29 травня

1881 р. в м. Бахчисараї, Крим, народився Джелял МЕІНОВ (29.05.1881–1938/42) —
театральний режисер, актор, публіцист, перекладач, викладач.
Перший режисер Кримськотатарського державного драматичного театру.
Жертва сталінського терору. Делегат І Курултаю.

Із 1926 р. — головний режисер Кримськотатарського державного драматичного театру. Поставив низку вистав, серед яких «Чому бути — того не минути» С.А.Озенбашли, «Лікар з примусу» Ж. Б. Мольєра. Від 1927 р. — голова Спілки кримськотатарських письменників. Поет гумористичного жанру. Наприкінці 1928 р. за звинуваченням у націоналізмі відбув п’ять років на Соловках. 1938 р. повторно репресований. Новий п’ятирічний термін відбував у середньоазійських таборах, де важко захворів і помер. Точна дата та місце смерті невідомі. 1958 р. посмертно реабілітований.

1919 р. в с. Тав-Кипчак, Крим, народився
Сейтнафе СЕЙТВЕЛІЄВ (29.05.1919–13.03.1983) —
учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу.

Відзначився під час визволення Білоруської РСР. У бою біля м.Мар’їна Гірка разом зі своїм розрахунком підбив п’ятнадцять німецьких танків, за що указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 вересня 1944 р. був удостоєний звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка». Попри високу нагороду та бойові заслуги, повернутися до Криму йому не було дозволено, і він виїхав до м. Ленінабада, Таджикистан, де й помер, так і не повернувшись до рідного села Тав-Кипчак в Криму, про що мріяв усе життя.