26 серпня

1890 р. в м. Сімферополі, Крим, народився
Абдулла ЛЯТІФ-ЗАДЕ (26.08.1890–17.04.1938) —
письменник, літературознавець, тюрколог-мовознавець,
перекладач, критик, педагог. Учасник Першої світової війни.
Делегат І Курултаю (1917). Жертва сталінського терору.

1927–1930 рр. — відповідальний секретар республіканського комітету Товариства нового тюркського алфавіту. Вірші «Шаирнинъ руху» («Дух поета»), «Омюр» («Життя»), «Шаирге» («Поетові»), «Акъынгъа» («Руху»), «Козьайдын!» («Привітання!») вважаються новаторськими за духом і за змістом, за формою, мовою і стилем викладу. Досконало володів арабською, перською, турецькою, французькою, латинською та російською мовами.
Заарештований НКВС за «участь у націоналістичній контрреволюційній організації», шпигунство та пантюркізм у груповій справі партії Міллі Фірка. 17 квітня 1938 р. страчений у дворі Сімферопольської в’язниці НКВС.