Денис Чистіков - про діяльність Міністерства окупованих територій

 

Доброго дня, дорогі радіослухачі! Це радіо «Куреш» і програма «Званий гість». Я – її ведуча – Альме Емірсалє. Гостемнашої сьогоднішньої програми став Чистіков Денис Миколайович – завідувач сектору в Херсонській області Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб.

• Доброго дня! Ми раді Вас вітати!

 

Денис Чистіков: Доброго дня!

 

В: Денисе Миколайовичу, розкажіть про історію створення Вашого міністерства. Якими питаннями воно опікується? За період роботи які значущі досягнення сталися у Вас, якими Ви можете похвалитися?

 

Д.Ч.: Міністерство, після того, як було прийнято рішення, що повернення окупованих територій буде відбуватись гуманітарним та дипломатичним шляхом, але не військовим на даний час, постало питання, як це проводити. Тобто визначити центральний орган влади, який буде відповідати за вказане питання. Тому в квітні ’16 року урядом було прийнято рішення про створення такого міністерства, а безпосереднє положення та функціонал вказаної структури органу було затверджено в червні 2016 року. Пізніше восени було прийнято рішення про створення регіональних підрозділів. На даний час їх три. Це Луганськ, Донецьк та Херсон, оскільки вони знаходяться безпосередньому наближенні до непідконтрольних територій та тимчасово окупованої території. На міністерство були покладені повноваження, які пов’язані із гуманітарними питаннями щодо переселенців, які прибили з тих територій, питання, які пов’язані з людьми, які знаходяться на тих територіях. І отриманні, по-перше, адміністративних послуг також створення певних умов, для їх перебування там. Тобто сприяння, залучення гуманітарних місій міжнародних організацій, які опікуються, зазначеними питаннями, а також допомога з боку держави.

З таких, що можна сказати яких результатів були здійснені? Взагалі міністерство змогло досягти функціональної спроможності в грудні 2016 року і почало працювати в повній мірі. За цей час було створено стратегія допомоги і розвитку ВПО, яка викладає цілі до 2020 року, напрямки діяльності державної політики, щодо цієї категорії та окупованих територій. Вже, не дивлячись на те, що вона була затверджена в січні ’18 року, вже здійснено декілька кроків.

Зокрема було підвищено адресну допомогу для переселенців. Також було внесено ВПО до переліку осіб, які мають можливість в отриманні тимчасового житла. Наразі є питання, проблеми щодо наявності цього житла у місцевих громад, але це вже наступне питання, яке буде вирішуватись не лише міністерством, але якось ініціювати, заохочувати місцеві органи влади.

Крім того актуальним є питання щодо допомоги політ в’язням. Тому міністерство зайнялось і цим питанням. По-перше, розроблено законопроект про політв’язнів, який на даний час уже знаходиться в Верховній Раді. Наступним було створено підрозділ міністерства, який буде безпосередньо займатись питаннями щодо порушення прав осіб, які зараз знаходяться вмісцях покарання окупаційних органів влади.

Також у ‘18році передбачено в державному бюджеті допомога цим родинам, але реалізовуватися вона буде після прийняття самого закону, який пропише механізм використання зазначених коштів.

 

В.: Дякую. Наступне таке питання. Міністра з питань тимчасово окупованих територій та ВПО Вадима Черниша називають міністром «м’якої сили», таким чином і Вас в цілому міністерство. Скажіть, будь ласка, в чому Ваша сила? В чому Ваша м’якість?

 

Д.Ч.: Міністерство, в українському розумінні, м’яка сила, тому що не пов’язує військової сили. Так я вже казав, про стратегію держави щодо повернення вказаних територій невійськовим шляхом, тому застосовуються всі інші способи і механізми, які можливо застосувати. Необхідно працювати з людьми. Це не дає швидких результатів, це тривалий процес. Міністерству треба здолати проблему і повернути наших громадян. Ми повинні усвідомлювати, що люди, які знаходяться на непідконтрольних та окупованих територіях, все рівно залишаються нашими громадянами і держава повинна нести зобов’язання, які вона має як держава.

 

В.: Вадиму Чернишу належать такі слова: «Не нужно ждать возвращения оккупированных территорий, нужно работать с людьми уже сейчас»

 

Д.Ч.: треба не плутати, міністерство працює з людьми, а не з так званими «органами влади». Відповідно до законодавства міністерство не визнає жодних документів, це робиться на цій території при прибутті ними до місць надання адміністративних послуг. А також через інформаційні передачі, радіо та телемовлення. Це треба робити, не залишати їх сам-на-сам, держава має зобов’язання перед цими громадянами.

 

В.: А Ваші можливі партнери, окрім того, що Ви сказали, що працюєте з громадянами України з окупованоїта непідконтрольних територій, тут, установи, організації?

 

Д.Ч.: Візьмемо за ієрархією: Представництво Президента України, що допомагають в нашій роботі, надаються консультації. Зараз ми трохи змінили діяльність, але вони надають правову допомогу саме мешканцям Криму.

Наступними є місцеві органи влади – це Херсонська ОДА, Державна міграційна служба, Державна прикордонна служба, які ідуть нам назустріч в ставленні до кримчан, усвідомлюють, що це наші громадяни.

Вдячність прикордонним районам: Чаплинській РДА, Каланчацькій, Генічеській, які також створюють певні умови, хотілося б краще, але робота над цим ведеться.

Великий проміжок роботи проводиться громадськими організаціями, це і «КримSOS», нова громадська організація «10 квітня» - створений ВПО, її центральний офіс в Одесі, крім того- радник Міністерства соціальної політики – Руслан Ібрагімов. Дуже вдячний всім, кого не назвав.

 

В.: Дякую. Священник-патріот, капелан Микола Мединський сказав: «Для усіх, хто любить Україну, завданням № 1 має стати захист України, і мова іде не тільки про військову сферу, а й про духовну оборону України. Адже Росія веде проти нас гібридну війну. Пропаганда «ценностей русского мира» важлива її частина. Маємо боротись за душі наших співвітчизників, громадян. Не допустити насадження «ценностей», які нам пропонує Кремль.

Мені відомо, що 12 грудня 2017 року Ви брали участь у міжнародному форумі «Сучасний досвід ведення гібридних конфліктів. Приклад України», що пройшов у Києві. Розкажіть саме про нього, про систему раннього попередження, раннього реагування на конфлікти, важливість усвідомлення владою і населенням загрози в невійськовій сфері, і про ефективне поєднання військової, економічної та м’якої сили в протидії зовнішнього впливу. На скільки це можливо?

 

Д.Ч.: 12 грудня проводився міжнародний форум, який був ініційований Мін ТОТ, який зібрав експертів саме з питань раннього попередження та шляхи подолання існуючих конфліктних ситуацій, а також використання напрацювань на території України, ділились напрацюваннями з міжнародними організаціями. На цей захід були запрошені представники дипломатичних представництв, які знаходяться в місті Києві.

Основне питання, те, що ситуацію на сході та в Криму можна було не допустити, якби працювала указана система. Тобто, якщо проводити моніторинг ситуації в кожному регіоні, то виявляється якісь чинники, які демонструють невідповідність її нормальності. Якщо на них своєчасно реагувати та вживати заходів, то їх можна попереджувати і не давати розвиватись на далі. У зв’язку з тим, що вказані механізми не застосовувались, то виникла ситуація, яка зараз існує на сході України. Разом з тим, що стосується сходу, там взагалі специфіка, на той час була державна політика щодо розподілу Схід – Захід, щоб зручно маніпулювати населенням як на Сході, так і на Заході.

На цьому заході було прийнято рішення про необхідність донесення до центральних органів влади створення відповідного органу чи наділення вже існуючих органів повноваженнями щодо моніторингу і виявлення проблем та працювання з ними та запобігання в майбутньому країни виникнення подібних ситуацій та маніпулювання цими ситуаціями, як в самій країні, так і з-зовні.

Перебуваючи на цьому заході і проводячи діяльність в секторі в Херсонській області, вказані проблеми виявляються і на даний час, і спроби маніпулювання ними з-зовні. Зокрема Міністерство проводить систематичні моніторинги інформаційного простору в Херсонській області, в яких виявляється, що російська сторона, не дивлячись на те, що вона вказує, що їй Україна нібито не цікава, але слабкі місця (як, наприклад, російська мова в школах) воно дуже прослідковується по ЗМІ, як безпосередньо в Росії, так і в місцевих ЗМІ. Це вже питання культури журналістики, які передруковують російськомовні видання для створення собі аудиторії.

 

В.: Я б хотіла трішечки почути про гібридну війну. Про насадження «ценностей». Причина виникнення конфліктів, які бачимо зараз в Україні? Це – мова. Може якісь ще чинники є, на яких можна зіграти з зовні?

 

Д.Ч.: Перше – мова, друге – релігія. Релігія у нас є як серед християн, так і мусульман. Є різні течії, якими окупаційна сторона може маніпулювати. Маніпулюють ще конфліктами економічного характеру, тобто невдоволення населення і загострення уваги населення на цих конфліктах саме з метою створення соціальної нестабільності.

 

В.: Дякую. 16 грудня 2017 року у нас на Херсонщині – нова фаза розвитку теле- , радіомовлення на Крим. В Чаплинці, вежа радіомовлення на Крим, скажімо так, реінтегрувалася. Чи дійсно це дає результат? Бо знаємо, що на Чонгарі на початку року вежу встановили і відкрили транслювання. Чи дає це результат? Ми знаємо, що російська влада заглушує буквально все, що іде збоку України. Замість однієї україномовної радіостанції можна почути 5-6 російськомовних.

 

Д.Ч.: Тут питання можна розподілити на декілька напрямків. Перше - на рахунок глушіння. Є глушіння технічне, то взагалі не чутно нічого. В даному випадку ви говорите не про глушіння, а про вибір радіостанції. Тут вже аспект не саме радіомовлення, тобто Україна забезпечила мовлення, а аспект контенту, тобто зацікавити людей. Над цим працює Міністерство інформаційної політики, навіть в цьому році їм збільшено фінансування, в тому числі для покращення розробки програми щодо контенту на тимчасово окуповану і непідконтрольну території. Щодо глушіння технічного, то ще таке питання саме теле- мовлення. Зараз аналог можна глушити, цифрове воно складніше, тому, як повідомляє Сергій Костинський – член Національної ради, на рахунок того, що створюється ще мережа телевеж. Треба враховувати, що є проблема в самій Херсонській області, що відсутнє українське мовлення. Тому створення цих веж ми покриваємо, вирішуємо проблеми і херсонської області, і безпосередньо нашої території.

 

В.: Ви трішечки випередили наступне питання. Ви брали участь у річному звітімоніторингової місії ОБСЄ в Україні про ситуацію в східних областях України і про використання мовних квот місцевими та регіональними радіостанції Херсонщини. Що на 70 % виконано україномовне забезпечення. Але Херсонщина займає передостаннє місце з усіх регіонів України, поступається лише Донеччині. Проблема мови, української мови в Херсоні, на Херсонщині, на Вашу думку, чи є вона?

 

Д.Ч.: Проблема мови, це коли її забороняють, чи переслідують. Такого на Херсонщині немає. Це вже вибір місцевого населення. Тобто хоче вона розмовляти чи не хоче, це вже залежить від політики держави, політики місцевої. Тобто Україна має створити умови, заохотити, щоб людина хотіла розмовляти своєю рідною мовою. Проблеми як такої, що її переслідують немає. Так само, як і російської, ніхто тут її не забороняє, не переслідує. Оскільки цю саме маніпуляцію використовує російська сторона, треба усвідомлювати, що проблема саме мови, вона відсутня. Це вибір кожної особи. Але, враховуючти те, що ми є громадянами України, розмовляти можна будь-якою мовою, але кожен повинен знати українську мову, та особа, яка ідентифікує себе громадянином України.

 

В.: Дякую. За матеріалами дослідження «Паспорт безпеки України. Національний та регіональний виміри». Після анексії Криму, Херсон перетворився наприкордонну територію, що значно трансформувало свідомість населення України. Конфлікт з РФ та питання ВПО на Херсонщині розглядають переважно через ситуацію в Криму. Чи звертаються до Вас кримчани, переселенці? З якими питаннями? Як Ви можете їм допомогти?

 

Д.Ч.: Переселенці з Криму звертаються. В загалі, не переселенці, а мешканці Криму. Переселенці, в більшості, це схід України, а з Криму звертаються за отриманням адмін послуг. Мине надаємо адміністративних послуг, але консультуємо де, як іми виступаємо як маршрутизатори. Люди звертаються до нас, а далі ми перенаправляємо їх. Якщо юридичні питання, судові, там ми використовуємо своїх партнерів, громадські організації, які безкоштовно нам надають вказану допомогу. Минулого разуя забув, це Українська Хельсенська спілка, яка безпосередньо надає юридичну допомогу, супроводження в судах. Це стосується свідоцтв про народження, підтвердження факту народження та факту смерті. Які ще питання, це отримання паспортів, теж не входить до кола наших питань. Останнім часом виникають питання з переслідуванням в Криму, щодо житлових питань поселень в Херсонській області. У зв’язку з цим, враховуючи те, що Міністерство сприяє пошуку інвесторів, міжнародних організацій, держави, які б фінансували вказаний напрямок діяльності. Зокрема в цьому році маємо надію, що Уряд Німеччини( ведуться перемовини) профінансує пільгове кредитування для ВПО щодо житлового кредитування.

При цьому, за державною субвенцією в минулому році в кінці року – на початку цього року, придбано квартири для ВПО, які проживають на Сході України. Вони ще не розподілені, але будуть надаватися саме ВПО. На рахунок житла в Херсонській області, сектором було ініційовано створення реєстру, ми розіслали всім ОТГ , РДА запити з питаннями вільних приміщень для тимчасового проживання, для тривалого проживання і можливого їх ремонту, стану. Щоб ми мали певну базу і могли пропонувати особам, які звертаються до нас. Така ж база нами формується і щодо вільних робочих місць. Це наша власна ініціатива, але в загалі на рахунок поселення так склалось, що ми намагаємось скоординувати вказаний напрям з місцевими органами влади. І в майбутньому, про участь місцевої влади щодо житлового будівництва для ВПО.

 

В.: Нещодавно в Херсоні пройшла фотовиставка Антона Наумлюка – російського журналіста – під назвою «Доросле Кримське дитинство», в якій показується життя дітей політ в’язнів в Криму. Питання таке: Як Ваше міністерство підтримати, моніторити ситуацію в Криму? Так наприклад, збори «Кримської солідарності» в Судаку, в більше 200 осіб силовиками було перевірені документи, взято під контроль і так далі.

 

Д.Ч.: Що стосується моніторингу порушення прав людей, то вказаний напрямок входить до кола діяльності міністерства. У зв’язку з цим у минулому році були зроблені наступні кроки: розроблений законопроект щодо політ в’язнів, або тих хто знаходиться у полоні на сході України. Він поданий народним депутатом Мустафой Джемілевимдо Верховної Ради і повинен бути розглянутий. На основі його буде розроблений механізм щодо правової та фінансової допомоги родинам, також гуманітарної допомоги та механізму повернення.

Також в міністерстві створений підрозділ, який безпосередньо буде займатись вказаним питанням. Крім того міністерство веде і фіксує всі порушення щодо прав людини в Криму, і в разі необхідності складення до міжнародних судів, привернення міжнародної уваги, міжнародних організацій, то міністерство бере участь у вказаних заходах.

 

В.: А от стосовно «Дорослого Кримського дитинства», наскільки вони потрібні такі заходи?

 

Д.Ч.: Питання, які Ви ставите взаємопов’язані, тому можна повернутись на рахунок нашого інформаційного поля. Не дивлячись на те, що Україна робить кроки з розширення інформаційного поля, в Херсонській області все-рівно мають вплив російські телеканали, преса. В наслідок цього в населення України формується деформоване уявлення, щодо знаходження на території Криму окупаційної влади. Саме вказані заходи демонструють те, що відбувається там з громадянами України, що мають власну думку і намагаються її відстоювати. Такими заходами ми намагаємось привернути увагу до порушення прав людини в Криму, продемонструвати і сформувати думку, яка буде саме державницька, буде відстоювати державні інтереси України, а не лише своїх власних звичок, які були сформовані раніше.

 

В.: В інформаційному полі було анонсовано, про те, що на Херсонщині в трьох місцях (Каланчак, Чаплинка,Чонгар) відкриються ЦНАПИ. 1 го лютого 2018 року в Новоолексіївці оголошені відкриті громадські слухання із цього питання. Ваше ставлення до встановлення цих ЦНАПів? Кому вони будуть підпорядковуватись? Чи зможете Ви з ними співпрацювати чи контролювати?

 

•  

Що стосується впливу? Впливати на них можуть ДМС, тому що безпосередньо будуть контактувати. ЦНАП – це фронт офіс, який приймає документи, але не проводить виготовлення та перевірку осіб. Подальшу роботу проводить ДМС. Цим кроком ми розвантажуємо ДМС на прийняття документів, але не щодо подальшої їх обробки. Ми можемо користуватися та коментувати їх.

 

В,: Дякую. У мене з’явилось ще одне таке питання. Ви сказали про КПВВ. Знаю, завжди при перетинанні кордону у громадян України виникають певні проблеми. У кожного звичайно ж свої, але є таке питання, що стосується транспорту. Чи планують, наприклад, відкрити на КПВВ якісь розв’язки транспортні? Таксі? Автобуси? Чи опікується цим пианням Ваше міністерство?

 

Д.Ч.: Коли розроблявся проект розбудови КПВВ (розроблялось Каланчак та Чонгар). Окрім режимної зони (держприкордон служби та митної служби) передбачалась і сервісна зона. Саме в сервісній зоні і планувалось розміщення як ЦНАПів, так і кафетерію, невеличкого готелю та комплекс для автостанції. Треба враховувати, це не стаціонарні споруди, тимчасові, але вони з певним рівнем комфорту. Крім того розбудова передбачає інфраструктуру транспортну, дорожню, як зразок що зараз є на західному кордоні України. Там немає стаціонарних споруд, але створені для комфорту людей.

Тут випадок в тому. Що міністерство взяло на себе зобов’язання створити цей проект, погодити його і винести на узгодження кабміну, але подальше питання фінансування.

 

В.: Як кажуть, час покаже до чого дійдемо. І останнє таке питання: плани на майбутнє, якими Ви можете нас познайомити?

 

Д.Ч.: Основні плани – це первинне те, що у нас є – робота з населенням, що лишилось там, те що сприятиме поверненню окупованих територій. Повернути маємо не лише територію, а й населення. Основним аспектом як це може проводитись, це діти. Школи – отримання загальної середньої освіти. Зараз з громадським об’єднанням відкрита політика проводиться інформаційна політика щодо роз’яснення можливості отримання загальної середньої освіти. 1-2 рази на місяць у мене є відрядження в райони, на КПВВ, і там я безпосередньо лишаю інформаційні матеріали в адміністративних органах, до яких звертаються мешканці Криму. Або при відкритих спілкуваннях роздаються матеріали. Це те, що ми можемо зробити своїми силами на даний час, крім того поширюються інформаційні матеріали через інтернет, соціальні мережі. Крім того ми залучаємо до цього кримських студентів, які могли б популяризувати українську освіту. Наступний етап – це вступна кампанія Крим-Україна» за спрощеною процедурою. Не дивлячись на те, що в ’17 році кількість абітурієнтів зросла, але в загальній кількості випускників вона є незначною, тому потрібно активізувати діяльність в цьому напрямку. Крім того виконувати те, що ми робимо зараз, - консультування, допомога громадянам щодо адміністративних послуг, але завдання міністерства не в тому, щоб сприяти та надавати їм консультації, а навпаки, якщо є система, де є збій, вимагати від місцевих органів влади і разом вирішити це питання. Або це збій в нормативному акті, тоді ми ініціюємо зміни, щоб покращити функціонування в цілому системи. Тому що ми повинні усвідомлювати, що зараз є помилка і ми не змінюємо систему, коли настане такий час відновлять систему, орган знову зламається. Потрібно налагодити саме систему, а не коректувати їїв цей час і зараз.

 

В.: Дякую. Таке питання: Стратегія повернення Криму хоч якась існує? Розробляється?

 

Д.Ч.: Розроблявся план. Він виносився міністерством по поверненню Криму на громадське обговорення. Громадські організації надсилали свої пропозиції, також були спільні зустрічі щодо його обговорення. Більше сказати наданий час не можу, цим займається міністерство.

 

В.: Дякую Тобто це питання все ж таки розглядається, розробляється. Дякую. І на останок Ваші побажання кримчанам, поради можливі, пропозиції.

 

Д.Ч.: Як я не перший раз кажу, що Крим – це Україна. Мешканці Криму – це громадяни України, ми це пам’ятаємо не дивлячись на інформаційний простір, що в Криму, що у нас є так звані гарячі голови, вони не повинні звертати на це уваги. Регламентувати, перш за все – це Конституція, законодавство України, ми надаємо всіляку підтримку, яка в межах нашої компетенції, в межах наших сил. Ми готові надати підтримку власними силами те , що ми можемо. Звертайтесь. Ніколи не залишайтесь в собі з проблемами, тому що залишаючись сам на сам зі своєю проблемою, проблема не вирішиться.

 

В.: Дякую. Успіхів Вам у Вашій роботі! Сподіваємось на скоріше повернення і окупованих територій і непідконтрольних!