I Всекримська науково-практична конференція 1927 року.

10 вересня 1927 року розпочала свою роботу I Всекримська науково-практична конференція, на якій розглядалися шляхи розвитку кримськотатарської літературної мови та взято курс перекладу писемності на латинський алфавіт, з удосконаленням орфограми мови.

10-12 вересня 1927 р. у Сімферополі проходила I Всекримська науково-практична мовна конференція. Керував скликанням і проведенням конференції вчений-секретар академічної ради наркомпросу Яг'я Байрашевський. На конференцію були запрошені по одному представнику від педагогічного колективу одного з навчальних закладів, інструктори районних відділів освіти, вчителі середніх кримськотатарських шкіл і творча інтелігенція. Конференція ухвалила, що в основу кримськотатарської літературної мови має бути покладено середній діалект «орташеве», який мав багатий словниковий запас, граматика і фонетична система якого свого часу відіграли вирішальну роль у політичному, економічному і культурному житті кримського населення. Одночасно середній діалект виступав сполучною ланкою між південнобережним і степовим діалектом. Пропозиції окремих доповідачів використовувати нові слова з європейських і російської мов не знайшли підтримки серед учасників конференції. Конференція привернула увагу не тільки мовознавців, письменників, діячів науки і культури, а й широкого кола громадськості.

Рішення I Всекримської науково-практичної конференції торкнулися і питання граматики арабської мови, яка не відображала і не відповідала певною мірою кримськотатарській літературній мові. У зв'язку з цим було взято курс перекладу писемності на латинський алфавіт, з удосконаленням орфограми мови. Додатково було намічено заходи з підготовки кваліфікованих педагогічних кадрів, видання книжок і літератури. Після завершення конференції творча інтелігенція активно обговорювала на сторінках національних газет і журналів ухвалені рішення та шляхи розвитку літературної мови.

Не менш важливою була конференція, яка відбулася раніше, у Сімферополі з 19 до 23 жовтня 1924 р., присвячена розвитку граматики, мови та літератури, на якій виступили з доповідями відомі мовознавці, літератори, письменники І. Люманов, У. Іпчі та У. Аджи Асан. Під час тривалого обговорення учасники конференції ухвалили такі рішення: у Криму має бути єдина літературна мова, тобто середня між південнобережною і степовою, зрозуміла широким масам населення, що зближує обидва діалекти. Іншомовні слова, що увійшли до кримськотатарської мови, повинні були використовуватися до їх повної заміни кримськотатарськими еквівалентами.

Питання розвитку літературної мови, термінології, орфографії було розглянуто та вирішено на мовних конференціях пізніше, що відбулися у Сімферополі 1929 р. (II Всекримська науково–практична мовна конференція) та у жовтні 1934 р. (III Всекримська науково–практична мовна конференція). Якщо перші дві конференції були присвячені вільному обговоренню наукових проблем, то третя, під впливом політичних процесів, набула ідеологічного забарвлення. Водночас було вирішено проблему розробки термінології, орфографії, фонетики та лексики кримськотатарської літературної мови.

Рішенням конференції з кримськотатарської мови передбачалося виключити більшу частину арабізмів, фарсизмів та давньотюркських термінів, що засмічували мову та була незрозумілою масам. Відтепер мова поповнювалася новими термінами з російської та європейської мови. Наукова та технічна термінологія мала бути використана в основному з російської мови. Передбачалося в короткий термін ліквідувати фонетичну та морфологічну різномовність. Усі міжнародні слова та термінологія нового радянського ладу мають бути включені до кримськотатарської мови з дотриманням існуючих орфографічних правил. Зміна арабського алфавіту латинською, на думку учасників конференції, мала значно прискорити звільнення трудящих з-під куркульства та духовенства та зміцнити керівний вплив пролетаріату в масах, відкрити найбагатші перспективи для широкого залучення трудящих мас кримських татар до радянського будівництва.

Подальші історичні події та час розставили все на свої місця. Кримськотатарська мова та література розвивалися на основі середнього діалекту. Переважна більшість арабських та перських термінів повернулися в літературну мову, яка одночасно збагачувалась старими кримськотатарськими словами.

На думку кримськотатарських вчених Р.Хаялі та А.Меметова, мовне будівництво в Кримській АРСР від активного творчого процесу дедалі більше еволюціонувало до тоталітарних методів і не було доведено до кінця. Ці тенденції та процеси відображали складний етап формування кримськотатарської літературної мови та розвиток кримськотатарського народу в умовах подальшої модернізації економіки та змін у соціально-економічному укладі. Як бачимо, ці процеси мають продовження і сьогодні. Це й перехід з кириличної абетки до латиниці, використання, в тому числі й сучасних термінів та багато інших питань.

Підготовлено за матеріалами джерел:

Хаяли Р.И. Научно-практические языковые конференции в Крымской АССР в 1920-1930-е годы. - Культура народов Причерноморья. №79, 2006.

Керимов И. А. Медений эснас. – Симферополь, 1997.

Меметов А. Къырымтатар тилини огренюв тарихы ве онынъ вазифелери. Журнал «Йылдыз» , №6, 1988.

Інформація підготовлена для друкованого видання - Календар пам'ятних дат кримськотатарського народу за підтримки Європейського Фонду за демократію.

Історична довідка, щодо деяких учасників перших науково-практичних мовних конференцій:

Яг'я Байрашевський (1895, Новогрудки - 17.04.1938, Сімферополь) – педагог та мовознавець, викладач Кримського державного педагогічного інституту імені М. В. Фрунзе. Учасник Першої світової війни. Розстріляний у 1938 році. Посмертно реабілітовано 1963 року.

Умер Іпчі (1897, Бахчисарай - 11 січня 1955, Томськ) - кримськотатарський поет, письменник, драматург, театральний режисер та актор. 17 квітня 1938 року ув'язнено терміном на 12 років із поразкою у політичних правах, п'ять років і конфіскацією всього особистого майна. У 1949 році, незважаючи на закінчення терміну ув'язнення, його не було звільнено, а відправлено до психіатричної лікарні міста Томська, де й помер 11 січня 1955 року. Реабілітований у 1958 році за відсутністю складу злочину.

Ісмаїл Люманов (12.03.1871, Сімферополь – 1942, Ленінград) – вчений-мовознавець, педагог. 18 листопада 1938 року заарештовано. Звинувачений в тому, що є одним із ідеологів пантюркістського руху і був «агентом трьох іноземних держав». У червні 1939 р. звільнений. Помер під час блокади. Про нього зберегли теплі спогади академіки А.Кримський та В.Гордлевський.

Умєр Аджи-Асан (1898, Феодосія 1949, Самарканд) – вчений-мовознавець, педагог. 1922-1923 спільно з А.Одабашем видав підручники з кримськотатарської мови для національних шкіл. 1923-1935 рр. працює у відділі навчально-методичної літератури наркопроса. Водночас викладає рідну мову у Сімферопольському педтехнікумі, читає лекції у Кримському педагогічному інституті. 1935-1937 рр. викладач Сімферопольського театрального технікуму. Заарештований 28.04.1937 р., звинувачений в тому, що «дотримувався методології буржуазної лінгвістики», на суді винним себе не визнав, засуджений на 8 років таборів. Після звільнення, 1946 р. вирушив в Самарканда до висланої сім'ї, де незабаром і помер.

Зображення згенеровано штучним інтелектом Copilot