День Конституції України - шлях до становлення державності та захисту прав
28 червня – День Конституції України, єдине державне свято, закріплене безпосередньо в самій Конституції (Стаття 160). Саме цього дня 1996 року Верховна Рада ухвалила Основний Закон, що став надійним фундаментом для розвитку сучасної української держави та визначив ключові засади взаємин між державою та суспільством.
Україна має багатовікову історію конституційного процесу. Перші спроби кодифікації права на наших землях сягають часів Київської Русі. Особливе місце займає Конституція Пилипа Орлика 1710 року. Цей документ став визначним прикладом ранніх демократичних прагнень, заклавши основи розбудови демократичної держави.
Новітній конституційний процес тісно пов'язаний з відновленням української державності. Його витоки лежать у Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 року та ухваленні Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року. Всеукраїнський референдум тоді засвідчив беззаперечну підтримку незалежності, а більшість країн світу визнали Україну суверенною державою.
28 червня 1996 року Україна отримала свою першу Конституцію як незалежна держава. Вона закріпила правові основи держави, її суверенітет і територіальну цілісність, а також основні права та свободи українських громадян. Важливо, що Конституція проголошує людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю.
Автономна Республіка Крим (АРК) закріплена у Конституції України (Розділ X, статті 134-139) як територіальна автономія у складі унітарної держави Україна.
Основні конституційні положення щодо АРК:
Невід'ємна частина України (Стаття 134): Крим є невід'ємною складовою України, що вирішує питання у межах повноважень, визначених Конституцією та законами України.
Власна Конституція (Стаття 135): АРК має власну Конституцію, що приймається її Верховною Радою та затверджується законом України. Вона не може суперечити Конституції та законам України.
Органи влади (Стаття 136):
Верховна Рада АРК – представницький орган, що обирається громадянами, які проживають у Криму.
Рада міністрів АРК – виконавчий орган, що формується Верховною Радою АРК за погодженням з Президентом України./
Повноваження АРК (Статті 137, 138): До відання АРК належать питання сільського господарства, курортно-рекреаційної сфери, культури, освіти, соціального забезпечення, а також інші повноваження, визначені законами України.
Представництво Президента України (Стаття 139): В АРК діє Представництво Президента України для спостережних функцій.
Правосуддя: Здійснюється судами України.
Важливо, що АРК має вирішувати питання у межах повноважень, визначених Конституцією та законами України, а Україна виступає гарантом її правового статусу.
З лютого 2014 року Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованою територією Російською Федерацією. Ця окупація є незаконною і не визнається Україною та переважною більшістю міжнародного співтовариства.
Відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15 квітня 2014 року, тимчасово окупована територія залишається невід'ємною частиною України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Усі рішення, прийняті окупаційною владою, не мають юридичної сили. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, включаючи деокупацію Криму, залишається одним з найважливіших завдань Української держави та всього Українського народу.
Конституція України визнає різноманіття населення країни та забезпечує права як для українського народу (як політичної нації), так і для окремих груп – корінних народів та національних меншин, підкреслюючи їхню етнічну, культурну, мовну та релігійну самобутність.
Стаття 11 Конституції України 1996 року прямо згадує термін «корінні народи», зазначаючи: "Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України."
Незважаючи на те, що цей термін був присутній у Конституції з 1996 року, його детальне юридичне визначення та правові гарантії для корінних народів були врегульовані значно пізніше. 17 березня 2014 року Верховна Рада України визнала кримськотатарський народ корінним народом України. А з прийняттям Закону України «Про корінні народи України» від 1 липня 2021 року вже було конкретизовано, які народи є корінними (кримські татари, караїми, кримчаки), та визначено їхні права. Це є важливим кроком у захисті прав цих народів.
З моменту ухвалення Конституції 1996 року, фахівці в галузі конституційного права вказують на певні недоліки та необхідність подальших удосконалень. За їхнім визначенням, у Конституції України було виявлено більше 170 помилок, що призводять до правових колізій і потребують розв'язання.
Зокрема, обговорюється і принцип територіальної автономії. В унітарній державі, якою є Україна, автономія, як правило, не передбачається за адміністративно-територіальним принципом. Натомість, експерти наголошують, що в унітарній державі автономія може бути лише за національно-територіальним принципом. Це є формою самовизначення корінного народу, який проживає на певній території, і є важливою складовою для реалізації колективних прав корінних народів.
Прийняття Конституції України 1996 року стало вінцем багатовікової боротьби українського народу за свою державність та право на самовизначення. Вона не лише заклала основи правової держави, закріпивши її суверенітет і територіальну цілісність, але й проголосила найвищою цінністю людину, її права та свободи. Подальший розвиток законодавства, зокрема у сфері прав корінних народів, свідчить про еволюцію українського конституціоналізму та прагнення до всебічного захисту прав усіх громадян, забезпечуючи гідне місце України серед демократичних держав світу.
Інформація підготовлена для друкованого видання Календар знаменних та пам'ятних дат з історії Криму і кримськотатарського народу за підтримки Європейського Фонду за демократію