28 грудня
1913 р. в м. Євпаторії, Крим, народився
Азіз ІЗМАЙЛОВ (28.12.1913–08.02.2004) — вчений, педагог.
1929–1931 рр. — завідувач семирічної школи-інтернату в м. Євпаторії. 1937–1940 рр. працює в Наркомосі Киргизської РСР. Член-кореспондент АН Киргизької РСР (1961), академік-засновник АПН та академік АН Киргизії. Член експертної комісії ВАК СРСР з педагогічних наук. Зробив вагомий вклад у різні галузі теорії та історії педагогіки, педагогічної психології, етнопедагогіки, історію культури народів Сходу. Перу А. Ізмайлова належать понад 300 наукових праць, у т. ч. 12 монографій, понад 30 книг та брошур, понад 250 журнально-газетних статей. Заслужений діяч науки Киргизької РСР (1972). Помер у м. Бішкеку, Киргизстан.
1923 р. в с. Гурзуф, Крим, народився
Осман ЧУБАРОВ (28.12.1923– 01.03.2003) —
художник, майстер живопису й графіки, музикант.
Коли хлопчику було 7 років, сім'ю розкуркулили й вислали до м.Тамбова. У 1935 р. родина переїхала до Дагестану, а згодом до м.Грозного (1939). У 1942 р. О.Чубарова відправили на фронт, де він був важко поранений. Повернувшись до Грозного (1949), здобув музичну освіту. Освоїв техніки офорту й літографії, на Всесоюзній виставці представив роботи із серії «Рибалки Каспію», «Берег моря». Розроблені ним ескізи етикеток та подарункових упаковок для різної продукції були удостоєні дипломів та золотої медалі на конкурсах виробів промислової графіки. Пережив ще одну війну — чеченську. Робив нариси («почеркушки»), ризикуючи життям на зруйнованих війною вулицях Чечні. Створив чорно-білу серію робіт «Війна в Чечні. Трагедія народу. 1995 рік». Із 1957 р. — член СХ СРСР, 1982 р. — заслужений діяч мистецтв Чечено-Інгуської АРСР. Повернувся до Криму наприкінці 1990-х. Твори художника зберігаються в колекціях Національного музею Чеченської Республіки (м.Грозний), у зібраннях художніх галерей та в приватних збірках. Помер у м. Сімферополі.
1928 р. в с. Буюк-Ас, Крим, народися Рефік МУЗАФАРОВ (28.12.1928–20.12.1011) —
доктор філологічних наук, професор, один з активних учасників національного руху,
делегат II Курултаю кримськотатарського народу, член Меджлісу (1991-1993).
Відомий учений-фольклорист. 1960 р. захистив кандидатську дисертацію з кримськотатарських прислів'їв, у 1967 р. — докторську дисертацію. У ці роки Р.Музафаров написав серію наукових статей і одночасно працював над складанням кримськотатарсько-російського (15 тис. слів) та російсько-кримськотатарського словника (20 тис. слів). Через участь у кримськотатарському національному русі зазнав переслідувань від КДБ. Після публікації 1972 р. в газеті «Труд» наклепницької статті, Р.Музафаров до 1975 р. був позбавлений права викладати та всіх учених звань (1978). Були заборонені до видання його словники та монографія з фольклористики кримських татар. Попри заборони, зібрав колосальний матеріал про кримських татар у роки Другої світової війни, про становище народу в місцях депортації. 1987 р. повернувся до Криму, створив культурно-просвітницький та науково-дослідний центр «Ватан» («Батьківщина»), видавав журнал під такою ж назвою, в якому публікувалися статті з історії та культури народу. 1991 р. Р.Музафаров взяв активну участь у підготовці та проведенні Національного Курултаю. 1993 р. в Криму видає перший, а 1995 р. – другий том «Кримськотатарської енциклопедії». Помер та похований у Сімферополі.