18 травня
1918 р. депутати Курултаю затвердили підсумковий документ
про організацію крайової влади в Криму.
У першому пункті документа йшлося: «Кримськотатарський парламент оголошує себе тимчасово кримським державним парламентом і бере на себе ініціативу організації крайової влади і крайового уряду». Була передбачена відповідальність перед кримськотатарським парламентом уряду, який мав складатися з прем’єра і 8 міністрів. Державним прапором затвердили блакитний стяг із тарак-тамгою. За те, щоб перетворити національний парламент на державний проголосувала абсолютна більшість присутніх. Після цього на засіданні Курултаю, вже як кримськотатарського державного парламенту, прем’єр-міністром одноголосно обрали Джафера Сейдамета.
1944 р. відбулося насильницьке виселення кримськотатарського народу
з його історичної батьківщини.
Етнічну чистку здійснювали органи держбезпеки СРСР за наказом Й. Сталіна і за постановою Державного комітету оборони СРСР від 11 травня 1944 року. За даними НКВС, із Криму було депортовано 191014 кримських татар, а за даними самоперепису, проведеного Національним рухом кримських татар — 423100. Це були переважно жінки, діти, інваліди війни та літні люди. Їх перевозили у вагонах для великої рогатої худоби. Після війни в місця вислання були відправлені демобілізовані чоловіки та ті кримські татари, які проживали в інших республіках. За період депортації та в перші роки заслання загинуло 46,2% людей. Кілька десятків років про насильницьке виселення народу заборонено було навіть згадувати. Етнонім кримські татари теж був заборонений для вживання. У переписах населення СРСР (1959, 1970, 1979) про кримських татар також не згадували. «Аргументацією» депортації стало звинувачення всього кримськотатарського народу в нібито масовій співпраці з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни.
1948 р. було перейменовано майже всі топоніми Криму.
У травні 1948 р. вийшов офіційний Указ Президії Верховної Ради РРФСР про перейменування всіх міст, сіл, вулиць, провулків, площ Кримської області, які мали кримськотатарські назви. Усього було перейменовано 1046 населених пунктів. Це було зроблено для того, щоб стерти з історичної пам’яті згадку про існування на цій землі її корінного народу.
1988 р. в 44-ті роковини виселення кримських татар із Криму
відбулися демонстрації та мітинги кримських татар у всіх районах півострова.
Цього дня дороги до Криму, були перекриті, а в’їзд до Сімферополя кримським татарам був заборонений. Проте близько тисячі осіб вдалося зібратися в Сімферополі й провести там жалобний мітинг.
1993 р. ухвалою Ради Міністрів Криму було створене
державне навчально-педагогічне видавництво Кримучпедгіз.
Основною метою підприємства було видання навчальної літератури для шкіл регіону. За роки діяльності Кримучпедгіз випустив понад 90 підручників, 310 навчальних посібників, 160 наукових та 400 художніх видань, більшість кримськотатарською та українською мовами.
Починаючи з 1994 р., в Україні 18 травня є Днем скорботи і пам’яті жертв депортації кримських татар,
а з 2016 р. — Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу – згідно з постановою Верховної Ради України
від 12 листопада 2015 р. «Про визнання геноциду кримськотатарського народу».
2014 р. жалобний мітинг, присвячений Дню пам’яті жертв депортації кримських татар,
потрапив під заборону разом з усіма масовими заходами в Криму.
Окупаційна влада заборонила проведення жалобного мітингу, присвяченого 70-м роковинам депортації кримських татар. Незважаючи на це, мітинг відбувся у віддаленому районі м. Сімферополя — Ак-Мечеть, а також майже у всіх великих містах півострова під ретельним наглядом російської поліції та військових.
1999 р. президентським указом була створена Рада представників кримськотатарського народу
при Президентові України на чолі з Мустафою Джемілєвим.
Головним завданням Ради було оперативне врегулювання політико-правових, соціально-економічних, культурних та інших проблем, пов’язаних з адаптацією та інтеграцією депортованого кримськотатарського народу в українське суспільство. До складу Ради увійшли 33 члени Меджлісу. Цей указ став підсумком тривалих системних вимог кримських татар забезпечити представництво корінного народу у владних структурах, відновлення топоніміки, розвиток національної освіти, справедливе розв’язання земельного питання.
2019 р. в Херсоні відкрили перший на материковій частині України
пам’ятний знак жертвам геноциду кримськотатарського народу.
Пам’ятний знак встановлений з ініціативи БО «Кримськотатарський культурно-спортивний центр «Куреш» і за підтримки міського голови Володимира Миколаєнка коштом міського бюджету. Текст на пам’ятному знаку написаний двома мовами, українською та кримськотатарською: «Пам’ятний знак жертвам геноциду кримськотатарського народу 1944 року. Встановлений 18.05.2019 року на місці майбутнього скверу пам’яті, закладеного громадою міста Херсона у травні 2015 року». 20 листопада 2022 р. під час артилерійського обстрілу середмістя терористичними збройними силами РФ пам’ятний знак отримав значні ушкодження.