20 листопада

1918 р. в с. Тувак, Крим, народився
Ібраім ПАШИ (20.11.1918–12.06.2008) —
письменник, публіцист.

У травні 1944 р. висланий до Середньої Азії в м.Ташкент. Від початку виходу газети «Ленин байрагъы» (1957) публікував там свої статті та нариси. Відомий як новеліст. 1970 р. вийшла перша збірка оповідань «Чечек ве къан» («Квітка і кров»), 1975 р. — повість «Юрек емиринен» («За велінням серця»), 1978 р. — «Йылдызлы геджелер» («Зоряні ночі»), 1988 р. — «Алтын боялар» («Золоті фарби»), тощо. Перший роман «Узюльген зынджыр» («Розірваний ланцюг») надрукований у журналі «Йылдыз» («Зірка») 1989 р. 1993 р. повернувся до Криму. Член СП України (з 1994). Оповідання останнього періоду «Бельки даа корюширмиз» («Може ще побачимось») та «Сынгъан пытакъ» («Поламана гілка») перекладені на українську мову й надруковані в газ. «Кримська світлиця». 1998 р. на честь 80-річчя І.Паші видавництво «Таврія» випустило книгу «Джанли нишан» («Жива мішень»). Пішов із життя в Криму. До 100-річчя від дня народження І.Паши було видано його роман «Узюльген зынджыр» («Розірваний ланцюг», 2018).