13 грудня

1877 р. в м. Сімферополі, Крим, народився
Усеїн БОДАНІНСЬКИЙ (13.12.1877–17.04.1938) — художник, мистецтвознавець, етнограф,
історик, один із організаторів і керівників археологічних та етнографічних експедицій по Криму,
засновник і директор першого національного музею кримських татар — Бахчисарайського палацу-музею.
Жертва сталінських репресій.

1895–1905 рр. навчався в Москві в Строгановському художньо-промисловому училищі, де здобув фах художника-декоратора. 1909 р. на Всеросійському конкурсі отримав першу премію за ескізи меблів. 1912 р. вивчав монументальний живопис доби Відродження в Римі, Флоренції та Венеції.
1917 р. в Криму очолив створений у Бахчисараї музей. Завдяки авторитету та енергії У. Боданінського музей став найбільшим у Криму. Член-кореспондент Всесоюзної академії художніх наук (1927). У. Боданінський — один з організаторів, керівників та найактивніших учасників археологічних та етнографічних експедицій у Кирк-Азізлер, Ескі-Юрт, Старий Крим, Чуфут-Кале та ін. (1924–1929). На Міжнародній виставці в Парижі презентував предмети традиційного побуту кримських татар.
У. Боданінський — талановитий художник. Автор картин: «Місячний вечір» (1910), «Піонери» (1930), обкладинка й 17 ілюстрацій (1926) до книжки «Кримські татарські дитячі пісні» (кримськотатар. мовою); виконав ескізи костюмів до балету Б. Асаф’єва «Бахчисарайський фонтан» у Кримськотатарському державному драматичному театрі (1927). Був художником-консультантом перших ігрових та документальних фільмів із життя кримських татар «Алім», «Єшиль-Ада» (1925–1926). 1934 р. У.Боданінського усунули від завідування Бахчисарайським музеєм, і він виїхав із Криму. У серпні 1937 р. комуністи звинуватили його в націоналізмі й заарештували в Тбілісі. 1938 р. засудили й розстріляли в м. Сімферополі.

1918 р. в с. Джермай-Кашик, Крим, народився
Мідат СЕЛІМОВ (13.12.1918-20.12.2001) — доктор медичних наук,
професор, вірусолог, рабіолог (спеціаліст у галузі вивчення та профілактики сказу).
Автор вакцини проти сказу, гамаглобуліну та антирабічної вакцини.
Учасник Другої світової війни та національного руху кримських татар.

У роки Другої світової війни був військовим хірургом та головним лікарем шпиталю. Після демобілізації 1948 р. вступив до аспірантури Інституту вірусології. 1955 р. видав книгу «Епідемічний паротит». У НДІ вакцин та сироваток ім. І. Мечникова вивчав проблему гепатитів, працював над створенням антирабічного гамаглобуліну та згодом отримав його. 
1958–1995 рр. — експерт ВООЗ зі сказу. Дослідження в галузі радіології (лікування сказу) принесли йому світову популярність. Організував першу у світі антирабічну лабораторію, у якій створив вакцини проти сказу. 1967 р. отримав звання професора. Опублікував понад 400 наукових праць, зокрема, 8 монографій, серед яких «Сказ», «Шляхи ліквідації гідрофобії», перекладені багатьма мовами. Був активним учасником усіх заходів у Москві, пов'язаних із боротьбою кримськотатарського народу за відновлення своїх прав. Його книги видано у різних куточках світу. Був серед світових лідерів, які брали участь у розробці та впровадженні в медичну практику антирабічного гамаглобуліну та комбінованої схеми щеплень. Помер у м. Москві.