілу. Розстріляний у той же день. Реабілітований 22 березня 1958 р.
17) Сулейман ІДРІСОВ (1878– 17.04.1938) — політик, делегат І Курултаю. Народився в с. Мамак, Крим. У січні 1918 р. створив партію мусульман-соціалістів. Увійшов до складу Радянської Соціалістичної Республіки Таврида на посаді заступника комісара зовнішніх та національних справ. У 1919 р. — нарком земельних справ Кримської АРСР. 1920–1921 рр. — член Кримревкому. Заарештований у справі другої підпільної антирадянської організації на чолі з головою Раднаркому Кримської АРСР А. Самєдіновим. Докази ґрунтувалися на зізнаннях підозрюваних. Виїзна сесія військової колегії Верховного суду СРСР 17 квітня 1938 р. засудила С. Ідрісова до розтрілу. Вирок був виконаний того ж дня в м. Сімферополі.
18) Джеміль КЕРМЕНЧИКЛІ (1891–24.01.1942) — письменник. Делегат Курултаю. Народився в с. Керменчик, Крим. Навчався в приватному медресе в м. Бахчисараї, потім у м. Стамбулі та м. Оренбурзі. 1913 р. повернувся до Криму. Співпрацював з газетами «Терджиман» («Перекладач») та «Миллет» («Нація») (1916–1917). Делегат І Курултаю. Видав поетичну серію «Кучюк достларыма» («Моїм маленьким друзям», 1917). Готував до друку книгу «Миллий хикяелер» («Національні оповіді»). 27 червня 1937 р. заарештований, а 17 квітня 1938 р. засуджений за звинуваченням у зв’язках з контрреволюційною пантюркістською націоналістичною організацією до 8 років виправно-трудових таборів, висланий до Сибіру. Помер у ГУЛАГу 24 січня 1942 р. Реабілітований 1959 р.
19) Ібрагім Фегмі ІСМАЇЛОВ (1885–17.04.1938) — фахівець з історії та мистецтва Сходу, музейний працівник, випускник Американського коледжу в Бейруті. Народився в м. Бахчисараї, Крим. Заарештований за участь у контрреволюційній нелегальній пантюркістській міліфірківській організації 13 липня 1937 р. 17 квітня 1938 р. виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду СРСР засуджений до розстрілу. Розстріляний того ж дня в м. Сімферополі. Реабілітований 1958 р.
20) Абселям КОКБАРІЄВ (1908–17.04.1938) — директор кримськотатарської школи в м. Феодосії. Народився в м. Феодосії. Заарештований 29 липня 1937 р. за звинуваченням «у шпіонажі та вчиненні терористичних актів, спрямованих проти представників радянської влади чи діячів революційних робітників та селянських організацій, та у зв’язках з контрреволюційною пантюркістською націоналістичною організацією. Засуджений до найвищої кари. Розстріляний 17 квітня 1938 р. в м. Сімферополі. Реабілітований 2 липня 1999 р.
21) Рамазан Сейфулла КУРТ МЕМЕТ (1893–17.04.1938) — помічник лікаря. Заарештований Алуштинським РВ НКВС Криму 17 березня 1936 р. за звинуваченням «у пропаганді чи агітації, що містять заклик до повалення, підриву чи ослаблення радянської влади, чи до скоєння окремих контрреволюційних злочинів та у зв’язках з контрреволюційною пантюркістською націоналістичною організацією». 17 квітня 1938 р. виїзною сесією Військової колегії ВС СРСР засуджений до розстрілу. За іншими джерелами, смертна кара була замінена на інше покарання.
22) Абдулла ЛЯТІФ-ЗАДЕ (26.08.1890–17.04.1938) — поет, літературознавець, перекладач, критик та педагог. Народився в м. Сімферополі. 1937 р. заарештований у справі Самедінова, звинувачений у контрреволюційній діяльності та участі в антирадянській національнотерористичній організації. Виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду СРСР засуджений до розстрілу. Розстріляний 17 квітня 1938 р. в м. Сімферополі
23) Якуб КЕРМЕНЧИКЛІ (1885– 24.01.1942) — письменник. Делегат Курултаю. Народився в с. Керменчик, Крим. Отримавши вищу педагогічну освіту в Стамбулі, працював у школі Рушдіє-Хайріє. 1917 р. обраний делегатом І Курултаю, членом Меджлісу та Мубесану на посаду секретаря духовного управління під керівництвом Номана Челебіджіхана. Після встановлення радянської влади працював учителем. 17 лютого 1937 р. заарештований, а 17 квітня 1938 р. засуджений за звинуваченням у зв’язках з контрреволюційною пантюркістською націоналістичною організацією до 15 років виправно-трудових таборів та конфіскацію майна. Після відбуття терміну був знову висланий до Красноярського краю на 2,5 роки. 1956 р. звернувся з проханням про перегляд своєї справи. 4 березня 1958 р. був реабілітований та звільнений. Дата смерті невідома. Я. Керменчиклі — єдиний із засуджених у цей день, про кого відомо, що він вижив у таборах.
24) Абляміт МОЛЛОДЖАНОВ (1905–17.04.1938) — завідувач кримськотатарського клубу. Народився в м. Феодосії, Крим. Заарештований 2 серпня 1937 р. за звинуваченням у шпигунстві, скоєнні терористичних актів проти представників радянської влади та зв’язках із пантюркістською націоналістичною організацією. Вирок — найвища кара та конфіскація майна. Розстріляний 17 квітня 1938 р. в м. Сімферополі. Реабілітований 2 липня 1999 р.
25) Февзі Абдулла МУСАНІФ (1904–17.04.1938) — голова Кримколгоспспілки, народний комісар землеробства Кримської АРСР (1934–1937). Народився в с. Голюмбей, Крим. Заарештований у справі голови уряду Кримської АРСР А. Самедінова. 14 червня 1937 р. за звинуваченням «в участі в антирадянській націоналістично-терористичній організації та у зв’язках з М. Недімом та А. С. Айвазовим, участі в куркульському бандитизмі та зараженні 10–12 тис. коней сапом». У суді не визнав себе винним. Військовою колегією Верховного Суду СРСР засуджений до розстрілу з конфіскацією майна. Розстріляний 17 квітня 1938 р. в м. Сімферополі. Реабілітований посмертно 25 листопада 1958 р.
26) Якуб МУСАНІФ (1900–17.04.1938) — публіцист, літературний і театральний критик, секретар Кримського ЦВК. Народився в с. Голюмбей, Крим. Був звинувачений в буржуазному націоналізмі та виключений із партії у 1934 р. Заарештований 21 жовтня 1936 р. Виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду СРСР засуджений до розстрілу. Розстріляний 17 квітня 1938 р. в м. Сімферополі.
27) Мамут НЕДІМ (1893–17.04.1938) — театральний критик, громадський діяч. Народився в м. Карасубазар, Крим. Редактор газети «Енъи дюнья» («Новий світ»), (1920–1928), а також журналів «Янъы Чолпан» («Нова Венера») та «Илери» («Вперед»). У 1928–1929 рр. — нарком освіти Кримської АРСР. Зробив значний внесок у розвиток культури й освіти кримських татар. Заарештований 26 травня 1937 р. Виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду СРСР був засуджений до розстрілу. Розстріляний 17 квітня 1938 р. в м. Сімферополі. Реабілітований 1958 р.
28) Абдулла Смаїл РАХІМОВ (1896–17.04.1938) — робітник моторно-ремонтної станції м. Сімферополя. Народився в с. Ідеш-елі, Крим. Був двічі заарештований. Перший раз Бахчисарайським РВ НКВС Криму за «пропаганду чи агітацію, що містять заклик до повалення радянської влади та шпигунство на користь Німеччини». Виправданий 22 травня 1936 р. Удруге заарештований 29 жовтня 1937 р. за звинуваченням «у вчиненні терористичних актів, спрямованих проти радянської влади, та зв’язки з пантюркістською націоналістичною організцією». Виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду СРСР засуджений до розстрілу з конфіскацією майна. Розстріляний 17 квітня 1938 р. в м. Сімферополі.
29) Мустафа ТАКУРОВ – рік, місце народження та рід занять не встановлені. Розстріляний 17.04.1938 р. в м. Сімферополі.
30) Сеїт Джеліль ХАТТАТОВ (1884–17.04.1938) – педагог, політик і просвітитель. Голова партії «Міллі Фірка». Важлива постать, нарівні з Н. Челебіджіханом та Дж. Сейдаметом, у національному русі кримських татар. Один із засновників та перший голова партії «Міллі Фірка» (до літа 1920 р.). Після революції 1905–1907 рр. долучився до руху молодотатар, брав участь у громадсько-політичному житті Криму. Під його головуванням відбувся з’їзд мусульман Криму, де був обраний членом Тимчасового мусульманського кримського виконкому, делегатом Всеросійського мусульманського з’їзду. У національному уряді (1917–1918) обіймав посаду директора (міністра) фінансів. На Всекримському установчому з’їзді Рад (1921) обраний до Кримського ЦВК. Уперше заарештований 1928 р. у справі «Міллі Фірка» та засуджений до розстрілу. Кару згодом замінили на 10 років ГУЛАГу. 29 червня 1937 р. був повторно заарештований. 17 квітня 1938 р. виїзна сесія Військової колегії Верховного Суду СРСР засудила С. Хаттатова до розстрілу. Реабілітований 23.07.1996 р.
31) Мустафа СОФУ (1880–17.04.1938) — селянин. Народився в м. Бахчисараї, Крим. Заарештований 20 липня 1930 р. Бахчисарайським РВ ГПУ Криму за ст. 58-7, 8, 10 КК РРФСР: антирадянська агітація. Засуджений 30 серпня 1930 р. трійкою ПП ОГПУ по Криму до 5 років виправно-трудових таборів. Був удруге заарештований і засуджений до розстрілу. Розстріляний 17 квітня 1938 р. Реабілітований 2 грудня 1992 р. прокуратурою АР Крим.
32) Мамут УМЕРОВ (1892–17.04.1938) — завідувач рентгенкабінету поліклініки м. Сімферополя. Народився в м. Алушті, Крим. Заарештований 9 липня 1937 р. НКВС Криму. Засуджений 17 квітня 1938 р. як «член антирадянської, пантюркістської організації за звинуваченням у підриві державної промисловості, транспорту, скоєних у контрреволюційних цілях шляхом відповідного використання державних установ» до найвищої кари. Реабілітований 28 травня 1955 р.
33) Мамут ЧЕШМЕДЖІ (1899–17.04.1938) — радянський партійний діяч, нарком охорони здоров’я Кримської АРСР. У 1920-х рр. — завідувач Сімферопольського робфаку. У 1928–1934 рр. — нарком охорони здоров’я Кримської АРСР. У 1934–1938 рр. — керівник Кримдержвидаву. Заарештований у справі Самедінова, метою якого було, нібито, повернення капіталізму і ліквідація соціалістичних перетворень. Розстріляний 17 квітня 1938 р. в Сімферополі. 10 листопада 1937 р. заарештовано його дружину — педагога Зеру Чешмеджі як члена сім’ї зрадника Батьківщини та засуджено 2 серпня 1938 р. до 5 років трудових таборів. Реабілітована 1957 р.
34) Білял Абла ЧАГАР (1900–17.04.1938) — радянський партійний діяч, 2-й секретар Кримського обласного комітету ВКП(б), народний комісар освіти Кримської АРСР. Народився в м. Бахчисараї, Крим. Народний комісар землеробства Кримської АРСР (1930–1931). З травня 1931 р. до квітня 1937 р. — другий секретар Кримського обласного комітету РКП (б). У 1937 р. — народний комісар освіти Кримської АРСР. 31 липня 1937 р. заарештований УДБ НКВС Криму за звинуваченням у керівництві антирадянською пантюркістською шпигунською організацією. 17 квітня 1937 р. засуджений Верховним Судом СРСР до розстрілу. Розстріляний 17 квітня 1938 р. в м. Сімферополі. Посмертно реабілітований 15 грудня 1956 р. Також у лютому 1938 р. розстріляні п’ятеро його братів:
35) Ариф Мемет Абла ЧАГАР (1885 р.н.) — житель м. Бахчисарая, пекар. Заарештований 3 лютого 1938 р. Бахчисарайським РВ НКВС Криму як «член шкідницького угруповання в селі Пички». Засуджений 12 лютого 1938 р. трійкою НКВС до розстрілу. Реабілітований 20 лютого 1961 р. Кримським обласним судом.
36) Бекір Муртаза ЧАГАР (1895 р.н.) — житель Бахчисарайського р-ну, рахівник, член колгоспу ім. Фрунзе. Заарештований 3 лютого 1938 р. Бахчисарайським РВ НКВС Криму як «член шкідницького угруповання в селі Пички». Засуджений 12 лютого 1938 р. трійкою НКВС до розстрілу. Реабілітований 20 лютого 1961 р. Кримським обласним судом.
37) Умер Муртаза ЧАГАР (1896 р.н.) — житель Бахчисарайського р-ну, тваринник, член колгоспу ім. Фрунзе. Заарештований 3 лютого 1938 р. Бахчисарайським РВ НКВС Криму як «член шкідницького угруповання в селі Пички». Засуджений 12 лютого 1938 р. трійкою НКВС до розстрілу. Реабілітований 20 лютого 1961 р. Кримським обласним судом.
38) Алі Муртаза ЧАГАР (1897 р.н.) — житель Бахчисарайського р-ну, бухгалтер, член колгоспу ім. Фрунзе. Заарештований 3 лютого 1938 р. Бахчисарайським РВ НКВС Криму як «член шкідницького угруповання в селі Пички». Засуджений 12 лютого 1938 р. трійкою НКВС до розстрілу. Реабілітований 20 лютого 1961 р. Кримським обласним судом.
39) Асан Муртаза ЧАГАР (1900 р.н.) — житель Бахчисарайського р-ну, бригадир, член колгоспу ім. Фрунзе. Заарештований 3 лютого 1938 р. Бахчисарайським РВ НКВС Криму як «член шкідницького угруповання в селі Пички». Засуджений 12 лютого 1938 р. трійкою НКВС до розстрілу. Реабілітований 20 лютого 1961 р. Кримським обласним судом.
40) Сервер ТРУПЧУ (1908–17.04.1938) — громадський діяч, 2-й секретар Кримського обласного комітету ВКП(б). Народився в с. Дерекой, Крим. Перший секретар Кримського обкому комсомолу (1928–1931). Приділяв велику увагу освіті молоді, боротьбі з неписьменністю. Був редактором газети «Яш къувет». Після навчання в Інституті червоної професури в Москві 1937 р. направлений до Криму на посаду 2-го секретаря обкому партії. Наполіг на організації Кримськотатарського державного драматичного театру опери та балету. Ця активність викликала невдоволення з боку шовіністичної партійної номенклатури. Заарештований 23 листопада 1937 р., звинувачений у буржуазному націоналізмі. Розстріляний 17 квітня 1938 р. Реабілітований 22 березня 1958 р.
41) Умер ІПЧІ (1897–11.01.1955) — поет, письменник, драматург, театральний режисер і актор. Народився в м. Бахчисараї, Крим. У другій половині 1920-х рр. працював актором, режисером, а згодом першим директором Кримськотатарського державного драматичного театру. Водночас був співробітником газети «Енъи дюнья» («Новий світ»). Взяв участь у Першому з’їзді радянських письменників (1934). 1937 р. У. Іпчі було звинувачено в націоналізмі і після вироку 17 квітня 1938 р. ув’язнено терміном на 12 років. 1949 р., незважаючи на закінчення терміну ув’язнення, не був звільнений, а відправлений до психіатричної лікарні м. Томська, де й помер 11 січня 1955 р. Реабілітований 1958 р.
42) Ільяс ТАРХАН (1900–17.04.1938) — журналіст і політичний діяч, поет і драматург. Народився в с. Корбекуль, Крим. Голова ЦВК Кримської АРСР (1931–1937). У 1923–1924 рр. редагував газету «Яш къувет», редактор журналу «Большевик йолу» та «Эдебият ве культура». У 1934 р. став членом СП СРСР та головою СП Криму. 8 вересня 1937 р. заарештований за звинуваченням у тому, що він «був одним із очільників антирадянської шпигунської та підривної терористичної організації». Розстріляний 17 квітня 1938 р. в Сімферополі. Реабілітований 24 листопада 1956 р. Верховним Судом СРСР.
43) Абдураїм САМЕДІНОВ (1900–17.04.1938) — Голова Ради народних комісарів Кримської АРСР (1929–1937). Народився в с. Лімен, Крим. Член ВКП(б) (1924). 1925 р. після закінчення партшколи в Сімферополі був секретарем Карасубазарського райкому. З травня 1929 р. — Голова Ради народних комісарів Кримської АРСР. 17 вересня 1937 р. заарештований УДБ НКВС Криму і звинувачений у керівництві антирадянською шпигунською організацією. За версією слідства, А. Самедінов, І. Тархан та Б. А. Чагар організували і керували «контрреволюційною пантюркістською націоналістичною організацією», метою якої було повернення капіталізму і ліквідація соціалістичних перетворень. 17 квітня 1938 р. виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду СРСР А. Самедінова засуджено до розстрілу. Вирок виконано того ж дня в Сімферополі. 15 грудня 1956 р. реабілітований.
Розстріли проходили в умовах абсолютної таємності. Родичам нічого не повідомляли — їм казали, що засуджені "заслані" або "зникли безвісти". Місця поховань тривалий час залишалися невідомими, здебільшого невідомі й досі. І до сьогодні невідомий повний список розстріляних, всі данні про це зберігаються у архіві воєнної колегії верховного суду рф.
Масові розстріли 17 квітня стали справжнім ударом по всьому кримськотатарському суспільству. Упродовж одного дня було знищено покоління лідерів — тих, хто міг вести народ уперед, розвивати культуру, мову, освіту. Це була спроба зламати хребет нації, залишити її без голосу, без спадкоємності, без майбутнього.
Як сьогодні, зазначають сучасники, це були «як дорогоцінні каміння на небі, ті, хто пішов з життя та не встиг доробити те, що мріяв і не встиг зробити те, що мав зробити для свого народу». Це казково талановиті люди, високоосвічені, знали кілька мов, які невтомно робили свою роботу та, були віддані своїй роботі і своєму народові.
Втрата такої кількості освічених, відданих та талановитих людей призвела до глибокої духовної травми, яку народ відчував десятиліттями та відчуває донині. Репресії спричинили хвилю страху, мовчання та знищення пам’яті — те, що режим називав "миром і стабільністю", насправді було тишею після трагедії.
Трагічною була доля дружин і родин репресованих. Жінок, чиї чоловіки були засуджені, радянська влада таврувала як "членів сімей ворогів народу". Багатьох із них арештовували, засилали до таборів або виселяли з Криму. Вони залишалися без засобів до існування, під постійним наглядом і підозрою. Їм забороняли навіть згадувати ім’я чоловіка вголос.
У документах родичам часто повідомляли, що їхніх чоловіків засуджено до "10 років без права листування" — формулювання, яке приховувало справжній вирок: розстріл. Багато жінок роками жили в надії, що чоловіки повернуться. Вони не знали, де ті поховані, чи живі взагалі.
Попри страх, приниження та втрату, дружини розстріляних зберігали гідність. Вони виховували дітей у дусі пам’яті, берегли фотографії, листи, спогади. В тому числі, саме завдяки цим жінкам ми сьогодні маємо змогу знати правду про жахливі події 1938 року.
Трагедія 17 квітня 1938 року мала глибокі й далекосяжні наслідки для кримськотатарського народу — не лише демографічні чи соціальні, а насамперед моральні, культурні та історичні. Це була цілеспрямована спроба не просто фізично знищити провідних діячів, а й розірвати тяглість національного розвитку, знищити пам’ять, самосвідомість і надію народу на майбутнє.
Упродовж одного дня були ліквідовані десятки видатних представників інтелігенції — тих, хто творив мову, літературу, науку, культуру, освіту. Це призвело до відчутного занепаду кримськотатарської духовності: освітні та культурні ініціативи занепали; національна преса припинила існування; літературний розвиток майже зупинився.
Ліквідація лідерів думок призвела до вакууму — у суспільстві не залишилося тих, хто міг би формувати національну ідею, просувати культурний розвиток чи захищати права народу.
Після репресій режим активно впроваджував політику русифікації. Школи з кримськотатарською мовою закривалися, національні традиції витіснялися, а молодь виховували в дусі радянського інтернаціоналізму, який насправді означав злиття всіх націй у домінантну — російську. Мова, що колись активно розвивалася, опинилася на межі занепаду. Письменників, які залишилися, змушували прославляти радянську владу.
Після 1938 року в кримськотатарському суспільстві запанувала атмосфера страху. Люди боялися говорити правду, згадувати репресованих, зберігати родинні документи чи світлини. Цілі покоління виросли, не знаючи справжньої історії свого народу. Втрата пам’яті про національних героїв і мислителів стала ще одним болісним наслідком сталінського терору.
17 квітня 1938 року назавжди увійшло в історію кримськотатарського народу як один із найтемніших і найтрагічніших днів. Наслідки цієї масштабної трагедії кримськотатарський народ відчуває і до цього часу.
Пам’ять про 17 квітня стала символом не тільки скорботи, а й стійкості, незламності кримськотатарського народу. Вона об’єднує покоління і зміцнює національну ідентичність.
Цей день — нагадування про те, наскільки важливо зберігати правду, боротися за гідність, захищати свою культуру й мову. Ця трагедія - не лише сторінка історії, а жива рана в серці народу, яка болить і донині. Її осмислення є важливим не лише для кримських татар, а й для всього українського суспільства, яке прагне будувати майбутнє, засноване на правді, справедливості та повазі до історичної пам’яті.
Інформація підготовлена для друкованого видання
Календар знаменних та пам'ятних дат з історії Криму і кримськотатарського народу за підтримки Європейського Фонду за демократію