Османська Херсонщина: сліди династії Ґераїв та таємниці карти Річчі Занноні
Історія півдня України часто викладалася однобоко, ігноруючи століття, коли ці землі були частиною зовсім іншої цивілізації. Проте старовинні карти пам’ятають усе. Унікальна мапа італійця Річчі Занноні 1767 року відкриває завісу над османсько-кримськотатарським періодом історії сучасної Херсонщини, коли річки мали інші імена, а на берегах озер стояли шатри кримських ханів.
Завдяки дослідженням архітектора та краєзнавця Сергія Дяченка, який розшифрував цю карту, ми можемо відтворити картину життя краю до приходу Російської імперії. Особлива цінність карти Занноні полягає в тому, що він створював її версію спеціально для Османської імперії — з назвами, записаними арабською графікою, що фіксували живу мову тогочасних мешканців степу.
Територія, яку ми звикли називати «Диким полем», насправді мала чіткий адміністративний поділ у складі Османської імперії. Тут існували вілаяти та ейялети (провінції).
Землі між річками Інгул та Інгулець (колишній Білозерський район) на мапі окреслені як дрібніша одиниця — Ingul Bataklı Yerler («Інгул Батакли Єрлер»). А значно ширша територія від Інгульця до Кам’янської Січі мала назву Beyaban Özi («Беябан-Узі»). Центром цього краю була могутьня фортеця Qazı Kermen (Кизикермен, сучасний Берислав).
Щодо межиріччя Інгулу та Інгульця, то його адміністративним центром, ймовірно, був Vitold Hammamı (Вітольд-Хаммані, нинішня Вітовка, район Миколаєва) або ж стратегічно важливий пункт Козячий Ріг (нині Кізомис).
Купальні ханів Ґераїв на Білому озері
Однією з найцікавіших знахідок на карті є позначка на березі Білого озера (яке тоді називалося Aq Göli (Ак-Гюлі). Там зображено намети і підписано: Safa Geray Hammamı («Купальня Сафи Ґерая»).
Hammam (хаммам) — це не просто лазня, це місце відпочинку та соціального життя. Наявність джерел біля Білого озера робила це місце ідеальним для облаштування купальні. Намети вказують на те, що поселення було сезонним, але стоянка — постійною. Землі навколо озера, вочевидь, належали представнику правлячої династії Кримського ханства — дому Ґераїв (Geraylar).
Історія знає двох відомих представників цієї родини з ім'ям Safa (Sofu) Geray, і їхні долі варті окремої уваги:
1. Safa Geray Старший. Був знаменитим воїном. Він жив у першій половині XVII століття і був сином хана Селямета I (I Selâmet Geray). Це був видатний полководець. У 1637 році, коли його брат Бахадир I (I Bahadır Geray) став ханом, Сафу призначили нуреддіном (третя особа в ієрархії ханства). Саме він у вересні 1637 року очолив 40-тисячне кримськотатарське військо у великому поході на Московське царство. Татари прорвали оборонну лінію і взяли в полон 2281 московита. Життя Сафи Ґерая обірвалося у 1640 році під час походу на Правобережну Україну.
2. Safa Geray Молодший (Хан-торговець). Син, народжений вже після смерті батька-воїна. Він зійшов на кримський престол у 1691 році, але увійшов в історію як суперечлива постать. Його звинувачували у здирництві та пияцтві. Але найбільше обурення знаті викликало те, що хан займався торгівлею рибою та милом, що вважалося принизливим для монарха. Він швидко втратив трон через відмову підтримати османського султана в австрійському поході — армія просто покинула його. Решту життя ексхан провів на острові Родос. Втім, кримський історик Халім-Ґірай (Halim Geray) захищав його репутацію, називаючи людиною «розумною та щедрою, яка цінувала вченість», а всі негаразди списував на інтриги беїв.
Саме комусь із них належала резиденція на Білозерщині.
Тюркська топонімія: як звучали річки
Карта Занноні повертає нам автентичне звучання гідронімів краю, які згодом були перейменовані або перекладені:
Çöl Su (Чуль-Су, нині річка Вірьовчина) — перекладається як «річка у пустельній місцевості».
Yeşil Deresi (Яшол-Дерезі, нині Верхній Солонець) — поетична назва, що означає «Тиха зелена долина» (або балка).
Qocaman Deresi (Куйджаман-Дерезі, біля Олександрівки) — «Величезна балка».
Balçıq або Qara Balçıq (Бальчик / Карабальчик, річка Корабельна) — означає «мул» або «чорний/великий мул», що точно характеризує замулене гирло.
Yahudi Köyü (Яхуді-Кевії, поблизу Томиної Балки) — перекладається як «Юдейське селище». Сергій Дяченко припускає, що тут могли мешкати караїми — тюркський народ, що сповідує караїмізм (близький до юдаїзму).
«Şaytan Qule» та козак Сірко
На місці сучасного села Станіслав карта фіксує назву Şaytan Qule — «Чортова вежа». Чому османи дали цьому місцю таку зловісну назву?
Існує версія, що це пов’язано з легендарним кошовим отаманом Іваном Сірком. Османи називали його Urus Şaytan («Урус-шайтан», Руський чорт) за неймовірну військову вдачу. У 1678 році саме в акваторії Дніпровського лиману, ймовірно, ховаючись за Станіславським мисом, козаки Сірка влаштували засідку. Вони пропустили османський флот, що віз продовольство до Кизи-Кермена, а потім вдарили з тилу. Результат був нищівним: захоплено 7 гармат, 20 прапорів, визволено 500 полонених гребців, а ворожий флот — знищено. Можливо, саме пам'ять про цю битву закріпила за мисом назву «Вежа Шайтана».
Південь був густо вкритий мережею укріплень.
Horlı Qalesi (Хорлі-Каласі, «Погана фортеця») — так позначено городище в районі села Дніпровське. Назва, ймовірно, вказує на те, що на момент складання карти старі укріплення вже були в руїнах.
Кізомис (на карті — Козирк) був стратегічним пунктом контролю над гирлом. Навпроти нього розташовувалася низка острівних укріплень: Demir Qalesi («Залізна фортеця» або укріплення), острів Anna Adası та острів Teli Adası (Тендра).
Ця карта остаточно спростовує імперський міф про «пустельні землі». Степи Херсонщини були інтегровані в політичне та економічне життя Кримського ханства та Османської імперії, мали свої міста, переправи, резиденції вельмож та насичену історію, яку ми тільки починаємо відкривати заново.
За матеріалами сайту: https://bilozerka.info/