13 листопада

1931 р. в м. Сімферополі, Крим, народився
Нузет УМЕРОВ (13.11.1931–25.10.2022) —
поет, прозаїк, журналіст, засновник сучасного напрямку
в дитячій кримськотатарській літературі.

У травні 1944 р. разом з сім'єю висланий до Узбекистану. Закінчивши Літературний інститут у Москві, з 1963 р. працював у видавництві «Жазуши» («Письменник») в Алма-Аті. Головний редактор Державного комітету Казахської СРСР із друку. Член СП СРСР (1968). Із 1970 р. працював у СП Узбекистану та у Великому академічному театрі ім. А.Навої в Ташкенті.
1984 р. очолив газету «Ленин байрагъы» («Ленінський прапор»), з 2006 р. — «Янъы дюнья» («Новий світ»). Повернувся до Криму 1992 р. Брав участь у створенні першого післявоєнного кримськотатарського букваря «Еліфбе».
До кримськотатарської літератури увійшов як дитячий поет. Перша книга «Шахтёрлар шеэрчиги» («Шахтарське містечко») була надрукована 1962 р. Активно працював у жанрі художнього перекладу з казахської, узбецької, татарської та інших мов. Автор понад 50 книг віршів, поем, казок, оповідань, повістей, п'єс, гуморесок: «Акъ алтын масалы» («Казка про біле золото»), «Алтынъ урлукъ» («Золоте зернятко») та ін. Ініціатор випуску журналу для дітей «ЙылдызчыкъЗірочка» (кримськотатарською та українською мовами), з 2005 р. — дитячої газети «Балалар дюньяси» («Світ дитинства»).
Автор кількох телефільмів, мультфільмів та пісень. Кілька його віршів поклав на музику композитор Е.Асанов. Із 1993 р. — член СП України. Академік Кримської літературної академії, заслужений журналіст України (2002). Помер у Криму.

1943 р. в с. Ай-Серез, Крим, народився Мустафа ДЖЕМІЛЄВ —
політичний та громадський діяч, один із провідних учасників національного руху та дисидентського руху,
правозахисник, політичний в'язень радянської доби.
Голова Меджлісу кримськотатарського народу (1991–2013).
Народний депутат України (1998–2024). Герой України (2023).

У травні 1944 р. родина М.Джемілєва була вислана до Узбекистану. У 1962 р. вступив до Ташкентського інституту інженерів іригації та меліорації сільського  господарства. Водночас став членом нелегальної молодіжної організації «Союз кримськотатарської молоді», куди входили студенти та робітники. 1965 р. був виключений з інституту. Головна причина — поширений серед кримськотатарської молоді його рукопис «Короткий історичний нарис тюркської культури в Криму в XIII-XVIII ст.», зміст якого був розцінений співробітниками КДБ як «націоналістичний і антирадянський». У травні 1966 р. М.Джемілєва засудили до півтора року позбавлення волі нібито за його відмову служити в радянській армії з політичних мотивів. 1968 р. став одним із засновників Ініціативної групи із захисту прав людини в СРСР. Крім М.Джемілєва, до групи входили ще 14 радянських дисидентів, яких майже всіх заарештували. Був ув'язнений у 1966–1967, 1969–1972, 1974–1975, 1975–1976, 1983–1986 рр., у 1979–1982 рр. перебував на засланні в Якутії. Загалом провів у в'язниці 15 років та пережив 303 дні голодування.
1987 р. М.Джемілєв переїхав до Бахчисарая і став керівником Центральної ініціативної групи національного руху кримських татар. 1989–1991 рр. — голова Організації кримськотатарського національного руху. 1991–2013 рр. — голова Меджлісу кримськотатарського народу.
З 1998 р. — народний депутат України впродовж шести скликань, автор і співавтор кількох десятків законопроєктів. Під час анексії Криму Джемілєв зайняв позицію недоторканності кордонів України. Із 20 серпня 2014 р. до 18 травня 2019 р. — Уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу. На початку 2011 р. М. Джемілєв висунутий кандидатом на Нобелівську премію миру. 
22 квітня 2014 р. російська влада на 5 років заборонила М. Джемілєву в'їзд до Росії та Криму. 5 березня 2019 р. заборона була продовжена ще на 15 років.

1912 р. в м. Констанці, Румунія, народився
Ісмаїл ЗІЯДІН (13.11.1912-03.05.1996) — письменник кримськотатарського походження,
відомий адаптацією латинського алфавіту до особливих потреб кримськотатарської мови.
Співавтор перших підручників кримськотатарської мови з латинським шрифтом у Румунії.

1938 р. разом із однодумцями створив спільноту ім.Мемета Ніязія. 1940 р. кримськотатарською діалектною мовою латиницею написав п’єсу «Чорабатир». У 1948–1956 рр. працював над розвитком кримськотатарської мови та літератури в Румунії. Публікував вірші, оповідання та переклади з румунської мови. Член Румунської академії та комісії, створеної Міністерством освіти, в складі якої підготував абетку для кримськотатарських учнів. У 1956–1960 рр. опублікував «Книгу для читаня», «Граматику», був головним редактором «Румунсько-татарського, татарсько-румунського словника». 1992 р. в Румунії вийшли збірка «Той» («Весілля), книга «Ренклер» («Кольори»), куди увійшли вірші І.Зіядіна «Тюшюндже» («Думи»), «Пенджере» («Вікно»), «Къояннен кирпи» («Заєць та їжак») тощо. Помер у Бухаресті.