Кодекс Куманікус: голос століть і джерело лінгвістичної історії кримських татар

Історія Кримського півострова, сповнена драматичних подій та культурних переплетінь, приховує чимало забутих сторінок. Попри руйнівні війни та цілеспрямовані спроби знищити пам'ять, деякі безцінні артефакти дивом уціліли, щоб донести до нас голоси минулого. Одним із таких надзвичайних свідків є Кодекс Куманікус – унікальна рукописна збірка середньовічних текстів, датована 1303 роком. Саме сьогодні, 11 липня, ми відзначаємо її 722-й день народження. Цей Кодекс – не просто старий словник, а справжній міст, що сполучає нас із давніми кипчаками, половцями та проливає світло на ранні етапи формування кримськотатарської мови.

Потреба у засобах міжмовного спілкування була усвідомлена людством ще в глибоку давнину. Як зазначає історикиня та дослідниця Гульнара Абдуллаєва, вже на початку ІІ тисячоліття до нашої ери в Аккаді з'явилися перші шумерсько-аккадські словники, що заклали фундамент лексикографії. Згодом ці праці еволюціонували, набуваючи форм глосаріїв, як-от «Епінальський глосарій» VII століття в Англії. Ці ранні збірки, що пояснювали рідкісні слова, проклали шлях для пізніших, більш розгорнутих словників, як англійська «Скарбниця для молоді» 1440 року. Проте задовго до неї, Кодекс Куманікус вже здобув виняткову значущість на Кримському півострові, ставши одним з найважливіших попередників таких праць і підкреслюючи глибоку інтеграцію кримських земель у міжнародні культурні та торговельні зв'язки.

Значна частина культурної спадщини Криму була безповоротно втрачена внаслідок агресії. Як зазначають дослідники, криваві напади Мініха та Лассі у 1735-1738 роках мали не лише військові, а й свідомі цілі зі знищення духовної спадщини – архівів та бібліотек. Вороги розуміли, що стирання пам'яті народу є ключем до його підкорення.

На щастя, завдяки розгалуженим торговельним та дипломатичним зв'язкам, багато цінних рукописів знайшли свій притулок за межами Криму. Саме тому сьогодні ці реліквії зберігаються у спокійних архівах Відня, Берліна, Стамбула, Варшави та інших світових столиць, чекаючи на своїх дослідників.

Серед цих збережених свідків минулого особливе місце належить Кодексу Куманікус. Його повна назва – «Alfabetum Persicum, Comanicum et Latinum Anonymi scriptum Anno 1303. Die 11 Julii». Цей безцінний рукопис сьогодні зберігається у бібліотеці Сан-Марко у Венеції, в античному фонді під номером 549. Визначною є і роль великого італійського поета Франческо Петрарки, який у 1362 році передав його до цієї бібліотеки, засвідчуючи високу оцінку Кодексу вже в той час.

Кодекс Куманікус – це не просто словник; це комплексний лінгвістичний та історичний артефакт, що відкриває нам глибокий погляд на епоху. Вікіпедія характеризує його як «найдавнішу пам'ятку кримськотатарської мови, що має величезне значення для історії кипчацьких та огузьких говорів...». Його 82 аркуші (164 сторінки) містять близько 1300 кипчацьких слів, перекладених на латину, італійську та німецьку. Це була одна з перших спроб глибокого лінгвістичного аналізу тюркських мов, що включає детальні відомості про дієвідміни дієслів, відміни та зміни займенників, прикметників та іменників.

Рукопис вражає своєю багатофункціональністю:
- 47 давніх тюркських загадок – унікальне вікно у фольклор того часу.
- Уривки з християнських та ісламських святих книг, що відображає мультикультурне та багатоконфесійне середовище тодішнього Криму.
- Перша відома згадка про козаків, що надає йому особливого історичного значення.

Існувало кілька ключових передумов для створення Кодексу:
Місіонерські цілі: Частина дослідників вважає, що він був створений францисканськими місіонерами для навернення місцевого кипчацького населення до католицизму. Вже у 80-х роках XIII століття з кримської Кафи надходили звіти про вивчення кипчацької мови та надсилання копій словників до Авіньйону. Однак ці зусилля не увінчалися успіхом, оскільки згодом хан Узбек затвердив іслам як державну релігію.
Торговельна необхідність: Більш вагомою причиною був розквіт торгівлі та пожвавлення Великого Шовкового шляху. Потреба у словнику кипчацької мови виникла у найбільшому кримському місті того часу – Солхаті (нині Старий Крим), який з XIII століття був значним адміністративним і культурним центром. Його населяли кипчаки, алани, хозари, що спілкувалися тюркською. Ця мова стала фактичною мовою міжнародного спілкування у Великому Степу та Північному Причорномор'ї, подібною до сучасної англійської. Більше того, навіть у візантійських християнських храмах на цих територіях молитви звучали кипчацькою.

«Лексика, зафіксована в словнику, відображає ранню стадію розвитку кримськотатарської мови», а «в мові цієї книжки сильний огузький вплив південно-кримського тюркського діалекту»,– доповнює Вікіпедія. Це свідчить про складний шлях формування кримськотатарської мови як унікального поєднання різних тюркських діалектів.

Кодекс Куманікус має чітку структуру, поділяючись на дві основні частини, що відображають його багатоцільове призначення та походження:
«Італійська частина» (або «Книга перекладача»): Це практичний посібник з кипчацької мови. Вона містить граматику та тримовний словник: латинська, перська, кипчацька мови. Слова представлені у трьох колонках, розташовані за алфавітом або згруповані за тематикою. Тут зібрана лексика повсякденного життя, а також термінологія, що охоплює торгівлю, релігію, астрономію, військову справу, ремесла (парфумерія, шевство, теслярство), державну службу та перелік товарів – усе, що було характерно для великого торговельного міста. Ця частина дає змогу уявити побут, заняття, соціально-економічні та політичні особливості життя предків кримських татар.
«Німецька частина» (або «Книга місіонера»): Ця збірка переважно релігійних текстів. Вона включає фрагменти Біблії, проповіді, афоризми, релігійні настанови, молитви та Десять Божих Заповідей, подані кипчацькою, латинською та німецькою мовами. Цю частину, ймовірно, уклали німецькі францисканці. Дослідниця С.Абібуллаєва припускає, що ці дві частини могли спочатку існувати як окремі пам'ятки, які згодом були об'єднані в єдиний Кодекс.

Хоча дата 11 липня 1303 року вказана як завершення або остання редакція Кодексу, його створення було тривалим процесом. Імовірно, останні доповнення вносилися у Кафі – ще одному значному торгово-ремісничому центрі, що зв'язував Європу зі Сходом. Вчений-кипчаковед Д.О.Расовський вважав, що 1303 рік - дата переписування твору. Визначний сходознавець-тюрколог Олександр Самойлович глибоко вивчав походження «Кодексу Куманікуса» займався. Зіставивши християнські та мусульманські назви місяців, він дійшов висновку, що «матеріал по мусульманських місяцях для персидського стовпця кодексу і по половецьких - для куманського стовпця був написаний не в XIV, а в XIII столітті, за 9 років до початку створення першої частини Кодексу», тобто 1294 або 1295 року.

Популярність рукопису була значною, про що свідчить його присутність у приватній колекції Франческо Петрарки, який у 1362 році передав його до Венеціанської бібліотеки Сан-Марко. Там він привернув увагу бібліографа Якоба Філіпа Томасіні.

Систематичне вивчення Кодексу розпочалося у XIX столітті. У 1828 році його вперше опублікував німецький сходознавець Юліус Генріх Клапрот. Згодом дослідницьку естафету перейняли видатні тюркологи, серед яких В. В. Бартольд, Н. А. Баскаков, А. А. Зайончковський. Важливо відзначити, що ще у 1876 році дослідник О. Блау вказав на дивовижну близькість мови Кодексу до діалектів кримських татар: зі 212 слів тематичного словника першої частини 174 досі існують у сучасній кримськотатарській мові.

Сьогодні одним з провідних авторитетів у вивченні Кодексу є доктор філологічних наук Олександр Гаркавець, який у 2005 році видав ґрунтовну працю «Codex Cumanicus: Половецкие молитвы, гимны и загадки XIII-XIV вв.». Він наголошує на економічному та політичному контексті створення словника: «Оскільки численні тюркські племена, які однаково іменувалися кипчаками, відігравали дуже важливу роль на великому відрізку Великого шовкового шляху, ділові люди з Європи, звичайно ж, змушені були завойовувати їхні симпатії».

Кодекс Куманікус – це не просто унікальний артефакт минулого; це потужне джерело натхнення для майбутнього. Він є яскравим свідченням давнини, глибини та унікальності кримськотатарської мови та культури. Як невід'ємна частина культурної ДНК кримських татар, Кодекс зобов'язує нас не лише пам'ятати про його існування, а й активно досліджувати, популяризувати отримані знання та інтегрувати їх у сучасний освітній та культурний простір. Лише глибоке розуміння свого минулого дає змогу будувати міцне майбутнє, зберігаючи власну унікальність і передаючи її наступним поколінням.

Інформація підготовлена для друкованого видання Календар знаменних та пам'ятних дат з історії Криму і кримськотатарського народу за підтримки Європейського Фонду за демократію

Джерело:
"Кодекс Куманикус" - памятник тюркских языков конца XIII-начала XIV веков / С. Абибуллаева // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 91. — С. 9-11.
«Кодекс Куманикус – ана тилимизнинъ мухтешем абидеси», Б.Мамутов//газета «Qirim», 11 липня 2022 р. Доступ: https://leylaemir.org/history-page/bekir-mamut/bekir-mamut-codex-cumanicus.php
«Кодекс Куманикус – дань уважения тюркам Крыма», Г.Абдуллаєва, газета «Авдет». Доступ: https://ana-yurt.com/qrt/kodeks-kumanikus-dan-uvazheniya-tyurkam-kryma