15 січня

1871 р. в м. Володимирі-Волинському, Україна, народився Агатангел КРИМСЬКИЙ (15.01.1871–25.01.1942) — 
історик, письменник і перекладач, сходознавець, мовознавець, вчений-орієнталіст, поліглот, 
один із організаторів Академії наук України (1918). Жертва сталінського терору.

Один із перших академіків та організаторів Української академії наук та основоположник української наукової школи сходознавства. Ініціатор та голова Комісії з вивчення візантійського письма та його впливу на Україну. Очолював Комісію щодо складання словника української живої мови (1918–1930).
Автор низки праць зі сходознавства, україністики, історії, етнографії, фольклору тощо. Загалом мав близько 1000 публікацій, монографій, статей, підручників. Був науковим редактором словників та збірників. Перекладав турецькою мовою твори Т. Шевченка. Знав близько 60 мов. 1970 р. ім’я Кримського внесене до переліку видатних діячів світу, затвердженого XVI сесією Генасамблеї ЮНЕСКО.
Заарештований НКВС 20 липня 1941 р. Помер 25 січня 1942 р. в м. Кустанаї (Казахстан) у лікарняній в’язниці.

1879 р. в Бахчисараї, Крим, народився Осман АКЧОКРАКЛИ (15.01.1879–17.04.1938) — 
історик-археолог, сходознавець, письменник, поет, журналіст, лінгвіст-поліґлот, етнограф, літературознавець, 
педагог, діяч кримськотатарського культурного відродження. Жертва сталінського терору.

Делегат першого Курултаю 1917–1918 рр. Один із основоположників нового напрямку в сходознавстві — кримського татарознавства. Ініціатор створення і керівник Будинку-музею Ісмаїла Гаспринського, з яким працював над виданням газети «Терджиман». Відкрив історико-літературну пам’ятку — поему Джан-Мугаммеда про похід кримськотатарського війська на допомогу Б. Хмельницькому (1925). Інше наукове відкриття — кримськотатарські родові знаки — тамґи. Він зібрав майже 400 зразків тамги, систематизував їх та описав. Автор музичної драми «Бахчисарайський фонтан» (1927).
На початку 30-х рр. зазнав цькування в пресі за «націоналізм». Розстріляний 17 квітня 1938 р. в Сімферополі.

1913 р. в Сімферополі, Крим, народився Мемет СЕВДІЯР, справжнє прізвище Муєдінов (15.01.1913–09.06.1999) — 
письменник, журналіст, головний редактор газети «Azat Kırım».

У роки Другої світової війни потрапив до Італії, 1948 р. переїхав до Туреччини, де заснував «Qırım Türkleri Medeniyet ve Yardımlaşuv Dernegi» («Кримськотатарська спільнота допомоги»). Видавав журнал «Kırım» («Крим»), (1957–1960). 1961 р. переїхав до США. Публікував статті щодо проблем кримських татар у російськомовній газеті Нью-Йорка. Разом з фондом «Крим» брав участь у підготовці до друку видань: «Numan Çelebi Cihannin Hayati» («Життя Номана Челебіджіхана», 1972), «Ташкентський процес» (1976), «У підпіллі можна зустріти лише щурів…» (1981). Опублікував роботу «Нариси про етногенез кримських татар» і збірник віршів «Гурбет йолларинда» («Дорогами чужини») та ін. Помер 9 червня 1999 р. в Нью-Йорку.

1938 р. в с. Єнікале, Крим, народився Ділявер МУРАТОВ (15.01.1938) — 
вчений у галузі ветеринарії, професор, учасник кримськотатарського 
національного руху, делегат ІІ Курултаю кримськотатарського народу.

18 травня 1944 р. висланий в Узбекистан. Закінчив Самаркандський сільськогосподарський інститут (1963). Доктор ветеринарних наук (1984), професор (1989). Після повернення до Криму 1990 р. продовжив брати активну участь у кримськотатарському національному русі. Делегат ІІ Курултаю кримськотатарського народу (1991).