Повернення Криму Україні: 64 роки потому. Про що мовчить Росія?

     Цього дня 19 лютого 1954 року, Крим було повернуто до складу України. Президіум Верховної Ради СРСР видав наказ про виведення Кримської області зі складу РРФСР і  її передачу Українській РСР. 25 січня 1954 на засіданні Президії ЦК КПРС було затверджено проект Указу Президії Верховної Ради СРСР про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР. Насправді ж за передачею Кримської області, стояло її повернення до складу українських територій.

26 квітня 1954 року ВР СРСР приймає закон про передачу Криму Україні і затверджує ці зміни у Конституції країни.

     Головне питання яке цікавить – чому Радянська влада передала Крим Україні? По-перше, що необхідно з’ясувати – хто передав Крим Україні? Микита Хрущов – головний Секретар ЦК КПРСС, який нібито власноруч передав Крим, до цієї події має відносну причетність. Справа в тому, що документально Кримську область підготував до передачі Григорій Малєнков, а підписав указ та закон - голова Президії Верховної Ради СРСР  Климент Ворошилов. Микита Хрущов лише довів до відома громадян Радянського Союзу про цю історичну передачу, адже на той час він виконував лише другорядну роль у політичних рішеннях уряду. Але наразі Росія мовчить про ці факти, як і мовчить про ціну повернення Криму, адже, в обмін на те, що Росія повернула Крим Україні, вона забрала до свого складу Таганрог і прикордонні райони, що за площею рівні Криму. На той час, економіка Таганрогу в порівнянні з економікою Кримської області була вищою у рази. На півострові, не було ні електроенергії, ні енергоресурсів, ні зрошувальної системи. Звичайно, це все з’явилось на півострові завдяки саме українській частині населення, що працювала на об’єктах Криму. Післявоєнну економіку доводилось підняти практично з нуля. Зважаючи на те, що у той час кримські татари знаходились у місцях депортації, то саме українці почали будувати новий Крим.  Звичайно, до Криму у рамках радянського розчинення націй, почали завозити і росіян, численність яких почала зростати з кожним роком.

  Останні два десятиліття у Росії постає ще одна причина повернення Криму в Україну, яка полягає у проекті «Кримська Каліфорнія». Про цей проект вже багато написано, не будемо вдаватися у подробиці, суть у тому, що Сталін і Ленін задумали здати Кримські землі американцям, євреям за національністю. За це Радянський Союз отримував інвестиції, а землі Криму, передавав іноземцям. Але у 1936 році проект закривається. Нібито на Тегеранській конференції 1943 року Сталіна, попередили, що проект має бути поновлено, однак Йосиф Сталін, запросив 10 мільярдів доларів, в обмін на продовження проекту. Гроші було виділено, однак Сталін на умову виведення Криму зі складу СРСР та виведення з Криму Чорноморського Флоту не погодився. У 1954 році підійшов термін повернення коштів, Радянський Союз розрахувався з Ізраїлем трофейною німецькою зброєю, однак це була лише мала частина коштів, які варто було повернути. І за однією з версій, Микита Хрущов, щоб не втратити Крим, який нібито мав віддати за борги, передає його Україні, яка звісно не має ніяких зобов’язань перед інвесторами. Та чи має така версія факти? Серед наявних фактів ми маємо лише те, що Радянський Союз дійсно отримував кошти, але як це доводить те, що Крим було передано Україні через цей факт? А доводить на сьогоднішній день це лише те, що зі слів певних урядовців Російської державності, почали вбачати причини геноциду Кримськотатарського народу у зачистці Криму для поселення єврейського населення і передачу Криму, як метод уникнення зобов’язань. Та от питання, чи міг на той час хтось шантажувати СРСР, спираючись на її ядерний статус?

  Починаючи з 2014 року Росія, окупувавши Крим, заговорила про неправомірну передачу Криму Україні Радянською владою і має на меті прийняти закон, що підтверджує цей факт. За нормами Міжнародного права, такий документ не матиме ніякої сили, зважаючи на те, що не можливо відмінити постанови та укази іншої країни. Якщо, такий закон і буде прийнято, попри його легітимність, то і варто буде РФ, повернути Курильські острови, південний Сахалін, Калінінградську область та Таганрог. А це потягне за собою ще низку правових станів федерацій, що наразі входять до складу Росії, а це більше 80 суб’єктів. Та чи заговорить про це Росія, питання відкрите.