9 жовтня

1935 р. в м. Баку, Азербайджан, народився Ілля ГАБАЙ (09.10.1935– 20.10.1973) —
учасник правозахисного руху 1960-х–1970-х рр., педагог, письменник, сценарист.

Ім’я І.Габая серед дисидентів стало відомо з 1965 р. Його перший публічний виступ на захист громадянських прав відбувся в Москві 5 грудня 1965 р. на «Мітингу гласності», а через місяць його заарештували. За рік ув’язнили в СІЗО «Лефортово». Через Петра Григоренка та Олексія Костеріна І.Габай познайомився та зблизився з активістами кримськотатарського руху Мустафою Джемілєвим, Ролланом Кадиєвим, Зампірою Асановою. 1968 р. І.Габая заарештували та етапували до Ташкента. У вересні 1969 р. заарештували М.Джемілєва. Його справа була об’єднана зі справою І.Габая. Їх обох звинувачували в «поширенні свідомо хибних вигадок, що ганьблять радянський державний та суспільний устрій». 1970 р. І. Габай був засуджений до трьох років колонії загального режиму, М.Джемілєв — до трьох років колонії суворого режиму. 1972 р. І.Габай вийшов на волю. У цей час він довідався, що колишні соратники по дисидентському руху Петро Якір та Віктор Красін нібито дали проти нього свідчення. Це призвело до глибокої депресії, і Габай покінчив життя самогубством. Урна з його прахом похована в Баку на єврейському кладовищі.