18 жовтня

1921 р. було підписано декрет «Про Автономну Кримську Радянську Соціалістичну Республіку».

Державними мовами визнавалися кримськотатарська та російська, а автохтонними народами — кримські татари та караїми. Автономія займала всю територію Кримського півострова. Першим головою республіки став кримський татарин Велі Ібраїмов, якого 1928 р. репресували та розстріляли. Національний характер автономії був лише декларативним та номінальним. У такому вигляді вона існувала до 30 червня 1945 р., а після депортації кримськотатарського народу була перетворена на Кримську область у складі РРФСР.