Куреш – національна боротьба кримських татар
Куреш – це не просто боротьба, а ціла філософія, що відображає дух кримськотатарського народу. Цей давній вид єдиноборств має глибоке історичне коріння і відіграє важливу роль у культурі кримських татар. Він не лише випробовує фізичну силу й спритність борців, а й виховує такі цінності, як повага до суперника, честь та витривалість.
Боротьба на поясах (кушаках) має свої витоки ще з давніх часів. Вона була частиною традиційних свят, весіль і народних гулянь у тюркських народів. Сьогодні куреш переживає новий етап розвитку – він офіційно визнаний як неолімпійський вид спорту й має власну міжнародну федерацію. Регулярно проводяться чемпіонати Європи, світу та національні першості, що збирають спортсменів з різних країн.
Правила курешу досить прості, але водночас потребують майстерності та стратегії. Змагання відбуваються у різних вікових та вагових категоріях. Учасники борються, міцно тримаючи один одного за пояси, і намагаються покласти суперника на лопатки. Перемагає той, хто зміг підняти супротивника та кинути його на спину, падаючи разом із ним. Поєдинки тривають близько п’яти хвилин, а в разі нічиєї суддя може надати додатковий час.
Особливістю курешу є обов’язковий хрестоподібний захват пояса, який не можна відпускати. Згідно з міжнародними правилами, дозволяються всі прийоми, що допомагають перевести суперника із стоячого положення в лежаче, але заборонені кидки через ноги.
Куреш – це не лише випробування сили, а й мистецтво швидкості та витримки. Досвідчені борці знають, що перемога залежить не тільки від фізичної підготовки, а й від уміння використовувати силу суперника проти нього самого.
Етимологія слова “куреш” пояснюється як силовий контакт, протистояння, боротьба.
Куреш був поширений серед тюркських народів під різними назвами, але у кримських татар він завжди мав особливе значення. Це було не просто змагання – боротьба символізувала випробування на силу, моторність і хоробрість. Прийомам курешу навчали з дитинства, а поєдинки ставали подією, яка збирала навколо себе натовпи глядачів. Боротьба, як вид змагань у силі та спритності, була відома в Криму ще з часів існування там давньогрецьких полісів.
Кримськотатарська народна фізична культура розвивалася багато століть. Її основою були і залишаються традиційні національні види спорту та народні ігри. У кожній родині заняття спортом були невід'ємною частиною виховання підростаючого покоління. Змагання з курешу проводяться з давніх часів, і практично всі свята кримських татар супроводжувалися масовими спортивними заходами просто неба. Поряд із кінними стрибками та перетягуванням каната, спортивну програму народних свят Наврез, Хидирлєз, особливо на Дервіза, весільних урочистостей, а також мусульманського свята Курбан-байрам традиційно відкривала національна боротьба. Окрім розважального значення, куреш часто проводили з благодійною метою, а місцеві силачі — пельванлар — користувалися особливою повагою та були прикладом для молоді.
Фрідріх Гросс. Літографія з альбому «Крим». Літографічна майстерня Александра Бруна. Одеса, 1857 рік
Куреш є одним із найдоступніших і водночас найблагородніших видів боротьби. Спочатку його використовували для військово-фізичної підготовки юнаків, а згодом як спосіб продемонструвати силу, вправність і волю до перемоги. З п'ятирічного віку хлопчиків у Криму вже навчали кінним перегонам, влучній стрільбі з лука та прийомам національної боротьби. Змагалися просто неба. Кожен борець обхоплював свого суперника за талію і таким чином вів поєдинок, прагнучі покласти його на лопатки. Першими на майданчик виходили хлопчики років 7-8, потім боролися старші за віком курешисти. У поєдинку кожен борець обхоплює суперника кушаком за талію та намагається покласти його на лопатки. Раніше не було поділу на вагові категорії, що давало перевагу борцям великої статури. Турніри відбувалися за принципом «виходу на переможця» — кожен бажаючий міг випробувати свої сили, але змагався лише з тим, хто переміг у попередньому раунді. Найсильніші борці зазвичай вступали в боротьбу на пізніших етапах змагання.
На куреш завжди приходили не лише місцеві жителі, а й мандрівники та відомі борці з різних регіонів. За переказами, змагання з курешу відвідував і легендарний Іван Піддубний — майбутній шестиразовий чемпіон світу з боротьби. Цікаво, що свою кар’єру він починав саме з освоєння кримськотатарської боротьби на поясах, яка значно вплинула на його техніку та силу. У Криму він спостерігав за поєдинками місцевих пельванів, переймав їхні навички та навіть сам брав участь у змаганнях. Серед кримських татар Алушти з покоління в покоління передається історія про відомого місцевого жителя Оджа Османа Сеїт Бекіра* (до революції він був місцевим кадієм), який зумів здобути перемогу над уже знаним на той час борцем. Його ім’я стало легендою, хоча для нього це була лише розвага, а не вид спорту.
Ця історія є ще одним підтвердженням того, що куреш — це справжнє мистецтво спритності та сили, яке згодом перейшло у спортивне змагання з боротьби та може зрівнятися з найвідомішими світовими традиціями єдиноборств.
Боротьба куреш на святі Дервіза в Криму, 1920-ті роки
Кримські післяреволюційні газети 20-30-х років ХХ століття часто поміщали статті та замітки про «татарську боротьбу». Газета «Красный Крым» так описувала поєдинки борців з курешу: «На галявині глядачі утворюють велике коло. У коло виходять борці. Подавши один одному руку, на знак того, що боротьба буде чесною, вони оперізуються довгими матерчатими кушаками (поясами). За командою судді чіпко беруться за пояси: лівою рукою - попереду над правим стегном супротивника, правою рукою ззаду, над крижами. Корпус нахиляється вперед, плече міцно впирається в плече. Боротьба почалася. Ні на мить не відриваючи рук від пояса і ніби переминаючись з ноги на ногу, борці випробовують сили один одного, вичікують для нападу. Ось кілька коротких кроків, різкі, ледь вловимі рухи, і сильніший і спритніший піднімає супротивника і кидає на землю. Іноді сутички бувають блискавичні. Переможеним вважається той, хто торкнувся землі будь-якою частиною тіла вище стегна. На перший погляд, начебто нескладна й одноманітна, татарська боротьба вимагала великої вправності, витривалості, сили».
З 1923 року в Криму, як і в усьому Радянському Союзі, розпочався активний розвиток фізкультурного руху. Його характерними рисами були масовість, доступність, залучення сільського населення, корінних жителів та національних меншин, а також науковий підхід до організації занять фізичною культурою та спортом. На початковому етапі Комісія з фізичної культури ЦВК Кримської АРСР прагнула поєднати традиційні форми змагань, такі як боротьба куреш під час національних свят, з новими радянськими правилами пролетарської фізкультури. Яскравим прикладом цього поєднання стало проведення в жовтні 1926 року Всекримського свята «Дервіза» в Сімферополі. На борцівський турнір зібралися найсильніші учасники зі всього Криму. До наших днів дійшло ім'я переможця – сільського голови села Аджи-Булат Яг'ї Абдули. Нагородна атрибутика для переможців борцівських змагань поєднувала релігійну мусульманську стилістику з радянською символікою. Однак релігійна спрямованість таких свят не відповідала атеїстичній ідеології нової влади, тому в березні 1929 року було прийнято рішення про проведення Першого Всекримського національного свята з фізкультури. Місцем проведення обрали Бахчисарай, як національний центр кримськотатарського населення Кримської АРСР.
Таким чином, 23 травня 1929 року було проведено Перше Всекримське національне свято з фізкультури. Його результати запротоколювали і подали також відомості про учасників і програму.
За результати цих змагань з «Татарської боротьби», представленої на святі: у категорії 16-19 років - переможець - А. Еміров, м.Карасубазар; 19-23 роки - переможець - Д. Алієв, м.Сімферополь; 23 і вище - переможець - Анадов Ідрез, м.Сімферополь.
Очевидно, що в той період спорт і фізична культура використовувалися для відвернення уваги населення від релігійних практик. Зокрема, свято фізичної культури було навмисно протиставлене релігійному святу Курбан-Байрам, яке також відзначалося 23 травня.
Наприкінці 30-х – на початку 40-х років відбулася реорганізація роботи спортивних секцій відповідно до нової державної програми. Ця програма мала на меті всебічний фізичний розвиток населення на основі комплексу «Готовий до праці та оборони» (ГТО). У цей час особлива увага почала приділятися національним видам спорту, зокрема кримськотатарській боротьбі. Вивчення прийомів кримськотатарської боротьби активно проводилося в Комітеті у справах фізкультури і спорту при Раднаркомі Кримської АРСР. Працівник комітету, багаторазовий переможець кримських змагань з важкої атлетики та боротьби, Н. Х. Османов, розробив правила змагань з кримськотатарської боротьби. Ці правила були затверджені на спеціальній методичній нараді та випробувані на Всекримських змаганнях найкращих борців Криму в Сімферополі в 1940 році.
До змагань із кримськотатарської боротьби було вирішено допускати чоловіків, які досягли 18 річного віку. За новими правилами борець міг підняти супротивника й узяти його на коліна, відірвавши супротивника від землі, узяти його на стегно та покласти на землю або підняти своєю ногою обидві ноги супротивника, тягти супротивника до себе на груди та, піднявши його, покласти на землю спиною.
Дозволялося захоплення супротивника ногою, півкидок без торкання голови об мат, відрив супротивника від землі і обертання його навколо себе на руках тощо.
Розроблені Комітетом правила мали підняти спортивно-технічну майстерність кримських борців, внести лад у змагання з татарської боротьби, оскільки визначених правил з цього виду спорту до цього не було.
«Татарську боротьбу», як національний вид спорту, було вирішено включити для Криму в новий комплекс ГТО серед інших прикладних вправ. Це ставило перед фізкультурними організаціями Криму завдання - включити «татарську боротьбу» в систему своєї навчально-спортивної роботи, пропагувати цей захопливий вид спорту і за допомогою його ширше залучати місцеве «татарське» населення, особливо дорослих, до фізкультурного руху. Комітет у справах фізкультури і спорту при Раді Народних Комісарів Кримської АРСР мав налагодити підготовку кадрів суддів та інструкторів «татарської» боротьби, провести відповідний семінар. Найкращих майстрів «татарської» боротьби Тантана, Катакли, Абдурешитова та інших було вирішено використовувати як тренерів на місцях. Улюблений вид спорту кримських татар, що культивує рішучість, швидкість, рухливість, силу і витривалість, мав посісти своє місце в підготовці трудящих Криму до праці та оборони.
1-2 травня 1941 року було вирішено в Ялті провести змагання на першість Криму між збірними командами міст і районів Криму, а 20 липня в Сімферополі - змагання на звання абсолютного чемпіона Криму з кримськотатарської боротьби.
Початок війни і подальша депортація кримськотатарського народу перервали розвиток боротьби куреш у Криму на довгі роки.
На сучасному етапі боротьба куреш продовжує розвиватися, об’єднуючи борців різних стилів та шкіл. У 2008 році була створена «Кримська федерація національної боротьби “Куреш”», що сприяє популяризації цього традиційного виду єдиноборств не лише серед кримських татар, а й далеко за межами Криму.
Сьогодні куреш не втратив своєї значущості. Він відроджується як національна гордість кримських татар і стає дедалі популярнішим серед молоді. У сучасному світі, де технології та міський ритм часто віддаляють людей від традицій, такі змагання допомагають зберегти культурну спадщину й передати її новим поколінням.
Крім традиційного значення, куреш набуває міжнародного статусу. Він представлений у світових спортивних організаціях, а кримськотатарські борці змагаються на чемпіонатах Європи та світу. Це не лише нагода показати силу та спритність, а й спосіб заявити про унікальну культуру кримських татар на міжнародному рівні.
Куреш – це більше, ніж боротьба. Це випробування характеру, шлях до самовдосконалення та символ традиційної культури кримських татар. Він поєднує силу, честь, майстерність і мистецтво, залишаючись важливою частиною спадщини народу. Незалежно від часу, цей вид єдиноборств продовжує надихати, згуртовувати громаду та нагадувати про непохитний бойовий дух кримськотатарського народу.
Проте, в сучасному, динамічному світі для кримських татар куреш — це не лише вид спорту чи давнє ремесло. Це слово, перш за все, означає символ боротьби за свободу, силу духу та національну ідентичність, який, попри всі виклики історії, продовжує жити й надихати нові покоління.
*Довідка: Оджа Осман Сеїт Бекір (1857- 03.04.1938) – народився в 1857 р. в м. Алушта, закінчив початкову школу, згодом Зинджирли медресе в Бахчисараї, до 1920-х років місцевий кадій Алушти, священнослужитель, дружина Мауш, мав 8 дітей. На початку 1920-х років був «розкуркулений» та був засланий в Архангельський край. Таємно повернувся 1936-1937-х роках в Крим. Заарештований 08 лютого1938 р. Алуштинським РВ НКВС Криму, за звинуваченням по ст. 58-10 КК РРФСР: контрреволюційна агітація, засуджено 18.02.1938 р. Трійкою НКВС Криму до розстрілу з конфіскацією майна, розстріляний 03 квітня 1938 р. Реабілітовано 15.05.1989 р. Прокуратурою Кримської обл., ДААРК, ф.р-4808, оп.1, д. 014284.
За матеріалами джерел:
Л.Османов, М.Юнус, А. Мутьев, «РАЗВИТИЕ БОРЬБЫ КУРЕШ В КРЫМУ ПОСЛЕ ОКТЯБРЬСКОЙ РЕВОЛЮЦИИ 1917 ГОДА»
Seit-Yahya Kazakov Як кримські татари змагалися у боротьбі куреш. – Доступ: https://www.facebook.com/profile.php?id=61555843784622
Інформація підготовлена для друкованого видання
Календар знаменних та пам'ятних дат з історії Криму і кримськотатарського народу за підтримки Європейського Фонду за демократію