День Автономної Республіки Крим. Чи справді це пам'ятна дата?

20 січня – День Автономної республіки Крим. Що це за пам'ятна дата? Що відбулося 20 січня 1991 року? Чому ми знову і знову ставимо питання «відзначати – чи не відзначати»?

Повне відео програми можна подивитися тут: https://youtu.be/kZ5wNUh5O0M?si=i_ASFILEEm7wl39Q 

Подія, що відбулася в Криму в січні 1991 року, є прямим наслідком інших історичних подій, а саме створення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки 18 жовтня 1921 року, її ліквідація 30 червня 1945 року Указом Президії Верховної Ради СРСР після депортації кримських татар з Криму та оприлюднення Висновків та пропозицій Комісії Верховної Ради СРСР з проблем кримськотатарського народу у листопаді 1989. Національний рух кримських татар, що зародився у вигнанні, мав за мету не тільки  повернення народу на батьківщину, але й відновлення Кримської АРСР як національної автономії. Про що, зрештою, і йшлося у Висновках Комісії: «Відновлення прав кримськотатарського народу неможливе без відновлення автономії Криму у складі УРСР. Це сприяло б як інтересам кримських татар, так і представників інших національностей, що мешкають в Криму».

Кримська партійна номенклатура була категорично проти повернення корінного народу на батьківщину, а тому керівники Кримської області вирішили взяти у свої руки ініціативу з відновлення Кримської АРСР. Вже 20 січня 1991 року на загальнокримський референдум було винесено питання: «Ви за відтворення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної республіки як суб'єкта Союзу РСР і учасника Союзного договору?» Поспіх очільників радянського Криму пояснювався їх бажанням не тільки зберегти наявне статус-кво (Крим без кримських татар), але й підвищити власний статус: в їхніх планах було отримання «незалежності» від УРСР згідно із новим союзним договором.

Попри те, що кримська влада проголошувала своє «щире бажання» взяти до уваги точку зору усіх «кримчан», корінний народ Криму, кримські татари (більшість з яких на той момент ще залишалася у місцях вигнання), очікувано не могли висловити свою думку на референдумі. Заява Кримської обласної Рада народних депутатів, що «визначення державного статусу Криму має ґрунтуватися на волевиявленні народу Криму» – було нічим іншим, ніж свідомим пересмикуванням. Влада замінила «кримців» на «кримчан». В результаті, кримські татари, яких на той момент повернулося в Крим лише близько 80 тисяч, повністю проігнорували кримський референдум 20 січня 1991 року. Центральна влада УРСР на чолі з Леонідом Кравчуком теж відмовилася взяти до уваги точку зору делегації кримських татар, які прибули до Києва і вже 12 лютого 1991 результати Кримського референдуму були затверджені законом Верховної Ради УРСР.

Чи може 20 січня 1991 року бути пам’ятним днем для української держави? Справді, існує точка зору, що референдум надав кримській політичній еліті гарантії збереження статус-кво у своїй власній «автономії», що певною мірою відтермінувало окупацію Криму рф. На думку деяких експертів, без референдуму 1991 року Крим міг би спіткати умовний придністровський сценарій ще у першій половині 1990-х років. Однак така «якбитологія» не витримує жодної критики. Створена напередодні розпаду СРСР чудернацька за формою та за змістом автономія стала джерелом дискримінації кримських татар та шантажу центральної української влади. У період з 1991 по 2014 рік День АРК відзначався лише в Криму, а після окупації півострову рф набув символічного значення як «підготовка до входження у склад росії», «пролог до 2014 року».

То чи варто нам кожен рік 20 січня згадувати про День АРК для підсилення присутності теми Криму в українському інформаційному просторі? Відповідь – ні. Цей день не має нічого спільного з історією кримськотатарського народу та його боротьби за відновлення власних прав. Більше того, створення квазі-автономії зробило неможливим подолання наслідків депортації, а сама автономія слугувала джерелом дискримінації корінного народу Криму. З точки зору державних інтересів України Автономна республіка Крим була компромісом і, вочевидь, не дуже вдалим.

МАРТІН-ОЛЕКСАНДР КИСЛИЙ

Історик, кандидат наук, викладач Національного університету «Києво-Могилянська академія. Досліджує історію кримських татар, захистив дисертацію «Повернення кримських татар на батьківщину в 1956–1989 роках». До його наукових інтересів належать теми міґрації, пам’яті, травми, ідентичностей та колоніалізму. Випускник Fulbright Research and Development program (2017, University of Michigan, Ann Arbor), стипендіат Institute for Human Sciences (2022)

Інформація підготовлена для друкованого видання - Календар пам'ятних дат кримськотатарського народу за підтримки Європейського фонду за демократію.