16 березня

1453 р. — дата першого, найбільш раннього збереженого ярлика
засновника Кримського ханства, першого кримського хана Хаджи Герая.

На ярлику написано: «26-сафар Тавукъ йылы — 857». При перекладі дати на літочислення від Різдва Христового виходить 16 березня 1453 р. Ярлик Хаджи Герая російською мовою вперше видано в зібранні творів сходознавця-тюрколога, фахівця з турецької мови, літератури, фольклору та історії Туреччини, доктора філологічних наук, професора Володимира Гордлевського 1953 р.

1909 р. в м. Алушта, Крим, народився
Юсуф БОЛАТ (Псевдоніми: Айнур, Тікташли) (16.03.1909–22.10.1986) —
письменник, драматург, публіцист, перекладач.

Навчався на факультеті кримськотатарської мови та літератури Кримського педінституту. Член Спілки письменників СРСР (1937), відповідальний секретар Кримської спілки письменників (1937–1938). Перше оповідання «Чанълар къакъылгъанда» («Коли дзвеніли дзвони») опублікував 1929 р. в газеті «Енъи дюнья». 1934–1941 рр. — редактор журналу «Совет эдебияти» («Радянська література»), де був надрукований його роман «Алім» (1940–1941). Під час Другої світової війни працював заступником редактора газети «Къызыл Къырым» («Червоний Крим») (1941) та у Всесоюзному радіокомітеті в Москві. Зробив значний внесок у розвиток кримськотатарської драматургії. Комедії «Той девам эте» («Весілля триває», 1939), «Ишлеген тишлер» (1937), драми «Арзы къыз» («Дівчина Арзи», 1938), «Денъиз далгъасыз олмаз» («Море не буває без хвиль», 1940) мали великий сценічний успіх. Видав збірку народних пісень кримських татар. 
1944 р. висланий в Узбекистан. Редактор газети «Ленин байрагъы» («Ленінський прапор») (1961–1984). У цей період був упорядником та редактором низки художньо-публіцистичних збірок та навчальної літератури. Отримав звання заслуженого діяча культури Узбекистану. Помер 22 жовтня 1986 р. в м. Ташкенті.

1953 р. в с. Аїм, Узбецька РСР, народився
Муєдін ХАЙРУДДІНОВ (Мухіддін Хайруддінов) (16.03.1953–01.10.2021) —
засновник наукової школи кримськотатарської етнопедагогіки,
доктор педагогічних наук, професор.

Закінчив Ферганський педуніверситет (1978). Захистив докторську дисертацію в Києві (2003). Академік Міжнародної слов’янської академії освіти ім.Я.А.Коменського (2005). Працював завідувачем кафедри педагогіки та психології, деканом педагогічного факультету, проректором Кримського інженерно-педагогічного університету. Був професором кафедри педагогіки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського (2005–2007). Ініціатор створення Асоціації кримськотатарських працівників освіти «Маарифчи» («Освіта») (1996) та Кримського відділення Всеукраїнського товариства істориків педагогіки (2001). Дослідник нової галузі педагогічної науки — етнопедагогіки, засновник наукової школи кримськотатарської етнічної педагогіки. Автор 230 наукових праць, зокрема, книг «Taрхан койлери» («Тарханські села») (2012), «Джанамакъ — Къырым чёллерининъ инджиси» («Джаманак — перлина кримських степів») (2019). Нагороджений знаком «Відмінник освіти України» (2003), почесним званням «Заслужений працівник освіти Автономної Республіки Крим» (2003). Помер 1 жовтня 2021 р.