13 січня

1681 р. підписано Бахчисарайський мирний договір за наслідками війни 1676–1681 рр.

Угода про перемир’я між Кримським ханством, Османською імперією з одного боку та Московським царством — з іншого. Договір був укладений терміном на 20 років і завершив війни між цими державами за володіння землями Правобережної України. За дорученням турецького султана Мегмеда IV його підписав кримський хан Мурад І Ґерай, від імені російського царя Олексія Михайловича — стольник  В.Тяпкін та дяк Н.Зотов у присутності Генерального писаря війська Запорозького Семена Раковича. Згідно з договором султан визнавав зверхність російського царя над Лівобережною Україною, а також Києвом, Васильковом, Трипіллям і Дідівщиною (нині села Київ. обл.) та Радомишлем, що на правому березі Дніпра. Влада царя поширювалася також на Запорозьку Січ. Під зверхністю Туреччини залишалися Поділля і Південна Київщина, а кримські татари зберігали право кочувати та полювати в південних українських степах. Кордон між державами відновлювався по Дніпру. На вимогу представника України султан зобов’язувався не заселяти козацькі землі між Південним Бугом і Дніпром, а також, як і російський цар, не брати українських городових козаків під свою протекцію. Росія зобов’язувалася щорічно сплачувати ханові данину. Українці могли вільно ловити рибу в Дніпрі та його притоках, добувати сіль у лиманах, плавати по Дніпру до Чорного моря.