4 лютого

1945 р. відкрилася Ялтинська (Кримська) конференція. У Лівадійському палаці (Ялта) 4–11 лютого відбулася дипломатична зустріч
глав провідних держав антигітлерівської коаліції: США (Франклін Рузвельт), СРСР (Йосип Сталін) і Британії (Вінстон Черчилль).

Головна мета — обговорити майбутній устрій післявоєнної Європи і світу. На конференції було ухвалено «Декларацію про визволену Європу», основою якої став принцип права всіх народів обирати власну форму державного устрою. Але Ялтинська конференція залишила радянській стороні вільні руки в інтерпретації «допомоги» визволеним народам. Внаслідок цього СРСР забезпечив за собою політичний контроль над окупованими ним країнами Східної та Центральної Європи, що спричинило «холодну війну». Попри демократичні гасла, в Декларації зокрема та на Конференції загалом, не прозвучало засудження насильницького виселення (депортації) народів, зокрема корінного народу Криму — кримських татар.