Крим під Російською окупацією 3775 день
Вся Україна у вогні 850 день
  Номан Челебіджіхан – видатна особистість в історії кримськотатарського народу

Номан Челебіджіхан – видатна особистість в історії кримськотатарського народу

23.02.2024 20:27

Номан Челебіджіхан – видатна особистість в історії кримськотатарського народу.

Виходець зі знатного роду, який отримав блискучу освіту в Стамбулі та Санкт-Петербурзі, він ніколи не забував про духовні потреби власного народу. Був лідером національного відродження, першим головою уряду Кримської Народної Республіки, організатором Курултаю кримськотатарського народу, муфтієм мусульман Криму, Білорусі, Литви та Польщі.

23 лютого 2018 р. - більшовики розстріляли видатного кримськотатарського діяча, демократа та гуманіста Номана Челебіджіхана.

Що цьому передувало та якою людиною був Номан Челебиджихан спробували зібрати нижче.

Номан Челебіджіхан (кримськотатарською мовою Noman İbraim оğlu Çelebicihan, відомий також як Челебі Челебієв, саме так його ім'я було записано в офіційних російських документах) народився в 1885 році в с. Біюк-Сунакʼ (нині зникле село в на півночі Джанкойського району Криму) в сім'ї Ібраїма Челебі, імама мечеті села Біюк-Сунак. Отримавши початкову освіту в сільській школі, продовжив її в медресе Ак’чора, а потім у Зинджирли медресе. У 1906 році Номан за допомоги братів батька – Абдулаліма та Абу-Бекіра – переїхав до Стамбула, де продовжив своє навчання.

З 1908 молодий Челебіджіхан студіював на юридичному факультеті Стамбульського університету. Тут він зустрічається з Джафером Сейдаметом, Абібуллою Одабашем, Алімом Сеїтом, Аблякімом Ільмій та іншими друзями, якими стали на все життя. Вони ж у 1908 році створюють кілька студентських організацій: «Асоціацію молодих татарських письменників», в якій з’явилися його перші літературні твори, «Товариство кримськотатарської учнівської молоді» та підпільну «Vatan» («Батьківщина»). Члени останньої організації, створеної під впливом молодотурецького руху, поклялися працювати на благо Криму і виведення його на шлях свободи, а поки друкували історичні та політичні статті, поширюючи їх серед численної кримськотатарської діаспори.

Таким Номана Челебіджіхана згадує його товариш, відомий кримськотатарський поет та громадський діяч Шевк’і Бекторе:«Я з ним особисто познайомився у 1908 році… Відразу було помітно, як сильно він вирізнявся на тлі своїх товаришів своєю перевагою. Він охайно одягався, любив порядок. Був високоморальною і економним. Не палив і не пив спиртне. Не витрачав час даремно, багато читав і багато працював. Челебіджіхан був трохи вище середнього зросту, струнким і здорової статури… Йдучи, він трохи нахиляв голову, не дивився по сторонах і поводився дуже серйозно. У манері одягатися він мав просто ідеальний смак. І хоча вже пройшло більше півстоліття відтоді, він постає у мене перед очима, немов я його бачив вчора: завжди чисте, густе і синяво-чорне волосся, підстрижене на рівні потилиці, зрощені брови, густі вуса, розумні, темно-каштанового кольору, палаючі вогнем очі, що вселяють віру в себе, – таким був цей чоловік. Він носив модний тоді серед учнівської молоді піджак, покрою типу редингот, з чорної вовняної тканини, жилет, з кишенею для годинника, і дуже модні чорні брюки в білу смужку. Замість сорочки він носив накрохмалену манишку зі стоячим білим коміром та манжетами, а на шиї він зав’язував з особливим смаком велику краватку у вигляді метелика з чорного шовку з галунами, 20 сантиметрів шириною. Ця оригінальна краватка привертала увагу оточуючих. Зацікавлені ним кримські дівчата жартували: «дме вітерець, а метелик, як вітрило…Челебіджіхан завжди, коли перебував у Стамбулі, носив червону феску, а приїхавши до Криму, одягав чорну каракулеву кримськотатарську шапку… Для ведення пристойного способу життя йому доводилося витрачати і свої розумові сили, і здоров’я, і час, і гроші. Ця людина була дуже серйозною, надійною, заслуговувала довіри в житті, терпляче зносячи труднощі, щедрою, працьовитою, терплячою, привітною, володіла глибоким і широким кругозором, не переносила фальші, і ніколи не виявляла її по відношенню до інших».

Після завершення навчання у Стамбулі, у 1912 році Челебіджіхан повертається на Батьківщину, але здобута турецька освіта не могла забезпечити молодій людині працевлаштування вдома. Якийсь час він провів в Бахчисараї, мешкаючи в будинку легендарного кримськотатарського просвітника Ісмаїла Гаспринського. А з 1913 року Номану довелося продовжити навчання в Санкт-Петербурзькому Психоневрологічному інституті.

Після Лютневої революції Челебіджіхан повернувся до Криму, очолив національний рух кримських татар.

Кримськотатарський народ активно долучився до  революційних процесів. Національний рух набирає сили. 25 березня 1917 р. на Всекримському Мусульманському з’їзді, де уперше демократично було обрано Таврійського муфтія, який був муфтієм для мусульман Криму, Литви, Білорусі, Польщі й частини України. Утворили тимчасовий Мусульманський Виконавчий комітет як координаційний орган кримськотатарського народу не лише в релігійних справах. Він швидко перебрав на себе і освітні питання, і культурні, і економічні, і політичні.

Улітку вже існувало 124 мусульманські комітети — місцеві і регіональні, які підпорядковувалися центральному. Тривали процеси емансипації жінок, які підтримувалися самим муфтієм. А муфтієм був обраний Номан Челебіджіхан, 32-річний високоосвічений юрист і богослов, заразом ще й кримськотатарський поет, прозаїк і суспільно-політичний діяч.

У собі він він поєднував дві іпостасі — і лідера духовного, і лідера політичного.

Челебіджіхан організував маніфестації кримських татар, збір пожертвувань у "фонд перемоги" над Німецькою імперією, Османською імперією та її монархічними союзниками. Очолюваний ним Мусульманський виконком було визнано органом Тимчасового уряду в управлінні кримськими татарами з підпорядкуванням його міністерству внутрішніх справ Росії.

Тоді ж побачили світ такі видання, як "Millet" ("Нація") кримськотатарською мовою та "Голос татар" — російською.

З 5 квітня 1917 фактично всі справи кримських татар у компетенції Мусвиконкому. Його центральні органи: газети "Millet" ("Нація", редактор Асан Сабрі Айвазов, з 27 червня 1917), тижневик "Голос татар" (Алі Боданінський та Х. Чапчакчі, з 22 липня). Керівництво Мусвиконкому сприяло офіційному оформленню Національної партії — Milliy Fırqa, основною метою якої є національне самовизначення кримських татар. Перший склад ЦК: Челебі Челебієв, Джафер Сейдамет, Асан Сабрі Айвазов, Сеїтджеліль Хаттат, Амет Озенбашли, Дж. Аблаєв, А. Хільмі (Ільмі). Своїм завданням партія вважала створення автономної Кримської держави зі збереженням ладу між етнічними групами. 

Челебіджіхан закликає до формування мусульманських збройних сил, у липні він виступає проти відряджання на фронт трьох запасних мусульманських полків. Ця активність у Криму не подобається Тимчасовому уряду Росії, який готується до її пригнічення.

23 червня 1917 року, Номан Челебіджіхан був заарештований севастопольською контррозвідкою, але незабаром його були змушені звільнити, оскільки кримські татари висловили протест на захист свого лідера, закріпивши його п'ятьма тисячами підписів.

На Всекримському з'їзді кримських татар у Сімферополі 2 жовтня 1917 Челебіджіхан виклав програму реорганізації Мусульманського виконкому в Курултай — парламент кримськотатарського народу. Перед ним ставилось завдання взяти участь у здійсненні територіальної автономії півострова під гаслом: "Крим для кримчан".

Челебіджіхан засудив жовтневий переворот у Петрограді 25 жовтня 1917, виступав за утворення революційної влади з участю всіх соціалістичних партій (без кадетів).

Із середини листопада 1917 р. Номан Челєбіджихан приходить до висновку про необхідність створення суверенної Демократичної Кримської Республіки легітимним шляхом – проведення виборів до Курултаю кримськотатарського народу – Національного парламенту, прийняття Конституції Демократичної Кримської Республіки та формування національного уряду – Ради Директорів. Рішення про скликання Курултаю кримськотатарського народу було прийнято ще 1–2 жовтня 1917 р. на другому делегатському кримськотатарському з’їзді в Сімферополі, а наступні політичні події та зміна політичного режиму у центрі і в Криму лише уточнювали дату його проведення, питання, що виносились на порядок денний, та статус цього представницького органу.

Тут, мабуть, потрібно вказати, що сам термін «курултай» (тур. kurultay – з’їзд, збори) має тюркське походження. У давніх монгольських і тюркських народів Курултай – це з’їзд знаті для вирішення найважливіших державних питань. Термін застосовувався також як назва зборів, свят, бенкетів. Термін з’явився на початку ХІІІ ст. Курултай звичайно приурочувався до релігійних свят. На ньому вирішувалися питання війни і миру, найважливіші спори між представниками феодальної верхівки, переглядалися кордони улусів, оголошувалися рішення хана, розглядалися інші питання державної справи. До компетенції Курултаю належало обрання хана. Курултай був дорадчим органом.

Після розпаду Золотої Орди в ханствах Криму і Кавказу Курултай продовжував збиратися аж до припинення їх незалежного політичного існування. Курултай був вищим органом державної влади в Бухарській Народній Радянській Республіці та в Хорезмській Народній Радянській Республіці (1920 р.). Сьогодні, після розпаду СРСР та утворення на його теренах незалежних держав, деякі бувші східні радянські республіки створили свої вищі представницькі органи – курултаї.

Саме таким традиційним представницьким органом влади національного самоврядування кримських татар задумувався Курултай кримських татар Номаном Челєбіджиханом.

Для підготовки і проведення курултаю було обрано організаційний комітет у складі Боданінського А., Озенбашли А., Сейдамета Д. і Хаттатова С. на чолі з Номаном Челєбіджиханом. Тоді ж була створена комісія з підготовки Конституції Демократичної Кримської Республіки, яку очолив Номан Челєбіджихан.

У листопаді 1917 р. міські і повітові мусульманські комітети провели вибори делегатів до Курултаю кримськотатарського народу.

Вибори делегатів на Курултай проводилося за пропорційною виборчою системою на основі спеціального закону, ухваленого Мусульманським виконуючим комітетом.

У відповідності до нього у виборах приймали участь всі кримські татари, яким виповнилося на день виборів двадцять років. В програмі, щодо скликання Курултаю, в тому числі, зазначалося про можливість брати участь у виборах і жінкам (на з’їзді громадських та народних організацій, на якому було прийняте рішення про скликання Курултаю вже прийняли участь 20 жінок).

На Курултай були обрані: від Ялти – 24 делегати, Сімферополя – 19, Федосії – 16, Євпаторії – 11, від Орська – 6. Всього було обрано 76 делегатів, серед них чотири жінки. Одночасно обиралися делегати Всекримських установчих зборів. За пропозицією члена Мусульманського виконавчого комітету Озенбашли А. було прийнято рішення розпочати роботу Курултаю 24 листопада 1917 р. у Бахчисараї до початку скликання Всеросійських установчих зборів. Челєбієв Ч. вважав, що Курултай повинен визначити своє відношення до майбутньої форми правління демократичної Росії. Але через технічні причини, пов’язані з тим, що в окремих регіонах вибори делегатів були перенесені у зв’язку з загостренням політичної ситуації, перше засідання Курултаю розпочалося 26 листопада 1917 р. у ханському палаці в Бахчисараї.

Його відкрив Номан Челєбіджихан, який у своїй промові наголосив на чотирьох основних питаннях.

По-перше, він відзначив, що «Курултай відновлює знищену російським абсолютизмом татарську національну державність. Татарська нація сьогодні заново народжується». Але далі йде застереження, що «рани, нанесені пригнобленням і тиранією російського деспотизму, і до сьогодні кровоточать у нашому суспільному житті».

По-друге, він акцентував увагу делегатів на значенні Лютневої революції 1917 р. для народів Росії і нагадав їм про відповідальність перед кримськотатарським народом за вирішення його нагальних проблем: «Проживаючий на Кримському півострові татарський народ поставив вас, шановні делегати, як керівну у політичній історії силу, як вождя на чолі своєї батьківщини, щоб реалізувати це священне право».

По-третє, Номан Челєбіджихан визнав рівність всіх народів Криму, але при цьому досить чітко сформував прагнення кримських татар до власної державності: «Татарський народ, визнаючи рівність всіх людей, в той же час із прапорами інших націй підняв на Курултаї свій власний національний прапор і буде відтепер будувати своє життя на основі власної конституції за законами братства».

"Кримськотатарський національний уряд покликаний забезпечити щастя та нормальну життєдіяльність не тільки корінного народу, а й захищати всіх земляків, мешканців півострова від узурпації, анархії та заколоту, захищати їхнє життя та честь, і вважає це своїм священним обов'язком".

"На Кримському півострові ростуть різнокольорові троянди, лілії, тюльпани. І у кожного з цих витончених квітів є своя особлива краса, свій особливий ніжний аромат. Ці троянди, ці квіти – народи, що живуть у Криму. (...) Мета Курултаю – зібравши їх разом, скласти з них красивий і витончений букет, заснувати на прекрасному острові Крим справжню цивілізовану Швейцарію, Курултай думає не тільки про кримських татар, але й про всі народи, які протягом століть по-братськи живуть разом з ними. йтиме з ними рука об руку. Кримські татари гратимуть у цій справі не роль керівника, а роль зачинателя, ініціатора".

По-четверте, Номан Челєбіджихан у своїй промові наголосив на спадковості влади кримськотатарського національного самоуправління від Тимчасового Мусульманського комітету до обраного на Курултаї легітимним шляхом Національного парламенту.

Надалі делегатам було запропоновано наступний порядок денний Курултаю, який включав наступні питання: про державний устрій Криму, форму і структуру уряду; взаємовідносини кримських татар із представниками інших національностей Криму; про форму і структуру національного уряду кримських татар; розробка законів, визначаючих національні, соціальні, релігійні і культурні особливості життя кримських татар.

Документи тих часів свідчать про гостру дискусію при обговоренні питань порядку денного Курултаю. У виступі Сейдамета Д. пролунала пропозиція про перетворення Курултаю кримськотатарського народу у Національний парламент, який розробляє і ухвалює всі законопроекти, що подавалися на затвердження Всекримських установчих зборів. Пропозиція Сейдамета Д. була підтримана більшістю делегатів і Курултай продовжив свою роботу як постійно діючий орган – Національний з’їзд.

Виокремимо кілька важливих етапів у розвитку політико-правових поглядів Номана Челєбіджихана в контексті його державної і громадської діяльності. Найголовнішими з них є такі: етап боротьби за реалізацію ідеї культурної автономії кримських татар шляхом легалізації нелегальних національних організацій, етап створення національно-культурної автономії у складі федеративної, демократичної Російської держави, шляхом вироблення відповідної нормативно-правової бази, організації роботи Мусульманського виконавчого комітету та етап створення на території Криму демократичної держави на засадах права, законності, культури, науки, просвіти, яка у своєму складі буде мати кримськотатарську національно-культурну автономію.

У кожному із них Номан Челєбіджихан показав себе талановитим організатором і лідером з розвиненими політико-правовими поглядами.

У грудні 1917 р. ідеї Номана Челєбіджихана відносно національно-культурної автономії кримськотатарського народу у складі загальнокримської держави знайшли своє втілення у практиці державного будівництва, коли на підставі визначень Національної Конституції кримськотатарського народу, ухваленої Курултаєм у грудні

1917 р., відбулося нормативне оформлення самоорганізації мусульманської громади Криму. За своїми рисами цей процес цілком відповідав ознакам поняття «Національно-культурна автономія», широко вживаному в сучасній теоретико-правовій науці. Сама ж історична доля Національної Конституції кримськотатарського народу склалася вкрай негативно. Надзвичайна бурхливість динаміки політичних процесів в Криму наприкінці 1917 р. – першій половині 1918 р. унеможливила її реалізацію.

Кримськотатарська державницька ідея залишилася не реалізованою. Більшовики активізували свої дії в Криму, за допомогою Чорноморського флоту повалили кримськотатарський національний уряд та за короткий термін захопили весь Кримський півострів.

26 січня 1918 року Номана Челебіджіхана було заарештовано, а 23 лютого в Севастополі без суду вбито революційними матросами. Його тіло було викинуто до Чорного моря.

 

Інформація підготовлена для друкованого видання - Календар пам'ятних дат кримськотатарського народу за підтримки Європейського фонду за демократію.

 

Підготовлено Лейля Джаксім, за матеріалами джерел:

Пасічник О.С. «Державна діяльність Номана Челєбіджихана в період утворення Курултаю кримськотатарського народу» / О. С. Пасічник // Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Юридичні науки. - 2014. - Т. 27 (66). № 2. - С. 30-35.

Наталія Малиновська «УРИВКИ З ІСТОРІЇ КРИМСЬКИХ ТАТАРОК У НАЦІОТВОРЧИХ ПРОЦЕСАХ КРИМУ 1905–1917 РОКІВ: ҐЕНДЕРНИЙ АНАЛІЗ КОМЕМОРАЦІЙ В УКРАЇНІ»

Інтернет ресурс «Крим.Реалії»: «Пам'яті кримськотатарського лідера Номана Челебіджіхана: «Я поклявся!»», автор С.Громенко

Інтернет ресурс «Бібліотека української літератури»: «Челебіджіхан Номан. Біографія».

Інтернет ресурс «Громадське»: «Як народжувалася державність кримських татар», автор С.Мокрушин, М.Кошелєв, від 09.12.2017 р. 

Інтернет ресурс «Українська правда»: «Номан Челебіджіхан / Noman Çelebicihan», автор А.Муждабаев, від 23.02.2017 р.