16 жовтня

1907 р. в с. Борисівка, Україна, народився
Петро ГРИГОРЕНКО (16.10.1907–21.02.1987) —
український радянський правозахисник, дисидент, генерал майор.
Член-засновник московської та української Гельсінських спілок.

1939 р. воював на Халхин-Голі. На початку Другої світової війни служив на Далекому Сході. 1943 р. воював проти Німеччини та її союзників, брав участь у визволенні Карпат. 1956 р. отримав звання генерал-майора. 1961 р. став початком дисидентської діяльності П.Григоренка. За заклики не допустити встановлення нового культу особи був розкритикований, звільнений з академії та направлений до Далекосхідного військового округу.
Восени 1963 р. П.Григоренко зі своїми синами і друзями створив «Союз боротьби за відродження ленінізму». 2 лютого 1964 р. його заарештували в Хабаровську та літаком доставили до Москви. Виключили з партії, позбавили генеральського звання, бойових нагород і пенсії, визнали неосудним і етапували до спеціальної психіатричної лікарні на примусове лікування. Через пів року після відставки Хрущова П. Григоренка виписали з лікарні без поновлення у військовому званні. П. Григоренко став одним із активних учасників руху за повернення кримських татар на батьківщину. У травні 1969 р. його заарештовують удруге. І знову він потрапляє до рук каральної психіатрії. Лише через 5 років під тиском міжнародної кампанії протестів, його випустили.
1976 р. став співзасновником московської Гельсінської групи, а за кілька місяців узяв участь у створенні української Гельсінської групи.
1977 р. його відпустили на операцію до США. Під час лікування його позбавили радянського громадянства і заборонили повертатися. Дисидент отримав політичний притулок у Сполучених Штатах. Читав лекції з прав людини, брав участь у різних міжнародних форумах. Написав мемуари про свою дисидентську діяльність під назвою «У підпіллі можна зустріти лише щурів». Помер у м. Нью-Йорку. Похований на українському цвинтарі Святого Андрія.

1853 р. розпочалася Кримська (Східна) війна.

Війна між Російською імперією з однієї сторони і Османською імперією в союзі з Великою Британією, Французькою імперією та Сардинським королівством з іншої. Обидві сторони боролися за панування на Близькому Сході та Балканах.
Безпосереднім приводом для війни стало захоплення російськими військами Молдовського князівства та Валахії. Війна закінчилась поразкою Російської імперії та підписанням Паризького мирного договору. Він позбавив Росію права мати військовий флот, а також фортеці на Чорному морі. Російська імперія публічно відмовилася від претензій на Молдовське князівство, Валахію та південну Бесарабію. Російського імператора позбавили протекторату над християнами Османської імперії. Ще одним наслідком війни став тиск російської влади на традиційний уклад життя кримських татар, що викликав хвилю вимушеної еміграції до Османської імперії — Крим покинули близько 150 тис. осіб.