1 січня

 

Новий рік

 

1874 р. в Російський імперії видано «Маніфест про запровадження загальної військової повинності»,
відповідно до якого військова повинність покладалася на всі верстви суспільства.

Цього ж дня було затверджено «Статут про військову службу», в якому було вказано, що «захист престолу та вітчизни» є обов'язком кожного підданого Російської імперії. Кримські татари, які зазнавали постійної дискримінації з боку російської колоніальної влади в Криму та дотримувалися своїх звичаїв і традицій, негативно сприйняли це нововведення, справедливо побачивши в ньому ще один механізм руйнування їхнього традиційного способу життя.

 

1874 р. в Російський імперії видано «Маніфест про запровадження загальної військової повинності», 
відповідно до якого військова повинність покладалася на всі верстви суспільства.

Цього ж дня було затверджено «Статут про військову службу», в якому було вказано, що «захист престолу та вітчизни" є обов’язком кожного підданого Російської імперії. Кримські татари, які зазнавали постійної дискримінації з боку російської колоніальної влади в Криму та дотримувалися своїх звичаїв і традицій, негативно сприйняли це нововведення, справедливо побачивши в ньому ще один механізм руйнування їхнього традиційного способу життя.

 

1897 р. в с. Аджі-Булат, Крим, народився Мустафа ХАЛІЛОВ (01.01.1897 – 24.04.1997)  – 
один із основоположників кримськотатарського національного руху.

Навчався в Зинджирли-медресе, був учнем Усеїна Боданинського, закінчив Інститут східних мов у Москві. Репресії проти кримськотатарської інтелігенції кінця 20-х років змусили Мустафу Халілова переїхати до Ташкента. Учасник Другої світової війни. Після демобілізації став одним із організаторів кримськотатарського національного руху. Був делегатом Другого скликання Курултаю кримськотатарського народу 1991 р. Сторічний ювілей відзначали в Криму за його особистою участю. Помер 24 квітня 1997 р. в Ташкенті, там же й похований.

 

1930 р. вийшов перший номер журналу «Emel» («Прагнення»).

Журнал вийшов у Добруджі (сучасна Румунія). Створений кримськотатарськими активістами в еміграції. Його натхненником, першим видавцем та редактором став кримськотатарський громадський діяч Мустеджиб Улькюсал (1899–1996). Головні теми – культура, традиції та історія кримських татар й інших тюркських народів. Згідно зі статутом видання здійснювалося турецькою мовою. «Emel» зробив вагомий внесок у розвиток національної культури. Він став цінним джерелом історії, етнографії, соціально-культурного та суспільно-політичного життя кримських татар у діаспорах ХХ ст. Журнал містив важливу інформацію, яка доносила справу Криму до турецької та світової громадської думки. Тепер журнал виходить у Стамбулі.

 

1938 р. в с. Бешкуртка-Вакуф, Крим, народився Айдер ОСМАН (01.01.1938  – 20.06.1997) –– 
письменник, перекладач, журналіст.

18 травня 1944 р. висланий в Узбекистан. У 1985–1997 рр. — головний редактор літературного журналу «Йылдыз» («Зірка»). Член правління Спілки письменників Узбекистану, член Національної спілки письменників України (1993). Найвідоміші твори: «Эмдженъден селям» («Привіт від дядька», 1972), «Таныш козьлер» («Знайомі очі», 1975), «Йыллар ве достлар» («Роки і друзі», 1981), «Азбар къапы янындаки адамлар» («Люди біля воріт», 1988) та ін. Помер 20 червня 1997 р. в Сімферополі.

 

1939 р. в с. Ічки, Крим, народилася Леннара МАМБЕТОВА  (01.01.1939 – 30.05.2011) – 
учасниця кримськотатарського національного руху.

18 травня 1944 р. вислана в Узбекистан. Із 1965 р. активно долучилася до кримськотатарського національного руху. Як народний представник була делегована в Москву зі зверненнями та вимогами до керівних органів ЦК КПРС повернути кримських татар у Крим. За участь у мітингах була двічі заарештована (1966, 1968 рр.) за 191-ю статтею, пункт 4 УК СРСР: «Оказание сопротивления военнослужащему, сотруднику органа внутренних дел или иному лицу при исполнении ими обязанностей». Померла 30 травня 2011 р. в Сімферополі.

 

1941 р. в с. Кучук-Узень, Крим, народився Сафтер НАГАЄВ (01.01.1941 – 02.07.2009) –– 
письменник, публіцист, літературознавець, перекладач, педагог.

18 травня 1944 р. висланий в Узбекистан. 1963 р. закінчив Ташкентський держуніверситет. Після повернення в Крим викладав курс кримськотатарської літератури в Кримському інженерно-педагогічному університеті. Член спілок письменників СРСР, Узбекистану та України (2002), Спілки журналістів СРСР. У співавторстві з письменником Р. Фазилом видав книгу «Къырымтатар  эдебиятынынъ тарихы. Кьыскъа бир назар» («Історія кримськотатарської літератури»). Автор статей, нарисів, книг, найвідоміші з яких «Г’ъурбетте къалгъан эдждатларымызнынъ хатырасы» («Пам’яті нащадків, які залишилися на чужині», 2005), «Девир аралыкъларында. Эдебий-тенкъидий макъалелер, эсселер, субетлер» («Між епохами. Літературно-критичні статті, есе, інтерв’ю», 2008); «Исмаил бейнинъ Туркестан сефери» («Поїздка Ісмаїл-бєя до Туркестану», 2006) та ін. Помер 2 липня 2009 р. в Сімферополі.

 

1992 р.   в Сімферополі відновлено видання  газети кримськотатарською мовою «Янъы дюнья» («Новий світ»).

Перший номер тижневика вийшов 1918 р. в Москві. Згодом газету стали видавати в Сімферополі. 1938 р. «Янъы дюнья»  перейменували на «Къызыл Къырым» («Червоний Крим»). У роки Другої світової війни тижневик під цією назвою виходив в евакуації. У квітні 1944 р. редакція повернулася до визволеного від німецьких окупантів півострова, де 17 травня 1944 р. вийшов останній номер газети. 18 травня 1944 р. журналісти та працівники редакції розділили трагічну долю кримськотатарського народу, а видання газети «Къызыл Къырым» було припинене. 
З 1 травня 1957 р. в Ташкенті газета кримськотатарською мовою виходить під назвою «Ленин байрагы» («Ленінський прапор»). До її редакції увійшли журналісти, які раніше працювали в газеті «Янъы дюнья» / «Къызыл Къырым». З поверненням 1992 р. редакції «Ленин байрагы» до Криму та організацією в Сімферополі видання газети кримськотатарською мовою під відновленою назвою «Янъы дюнья», газета  «Ленин байрагы» в Ташкенті припинила своє існування.