Фатма Язиджиєва: Життя, присвячене народу
1909 р. в с. Корбекуль, Крим, народилась Фатьма ЯЗИДЖИЄВА (06.02.1909–05.11.1991) —
вчителька, учасниця кримськотатарського національного руху.
Фатма Язиджиєва народилася 6 лютого 1906 року в селищі Корбекуль в сім'ї Мустафи аджи Османа. У родині було 6 дітей. У 1919 р. закінчила 4 класи сільської школи. У 1923 році, після смерті матері Ави Шерфе, весь тягар ліг на плечі п'ятнадцятирічної Фатми.
У 1925 році з дівчатами з села босоніж пішла до Сімферополя. Звернулася до Усеїна Баліча (тодішній нарком освіти, теж виходець із Корбекуля – ред.), і він допоміг їй влаштуватися в Тотайкойський педтехнікум. У 1929 році закінчила технікум. У 1930 році її направили на навчання до інституту. У 1930-1934 рр. навчалася на хіміко-біологічному факультеті Кримського державного педагогічного інституту. Як успішна студентка була залишена для продовження навчання в аспірантурі. Однак скрутне сімейне становище не дало можливості закінчити аспірантуру.
Фатма Язиджиєва з 1934 року працювала в школах Ялти, Алушти, Дегірменкоя (Запрудне), згодом в Алупці.
Під час насильницького виселення у 1944 році Фатма Язиджиєва та двоє її малолітніх дітей потрапили в узбецьке місто Бекабад. Тут на Фархад-буді (будівництво ГЕС у м.Фархад -ред.) куди потрапило багато кримських татар, від голоду, епідемій на день помирало по 5-6 осіб. Люди жили в землянках, у дуже важких умовах. Так, і робота на Фархад-буді була нелегкою. Маючи досвід вчителя, Фатма оджа (вчителька – переклад ред.) з перших днів перебування на засланні, звернулася до керівництва тресту, щоб організувати дитячий садок для дітей своїх земляків. Жінка з твердим характером і завзятістю поставила за мету - врятувати дітей від голоду. Велику допомогу в цьому надав, знайомий їй ще з Криму, Ісмаїл Ірсмамбет. Надавши всі рапорти і кошториси керівництву тресту, Фатма оджа, нарешті отримала дозвіл на відкриття дитячого садка в одному із земляних бараків Фархад-буду. Організувавши роботу вихователів, вчителів, кухаря і лікаря, Фатма-оджа врятувала від хвороб і смерті більше 60-ти дітей своїх земляків. Незабаром закінчилося літо і у вересні починався навчальний рік. І тут Фатма-оджа не залишилася осторонь. Розуміючи, що 300-350 дітей переселенців місцева школа не помістить і розташована далеко, Ф.Язиджиєва застосувала всі свої організаторські здібності. Бараки, які залишилися від колишніх ув'язнених, та адміністративну будівлю потрібно було відремонтувати. Вже у 1944-1945 навчальному році Ф.Язиджиєва викладала в організованій нею школі і була тут завідувачкою навчального процесу.
У червні 1945 року 500-600 сімей з висланих кримських татар за допомогою міліції були знову поміщені в залізничні вагони на Бегабадській залізничній станції. Через шість тижнів нещасних людей привезли до Сталінобаду Таджикської СРСР, до Курган-тюбе в «Долину смерті», серед них була і сім'я Ф.Язиджиєвої. І тут, Фатма оджа не розгубилася. Відразу ж після прибуття вона зажадала організувати дитячий садок і повноцінну школу. Будівлю було відремонтовано зусиллями самих же переселенців. Але становище виселених погіршувалося, від хвороб і голоду помирало все більше народу, сиротами залишалося більше дітей. Так, і при виїзді з Бекабада Фатма оджа забрала з собою шість-сім діток-сиріт. У підсумку довелося організувати не тільки школу, дитячий садок, а й сирітський будинок.
14 червня 1946 року для сім'ї Фатми Язиджиєвої був щасливий день, повернувся з фронту чоловік, батько її двох дітей Халіл Мємєтов, який теж був шкільним учителем.
Тепер роботи з організації школи та навчального процесу ділилися між подружжям порівну. Переносячи всі труднощі життя, подружжя жило з надією на майбутнє. Але на початку навчального 1946 року вчителів Халіля і Фатму, викликавши в комендатуру, звільнили з роботи, під приводом заборони кримським татарам працювати вчителями. Майор міліції Сабіров наказав обом, подружжю йти працювати на бавовняне поле і вручив їм направлення. Фатма оджа не взяла направлення, у відповідь Сабіров спалив трудові книжки, де був зазначений їхній 12-річний стаж педагогічної діяльності. Після цих подій Фатма оджа з чоловіком приймають рішення виїхати з «долини смерті». Єдина можливість, яка сприяла цьому, це возз'єднання з родичами.
Так, до кінця 1947 року, зробивши чимало зусиль, сім'я змогла переїхати до рідних у селище Булунгур Самаркандської області. Сюди ж вона забирає кілька дітей-сиріт. Тут за короткий час Фатмі Язиджиєвій вдалося організувати Булунгурський дитячий будинок Самаркандської області. За свою роботу подружжя отримало подяку від керівництва райвно, що додавало їм сил для подальшої роботи. Але радість була недовгою. Це було 23 травня 1948 року, Фатму Язиджиєву та її чоловіка Халіля Мємєтова викликали до райвно і вручили накази про звільнення на підставі розпорядження «вищого керівництва партії» про усунення кримських татар від роботи за фахом і переведення всіх на роботи в бавовняних полях. Першими на таку несправедливість відреагували переселенці, які були розміщені в Булунгурському районі. Вони не вийшли на роботу в колгоспах і радгоспах. На що районний комендант майор міліції Б.Петров віддав наказ зібрати всіх висланих кримських татар у районному клубі. Однак, ні клуб, ні двір клубу не вмістив присутніх. Зібрання відбулося на вулиці, де перший секретар І.Коробко, залякуючи й упереджуючи, повідомив таке: «Вам працювати можна тільки з кетменем (мотига – ред.), тільки потім ви можете змити вашу пляму. Іншої дороги немає. Партія вам пробачила великий гріх. Якщо хтось цього не розуміє, у нас є інші способи і шляхи...».
Серед висланих були й ті, хто сміливо дав відповідь на погрози з боку керівництва району. Ваджип Аметов, Усеїн Чалбаш, Бекір Чалбаш, Фатма Язиджиєва та багато інших висловили думку на захист прав свого народу. Зібрання з повчального перейшло в мітинг. Присутні розійшлися, залишившись кожен при своїй думці.
Халіль оджа був культурною і терплячою людиною, не гаючи часу, вийшов на роботу в радгосп. Фатма оджа завжди була поруч зі своїм чоловіком, подружжя працювало не покладаючи рук, бо треба було піднімати двох дочок, одягнути, дати освіту. Фатма оджна не переставала цікавитися питаннями освіти, і щоразу писала в Ташкент і Москву про нестачу вчителів, про несправедливе використання праці вчителів у полі, а не в професії. Відповіді на її звернення завжди приходили до керівництва району, де щоразу з нею проводилися бесіди, але це не зламало сміливість і терпіння Фатма оджа.
У серпні 1954 року районне управління освіти ознайомило Ф.Язиджиєву з листом, який прийшов із Центру: «Кримськотатарських учителів забезпечити роботою в народній освіті. Язиджиєвій повернутися до обов'язків учителя». Незважаючи на це, на Фатма оджа чекало нове випробування. Її зобов'язали скласти іспит на кваліфікацію хіміка та біолога, в надії завалити і висміяти за профнепридатність. Але Фатма оджа з відзнакою пройшла цей іспит, захистивши добре ім'я всіх кримськотатарських вчителів.
Язиджиєва з 1954 по 1964 роки пропрацювала вчителем у Булунгурській районній вечірній школі, завучем з навчальної частини в Школі робітничої молоді. Співвітчизникам, які не отримали освіти через війну або насильницьке виселення, тим, хто не міг навчатися вдень, допомогла здобути знання і отримати документи про повну загальну середню освіту, для їхнього подальшого навчання у вищих навчальних закладах.
Наприкінці п'ятдесятих років національний рух кримських татар набирав своїх обертів. 1964 року Фатма оджа разом із сім'єю перебирається до міста Самарканд, де вона одразу ж входить в оточення ініціативників національного руху та включається в боротьбу за права свого народу. За короткий час смілива активістка, самовіддана патріотка Фатма Язиджиєва завоювала велику повагу серед спільноти співвітчизників у Самарканді. Невдовзі будинок подружжя Мємєтова-Язиджиєвої став штабом активістів Самарканда, Джизака, Кашкадар’ї. З 1964 по 1967 роки Ф.Язиджиєва чотири рази мала мандат представника народа до звернень у центральні органи влади.
У квітні 1967 року співробітники КДБ, які давно слідкували за активісткою, затримали на автовокзалі Ф.Язиджиєву разом з однодумцями Ільясом Мустафаєвим та Ісмаїлом Язиджиєвим, щойно вони намагалися виїхати із Самарканда в Ташкент по справах народного руху. Коли смілива тендітна Ф.Язиджиєва накинулась на співробітників органу внутрішніх справ із питанням «Скажи негідник, що я зробила, що ти мене відволік від мого шляху!», переляканий міліціянт, у якого в одній руці був пістолет, а в іншій - рація, викливав додаткову машину з групою затримання. Для того, щоб пробачити скоєне (напад на співробітника міліції – ред.), вже у кабінеті КДБ Язиджиєвій надали лист на підпис та поставили умову – відмовитися від діяльності у національному русі. На що, Фатма оджа відрізала: «Я не відмовлюсь від вимог справедливості для свого народу. Що хочте те й робіть, не боюсь!». Язиджиєву відпустили із попередженням передати діло до суду, а на вулиці її вже чекали однодумці та інші представники народу, які прийшли її підтримати.
Ця подія не зламала Ф.Язиджиєву, вона стала ще більш активною та сміливою. Будучі вчителькою, надавала молоді національне виховання, була прикладом та натхненням у народному русі. Фатма оджа, починаючі з 1964 року особисто була присутньою на всіх судових засіданнях по учасникам національного руху, підтримувала сім’ї, дітей активістів, що вже були засуджені.
У 1970 роки, коли вже з’явилась можливість відвідувати Крим, Язиджиєва неодноразово заїжджала до Бахчисарайського музею – у Ханський палац, була присутньою на екскурсіях та була страшенно засмучена, коли бачила палац у занедбаному стані і брехнею, яка лилася з вуст гіда. Своє обурення вона висказала тодішній директорці музею М.Кустовій, з якою була добре знайома: «Марія, ти виросла на руках у кримських татар, стала знаною людиною. Чи не мучить твою совість ці наклипи?». На що Кустова відповіла: «Зрозумій Фатма джаним (дорога – перекл.ред.), зараз часи інші!...» Фатма оджа не стрималась: «Безсоромна, здається твоя совість звикла брати, користуватися й відпускати, залишаючи лише вигоду!» та й пішла не прощаючись (Марія Кустова у 1921 році залишилась сиротою, її виростила родина Аджи-Асана ефенді).
Згодом, своє обурення та незгоду, про відвідування Ханського палацу в Бахчисараї, про фальшування історії кримських татар Фатма Язиджиєва напише відкритого листа до Міністерства культури СРСР Демічеву.
(Наводимо цей лист із архіву активного учасника національного руху кримських татар із Самаркандської групи - Куртсеїта Джаксім.)
Ані сама Фатма Язиджиєва, ані її чоловік ніколи не залишалась осторонь від задач національного руху, завжди були найактивнішими її членами, мали мандат довіри від народа представляти інтереси кримських татар у вищих органах влади і сумлінно виконували взяті на себе обов’язки.
Події червня-липня 1987 року в Москві (масштабні мітинги кримських татар – ред.) підняли дух учасників руху. Кримські татари почали активно повертатися на Батьківщину. Тепер Фатма оджа збирала не підписи під зверненнями, а робила перелік сімей, які виїжджали до Криму і дуже цьому раділа.
Подружжя ветеранів національного руху кримських татар Фатми Язиджиєвої та Халіля Мємєтова завжди була під прицілом КДБ, у будинку постійно проводилися обшуки. Від часу як поселилися в Самарканді та аж до 1988 року до виїзду в Крим подвір’я сім’ї активістів було під наглядом. Як зізнавалися згодом сусіди із жартом: «Ваш дім називали «Татарскім клубом» та один з них, на прощання зізнався «Мій обов’язок був найважчий. Вже двадцять років мої діти мали рахувати скільки у вашому домі було зібрань». «Ну, так дайте і мені ж цю інформацію. Не поїдемо пусті?» - спитала Фатма оджа. «Скажу, я знаю якнайбільше. Останні данні - за 26 років відбулося 627 зібрань. Більше двадцяти чотирьох тисяч кримських татар сюди приїжджали-від’їжджали. Самі ж ви були у Москві дев’ять разів», - відповів Рузукул-ака. «Щиро дякую за інформацію», - сказала Фатма оджа і потиснула руку сусіду.
Нажаль, сім’я повернулась до Криму без батька - Халіля оджа, він раптово захворів і помер перед самим від’їздом. Будучі в похилому віці, вже в Криму, Фатма оджа іноді питала у дітей «Які новини, чи всі змогли повернутися на Батьківщину?». Невгамовний борець за справедливість та права свого народу Фатма Язиджиєва померла 5 листопада 1991 року у с. Тереклі Конрат (поки що с. Молочне) Сакського району.
Інформація підготовлена для друкованого видання Календар знаменних та пам'ятних дат з історії Криму і кримськотатарського народу за підтримки Європейського Фонду за демократію
Підготовлено за матеріалами джерел:
Асанин И.Ч. Адалет куреши сафларында: (Хатире китабы). 1 китаб. – Симферополь: Къырымдевокъувпеднешир, 2002. – 624 с. – Кримськотатарською мовою. – стор.591-606.
Інтернет ресурс «Крим.Реалії»: Розиле Меметова: «Никто не знал, что будет с нами…», спогади. Підготовлено кримськотатарським істориком Е.Чубаровим. - https://ru.krymr.com/a/28488777.html