Історичні кримськотатарські назви деяких міст і селищ Криму.

Крим — батьківщина кримських татар. Переважна більшість географічних назв цього краю історично мала тюркське або кримськотатарське походження.

Після анексії Кримського ханства Московською імперією (1783 р.) почалося повзуче російщення топонімії. Піку цей процес сягнув після того, як кримців було силоміць депортовано з півострова (1944-1949 рр.). Зросійщені назви дістали понад 1000 населених пунктів (90 % загальної кількості). Характерні зразки: Молодёжное, Урожайное, Красная Зорька, Суворовское, Митяево, Маловидное, Приветное, Привольное, Пионерское, Синицыно, Полюшко і под. Не так багато топонімів зберегли первісну кримськотатарську назву: Бахчисарай, Джанкой, Інкерман, Саки, Судак.

Коли Україна здобула незалежність, розпочалося поступове повернення населеним пунктам історичних назв. Тимчасова окупація Криму не тільки не сповільнила, а ще й пришвидшила процес. Це прямо передбачає ухвалений 2023 р. Закон України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії».

Інститут мовознавства імені O.O.Потебні НАН України зібрав історичні кримськотатарські назви деяких (найбільших) міст і селищ Криму. Одні з них уже відновлені офіційно, другі — чекають на відновлення.

Армянськ — ВІРМЕНСЬКИЙ БАЗАР (Ermeni Bazar).

Білогірськ — КАРАСУБАЗА́Р (Qarasuvbazar), букв. «ринок на річці Карасу».

Гвардійське — САРАБУЗ (Sarabuz), букв «жовта жорстка земля».

Євпаторія — КЕЗЛЕ́В (Kezlev), букв. «місце спостереження».

Кіровське — ІСЛАМ-ТЕРЕ́К (İslâm Terek), букв. «мусульманське (священне) дерево».

Красногвардійське — КУРМА́Н (Qurman), букв. «фортеця».

Красноперекопськ — ЯНИ́ КАПУ́ (Yañı Qapu), букв. «нові ворота»; назва не історична, а новітня, проте органічно вписується в контекст тридиційної топонімії Криму.

Куйбишеве — АЛБА́Т (Albat), албат — етнонім, назва середньовічного народу кереїтів з монгольськими витоками.

Леніне — ЄДИ-КУЮ (Yedi Quyu), букв. «сім колодязів».

Октябрське — БІЮ́К-ОНЛА́Р (Büyük Onlar).

Первомайське — ДЖУРЧИ́ (Curçı).

Приморський — ХАФУЗ (Hafuz), букв. «хранитель; той, хто знає Коран напам’ять».

Роздольне — АКШЕ́ЙХ (Aqşeyh), букв. «світлий наставник монастиря».

Севастополь — АХТІЯР / АК’ЯР (Aqyar), букв. «біла круча».

Сімферополь — АКМЕСДЖИТ (Aqmescit), букв. «біла мечеть».

Більше про питомі кримські топоніми див. у книжці Валерія Бушакова «Лексичний склад історичної топонімії Криму» (К., 2003).