21 березня

 

1779 р. Османська і Російська імперії підписали Айнали-Кавакську конвенцію.

Підписана в султанському палаці Айнали Кавак у Стамбулі конвенція була присвячена проблемі Криму та підтверджувала юридичну чинність Кучюк-Кайнарджійського договору 1774 р. Основні пункти документа: кримський хан, обраний своїм народом, має надсилати султанові, як халіфу мусульманського світу, протокол обрання, щоб отримати духовне підтвердження своєї влади. Росія зобов’язувалася вивести свої війська з Кримського півострова та, як і Туреччина, не втручатися у внутрішні справи Кримського ханства. Туреччина визнавала Шагін Герая кримським ханом та підтвердила незалежність Кримської держави.

 

1921 р. в Бахчисараї відкрився будинок-музей Ісмаїла Гаспринського.

Будівля друкарні, де раніше просвітник кримськотатарського народу Ісмаїл Гаспринський видавав газету «Терджиман», увійшла до комплексу Бахчисарайського національного кримськотатарського музею. Навесні 1921 р. з ініціативи історика, вченого секретаря Бахчисарайського музею Османа Акчокракли та директора музею Усеїна Боданінського в приміщенні друкарні було відкрито будинок-музей. Боданінський побажав, щоб на чолі цього дочірнього музею був саме Акчокракли, адже всю роботу з оформлення документації та відновлення інтер’єру виконав саме він. 1932 р. музей за вказівкою радвлади закрили, більшість експонатів була втрачена. Реставрувати типографію почали тільки 2000 р. 21 березня 2001 р. на честь 150-річчя видавця музей знову було відчинено.

 

1851 р. в с. Авджикой, Крим, народився Ісмаїл ГАСПРИНСЬКИЙ (21.03.1851–11.09.1914) —
просвітитель, письменник, педагог, культурний та громадсько-політичний діяч, видавець, перекладач.

Навчався в кадетських корпусах, слухав лекції в Стамбульському університеті, у Сорбонні в Парижі. З 1867 р. викладає в «Зинджирли-медресе» в Бахчисараї. 1867 р. обраний міським головою Бахчисарая. Видавав газету «Терджиман» («Перекладач») (з 1883), тижневик «Миллет» («Нація»), журнал для жінок «Алєм-и нисван» («Світ жінок») та для дітей «Алєм-и субъян» («Світ дітей»). Ініціював створення новометодних шкіл, розробив систему навчання кримськотатарської грамоти за звуковим методом. Відомий як талановитий письменник. Видав роман «Фрэнкистан мектюплери» («Французькі листи»), який разом із творами «Дар ур-Рахат мусульманлары» («Мусульманські країни Благоденства»), «Африка мектюплери» («Африканські листи»), «Къадынлар улькеси» («Край жінок») став основою роману-епопеї з умовною назвою «Молла Аббас». Автор підручників та науково-популярних творів. У 1910 р. паризький журнал «La Revue du Monde Musulman» («Мусульманський світ») вніс пропозицію про присудження І. Гаспринському Нобелівської премії миру. Помер 11 вересня 1914 р. в Бахчисараї.

 

1910 р. в с. Коккоз, Крим, народився Мустафа СЕЛІМОВ (21.03.1910–14.10.1985) —
один із лідерів національного руху кримських татар,
учасник партизанського руху часів Другої світової війни.

Після вступу до лав ВКП (б) керував справами Бахчисарайського райкому партії. У 1941–1943 рр. був першим секретарем Ялтинського райкому. Комісар Південного з’єднання партизан Криму. 18 травня 1944 р. висланий в Узбекистан. Там обіймав низку посад у сільськогосподарській галузі. Стояв біля витоків національного руху кримських татар. Восени 1956 р. разом з іншими активістами був на прийомі в ЦК КП УзРСР, на якому вперше оголосили вимогу повернути кримських татар на Батьківщину. У березні 1957 р. разом із ветеранами війни, такими, як Герой Радянського Союзу Амет-хан Султан, Р.Мустафаєв, Б.Османов, І.Хайруллаєв, С.Халілов, М.Селімов підписав звернення до Першого секретаря ЦК КПРС М.Хрущова.
2 серпня 1957 р. М.Селімов і Дж.Акімов організували поїздку до Москви групи активістів для врегулювання кримськотатарського питання. Писав для газети «Ленин байрагъы» («Ленінський прапор»), консультував рубрику «Джесарет» («Мужність»), присвячену участі кримських татар у Другій світовій війні. Помер 14 жовтня 1985 р. в Москві.

 

1911 р. в с. Буюк-Озенбаш народився Бекір (Сеїт-Бекір) ОСМАНОВ (21.03.1911–23.05.1983) —
один із засновників та лідерів національного руху кримських татар,
учасник Другої світової війни, партизан-розвідник, вчений-агроном.

Вищу освіту здобув у сільгоспінституті в Сімферополі. Після закінчення якого, у 1937 р., працював агрономом, зокрема, в Нікітському ботанічному саду, де вивів нові сорти плодових дерев, на які отримав авторські свідоцтва. Збирав фольклор, писав казки і п’єси. У роки Другої світової війни був розвідником Центрального партизанського штабу. Після визволення Криму призначений Головою Наркомзему Кримської АРСР. Але 18 травня 1944 р. висланий у Фергану Узбецької РСР. З 1953 р. разом із колишніми комісарами партизанських з’єднань М.Селімовим, Р.Мустафаєвим, редактором газети «Къызыл Къырым» Дж.Акімовим ініціює національний рух за повернення кримськотатарського народу на Батьківщину.
1974 р. повернувся до Криму. Помер 23 травня 1983 р. в с.Беш-Терек Сімферопольського району.

 

1918 р. в Сімферополі проголошено Радянську Соціалістичну Республіку Тавриди (РСРТ) —
перше комуністичне державне утворення на території Криму — яка проіснувала до 1 травня 1918 р.

Перша спроба більшовиків та лівих есерів захопити владу на півострові датована груднем 1917 р. Це державне утворення було визнане лише Радянською Росією. Одразу ж розпочалися репресії проти кримськотатарського уряду та представників партії "Міллі Фірка". Наприкінці квітня 1918 р. через Перекоп та Сиваш до Криму увійшли частини 52-го корпусу Роберта фон Коша й очільника Кримської операції Армії УНР Петра Болбочана. Напередодні майже всі урядовці РСРТ потрапили в полон до кримськотатарських повстанців під Алуштою і 24 квітня були розстріляні. Того ж дня Армія УНР визволила Сімферополь, а 25 квітня — Бахчисарай. Кілька спроб контрнаступу червоних провалилися, й 1 травня 1918 р. німецькі війська увійшли в Керч та Севастополь, завершивши ліквідацію радянської влади в Криму.

 

У день весняного рівнодення кримські татари відзначають Наврез байрам.

За астрономічним сонячним календарем — це свято нового року, свято весни та родючості у багатьох тюркських народів. Воно символізує відродження природи та сподівання на врожайний рік. Іще за тиждень до свята господині починають готуватися до нього: білять, порядкують та оздоблюють домівку й подвір’я, викидають старі речі. Чоловіки ладнаються до оранки, готують сільськогосподарське приладдя. Безпосередньо за день до Наврезу жінки печуть усілякі солодощі, готують кобете і бурму. Обов’язковим є ранковий намаз, після чого навідують могили своїх родичів, наводячи порядок і читаючи поминальні молитви. Етнографічні матеріали свідчать, що початково Наврез означав для кримських татар сільськогосподарський новий рік, який закінчувався 22 вересня іншим кримським святом — Дервізою. 19 лютого 2010 р. на 64-й сесії Генеральної Асамблеї ООН в рамках пункту 49 порядку денного «Культура світу» консенсусом було ухвалено резолюцію «Міжнародний день Навруз», яка визнає 21 березня як Міжнародний день Навруз та сприяє збереженню і розвитку культури і традицій, пов’язаних із Наврузом.