Хроніка повернення на батьківщину. Рік 1956.

28 квітня 1956 року – відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР № 135/42 кримські татари в місцях депортації, були звільнені від спецпідрозділу, тобто з-під гласного адміністративного нагляду органів МВС, без повернення конфіскованого при виселенні майна та без права повернення.

До цього дня діяв інший Указ Президії ВР СРСР від 26.11.1948 року про кримінальну відповідальність за втечу зі спецпоселень. Втікачі «нагороджувалися» 20 роками каторжних робіт, а особи, винні в їхньому приховуванні, засуджувалися до позбавлення волі на 5 років. Станом на 1 жовтня 1949 року у розшуку вважалася 1 306 людина.

Пізніше, 15 грудня 1956 року постановою Ради Міністрів УРСР за № 1501-050 «Про розселення татар, німців, греків, болгар, вірмен та ін. осіб, які раніше проживають у Кримській області, які повертаються з місць спецпоселення» заборонялося проживання у Запорізькій, Одеській, Херсонській , Миколаївській, Кримській та Запорізькій областях.

Таким чином, кримським татарам і всім іншим громадянам СРСР, які були депортовані з Криму, дозволялося жити в будь якому районі СРСР, за винятком областей, які знаходяться в територіальній близькості до Криму.