Росія планує розмістити у Криму ядерну зброю
Глава Міністерства закордонних справ України Павло Клімкін в Радбезі ООН заявив, що нарощуванням військової потужності Росія порушує міжнародні норми. Про це повідомляють "Ліга.Новини".
Росія планує розмістити в Криму ядерну зброю і робить усе для організації цього процесу. Про це заявив міністр закордонних справ Павло Клімкін на засідання Ради безпеки ООН. За його словами, РФ хоче переобладнати радянські об'єкти для зберігання ядерних боєголовок і в цілому нарощує кількість військових на окупованому півострові.
Клімкін наголосив, що Росія таким чином порушує Статут ООН і міжнародні норми. "Крим став гігантської військової базою, яка використовується для російських інтервенцій в гарячих точках, зокрема в Сирії", - сказав глава українського МЗС.
Як повідомляє InformNapalm, відповідно до свого розслідування у цьому руслі, то РФ планує розмістити ядерну зброю на об'єкті "Феодосія-13" під Судаком. Розміщення ядерное зброї також можливе в районі Великого каньону Криму та на Заході півострову, де і досі збереглися законсервовані підземні бункери та шахти часів СРСР.
Лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв, зауважив, що таке розміщення цілком можливе. Крім того є непідтверджена інформація, щодо вже початку завозу ядерної зброї на півострів. За словами Мустафи Джемілєва, дійсно, розміщення цієї зброї цілком можливе в урочищі Кизилташ, поблизу Феодосії. Після того, як Росія почала відновлювати цю базу, звідти відсторонили усіх кримських працівників.
"В первое время туда могли заезжать грузчики, которые возили материалы, в том числе, крымские татары. Но на каком-то этапе всех этих рабочих отстранили и привлекли людей, привезенных из России. Сейчас на объекте установлено тройное кольцо усиленной охраны с видеонаблюдением. Люди ходят там со счетчиками Гейгера и проверяют радиоактивный фон. Это, так сказать, косвенные подтверждения, что там есть ядерное оружие", – повідомив Мустафа Джемілєв
ІСТОРІЯ ОБ'ЄКТУ "ФЕОДОСІЯ-13"
Феодосія-13 або Підприємство поштовий індекс 105 - колишній секретний об'єкт поблизу Судака в урочищі Кизилташ (Червоний камінь), сховище ядерних бомб в Криму.
Після атомного бомбардування Хіросіми і Нагасакі американською авіацією генералітет розумів, що тактика і стратегія ведення бойових дій із застосуванням ядерної зброї кардинально змінюється. Виникла проблема: вироби потрібно було десь збирати і зберігати. Крім того, в оперативних цілях необхідно, щоб склад розташовувався поруч з частинами, які будуть використовувати бомби. А атомну бомбу в чемодан НЕ засунеш. Для її зберігання був потрібний «чемоданчик» особливого роду: великий, місткий і захищений від сторонніх очей. Кизилташ в райському куточку Криму ідеально підходив для цієї ролі. Розрахунки фахівців показували, що товща скелі здатна витримати ядерний удар.
Всі атомні НДІ і заводи СРСР об'єднало єдине Міністерство середнього машинобудування (Мінсередмаш), яке повинно було налагодити серійне виробництво ядерних боєприпасів. 7 листопада 1950 Президією Верховної Ради Української РСР було прийнято рішення про організацію підприємства середнього машинобудування на території сучасного селища Краснокам'янка.
У 1951 році почалося грандіозне будівництво. Закриті ешелони везли в Кизилташську долину обладнання - краще в Союзі і, можливо, в світі. Устаткування відрізнялося винятковою надійністю. Був випадок, коли на невеликому підйомнику в написі «Випробувати на 500,0 кг» стерлася кома, і установку випробували на 5000 кг. Вона поскрипіла, але витримала! Із заводів Електросталі доставляли надчисту сталь. Уряд СРСР не жалкував грошей на військовіпотреби.
Куратором будівництва об'єкта був глава Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС) Лаврентій Берія. Він неодноразово погрожував відвідати об'єкт особисто, однак так і не зробив цього. За його вказівкою в Кизилташ були спрямовані ув'язнені і кваліфіковані робітники, що мали досвід ведення гірських і шахтних робіт. Берія особисто керував не тільки будівництвом штолень і військового містечка: за його наказом були підірвані абсолютно всі будівлі, що належали колись Кизилташському монастирю. Від монастиря не залишилося навіть руїн, а залишки фундаментів надійно приховало густе кримське різнотрав'я.
Коли будівництво розгорнулося в повну силу, табір налічував близько двох з половиною тисяч чоловік. Частина працювала на облаштуванні території і будівництві споруд, а інші - в штольнях. Гриміли вибухи - так готувалися майданчики під наземні споруди в скельному грунті. Робота велася цілодобово, ударними темпами. У 1953 році об'єкт був зданий. Тих, хто працював на будівництві, розстріляли. Поховані вони були в одній із скель Кизилташ. На території колишнього табору ув'язнених зараз знаходиться стадіон школи.
У скелі пробили тунель завдовжки два кілометри, розміри якого не поступалися московському метрополітену. Під горою розташовувався складальний зал, його довжина становила двадцять метрів. У кожному приміщенні була своя система контролю мікроклімату.
Цех по збірці атомних бомб був обладнаний електрокраном і спеціальними складальними місцями. Тут же розташовувалося і обладнання для перевірки електронних систем атомних бомб. Крім того, від головного порталу спецхран з затворним механізмом вагою кілька сотень тонн були прокладені вузькоколійки для підвезення атомних бомб на вагонетках. Комплекс мав електростанцію зовні, проте навіть якщо б вибухова хвиля стерла її в порошок, ситуацію врятували б автономні дизельні генератори всередині.
Рівень секретності об'єкта був надзвичайно високий. У паспортах жителів значилася адреса: Феодосія-13. Навіть вимовляти вголос «атомна бомба» вважалося чимось на зразок табу. Виріб номер такий-то.
Крім обладнання приміщень всередині самої гори чималий обсяг робіт був проведений і нагорі. Військові побудували госпіталь, який оснастили унікальним медичним обладнанням, а також дитячий садок, школу, будинки для офіцерів та службовців, автобазу і магазин.
У 1994 році зі сховища ядерного боєзапасу було знято гриф «Цілком таємно», а в 1996 році атомні бомби назавжди покинули Кизилташ - їх вивезли до Російської Федерації, що стала правонаступником ядерного потенціалу колишнього СРСР.
Є тут і могильники, але не для радіоактивних відходів, а для інструментів і матеріалів, якими користувалися при прямому контакті з атомними боєприпасами. У 2000 році під час спільних навчань англійці змогли за допомогою приладів переконатися: рівень радіації в нормі.
ФОТО "ФЕОДОСІЇ-13" ДО ПОЧАТКУ РОССІЙСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ
