Кінець Великої Орди та зростання впливу Кримського ханства: події 1502 року

На початку XVI століття Велика Орда — уламок колись могутньої Золотої Орди — доживала свої останні роки. У степах Східної Європи тривали запеклі сутички між новими державними утвореннями, що постали на уламках ординської імперії: серед них — Кримське ханство, Казанське ханство, Велика Ногайська орда, Московське князівство та Литовсько-Руська держава.

Останній хан Великої Орди, Шейх-Ахмед, намагався відродити ординську владу, претендуючи на верховенство над усіма степовими землями. Проте його амбіції наштовхнулись на опір з боку Менґлі Ґерая, кримського хана, який до того часу укріпив свій авторитет через союз із Османською імперією та тимчасове зближення з Московією.

У 1502 році війська Кримського ханства розгромили сили Шейх-Ахмеда. Деталі цієї кампанії залишаються маловідомими: деякі дослідники припускають, що битва могла відбутися поблизу Сули (притоки Дніпра), 15 червня 1502 року,  проте наукового консенсусу щодо місця чи масштабів бою немає.

  Після поразки Шейх-Ахмед утік і більше не спромігся відновити владу. Цей рік вважається умовною датою ліквідації Великої Орди як політичного утворення. Кримське ханство внаслідок перемоги зміцнило свої позиції, хоча формального «успадкування» не було. Утім, Ґераї небезуспішно дедалі частіше почали позиціонувати себе як спадкоємців політичної традиції Золотої Орди.

У період після 1502 року Кирк-Єр (Чуфут-Кале) залишався фактичною резиденцією кримських ханів.
Водночас Старий Крим (Ескі Крим) ще зберігав певні адміністративні та сакральні функції, залишаючись символічною столицею перших Ґераїв, аж до остаточного переносу Сахибом I Ґераєм свого уряду до Бахчисарая в 1532 році.

Перемога над залишками Орди змінила баланс сил у регіоні:

Кримське ханство утвердилось як потужна сила в Північному Причорномор’ї.

Московське князівство, що раніше платило данину Орді, остаточно вийшло з-під ординської тіні.

Українські землі опинилися між двома потужними гравцями — Литвою та Кримом.

Через союз із Османською імперією Крим здобув роль посередника між Степом, Балканами, Кавказом і Східною Європою.

Події 1502 року стали символом завершення ординської епохи. Водночас це був початок нового етапу: Кримське ханство набувало ваги, а його правителі дедалі більше впливали на геополітичні процеси регіону.

Джерела:

Михайло Грушевський. Історія України-Руси, т. IV

Олекса Гайворонський. Повелители двух материков

Інститут історії України НАН України: history.org.ua