Натхненна місія Джафера Бекірова - відродження кримськотатарської філології
«Несіллерден несіллерге мирас» («Спадщина, що передається з покоління в покоління»») — саме таку назву отримала остання книга видатного кримськотатарського філолога, педагога і просвітника Джафера Бекірова, видана вже після його смерті у 2012 році. Це видання стало символічним підсумком великої праці людини, яка все своє життя присвятила служінню рідній мові й культурі — спочатку в умовах насильницького виселення, а потім і на батьківщині.
Джафер Бекіров народився 9 червня 1933 року в селі Біюк-Каралез (Бахчисарайський район), хоча офіційними записами в документах зафіксовано 9 червня 1935 року. Після депортації родина опинилася в Ташкентській області, де він закінчив школу. Він мріяв стати юристом, але кримським татарам цей шлях був закритий. Тоді Джафер Бекіров вирішив зв’язати свою долю с просвітництвом. Він закінчив факультет російської філології Ташкентського педагогічного інституту ім.Нізамі. Будучи одним із найкращих студентів вишу та активним учасником студентського життя, Джафер Бекіров у 1955 році брав участь у зустрічі з Джавахарлалом Неру та Індірою Ганді під час їхнього візиту до Ташкента.
У 1967 році Джафер Бекіров вступив на 3 курс історичного факультету ТДПІ. Вже 1968 року, завдяки його організаторським здібностям, керівництво інституту запросило його старшим викладачем на факультет російської мови та літератури, що змусило його залишити навчання на історичному факультеті. Невдовзі його призначили начальником навчальної частини інституту, і Джафер Бекіров з ентузіазмом присвятив себе цій справі.
З початком Хрущовської відлиги 1950-х-1960-х років, з’явилася можливість випуску газети «Ленін байраги» (1957), згодом організації кримськотатарського ансамблю «Хайтарма», почали видаватися книги кримськотатарською мовою. Та й назріла гостра потреба у формуванні кримськотатарських кадрів – відкритті при ТДПІ відділення кримськотатарської мови і літератури. Саме з ініціативи Джафера Бекірова це стало можливим.
Для реалізації таких грандіозних планів не було ніякої бази - ні підручників, ні літератури, ні навчальних планів, ні методики викладання. Дж.Бекіров виїжджав до Москви домагатися дозволу на відкриття відділення, працював у центральній бібліотеці ім. В. Леніна, що володіла багатющим у світі матеріалом з кримськотатарської тематики, знімав копії з підручників і різної літератури, привозив стопками фотокопії та плівки, створював перші хрестоматії. Він був автором і співавтором ключових підручників: «Едебият хрестоматиясы» (1971), «Татар фольклоры» (1975), «Къырымтатар халкъ агъыз яратыджылыгъы» — фундаментальної праці з фольклористики.
Новостворене відділення кримськотатарської мови та літератури ТДПІ ім. Нізамі, яке розпочало свою роботу у 1968 році з першим набором студентів мало у своєму арсеналі викладачів - справжніх корифеїв кримськотатарської педагогічної школи: Мемет Умеров, Абдулла Баліч, Юсуф Болат, Басир Гафаров, Абдулла Дерменджі, Рефік Музафаров, Райме Мулліна та Аліє Веліулла. Джафер Бекіров не просто викладав — він формував філологічну школу, надихаючи студентів глибокими знаннями, живим словом, високою культурою мовлення.
З початком масового повернення кримських татар наприкінці 1980-х, Джафер Бекіров повернувся з родиною до Криму у 1989 році. Планувалося переведення кримськотатарського відділення з ТДПІ до Сімферопольського університету. Цим особисто займався Дж.Бекіров.
У 1990 році він стає доцентом кафедри української мови в Симферопольському університеті, а згодом відкриває кафедру кримськотатарської філології. Незабаром було здійснено остаточне переведення відділення кримськотатарської філології з Ташкентського державного педагогічного інституту в Сімферопольський державний університет. З 1992 року, як окремий структурний підрозділ, під керівництвом Бекірова кафедра перетворилася на центр підготовки нової генерації вчителів, літературознавців, філологів.
У 1990-х роках, попри складні умови, Джафер Бекіров продовжує працювати, викладати, видавати книги: «Бала фольклоры» (1993), «Къырымтатар бала эдебиятынынъ хрестоматиясы» (1998).
Він мріяв написати мемуари про свою родину — але хвороба завадила здійснити цей задум. 7 липня 1998 року його не стало. Та пам'ять про вченого живе в його працях, у викладачах, яких він виховав.
Шевкет Юнусов, доцент:
«Джафер-оджа був людиною, яка завжди допомагала знайти правильний шлях, щиро піклувався про нас. Його слово було авторитетним, його досвід — безцінним».
Наіле Ганієва, вчителька:
«Його уроки були справжнім театром — дестани, які він розповідав, оживали перед очима. Його голос досі звучить у серцях тих, хто слухав його».
І справді, Джафер Бекіров залишив по собі не лише книги та підручники. Він залишив методологію, ідею, дух філології, яка не просто досліджує слово, а відроджує народ. Його праця — це міст між поколіннями, справжнє несіллерден несіллерге мирас - спадщина з покоління в покоління.
Інформація підготовлена для друкованого видання Календар знаменних та пам'ятних дат з історії Криму і кримськотатарського народу за підтримки Європейського Фонду за демократію