Крим під Російською окупацією 3655 день
Вся Україна у вогні 730 день
  Безцінний внесок Османа Ак’чок’рак’ли в збереження історії кримських татар.

Безцінний внесок Османа Ак’чок’рак’ли в збереження історії кримських татар.

14.01.2024 13:40

Осман Акʼчокʼракʼли (крим. Osman Nuri-Asan oğlu Aqçoqraqlı) – поет, письменник, публіцист, історик-археолог, сходознавець, лінгвіст-поліглот, перекладач, етнограф, літературознавець, педагог.

 Скромна по життю людина, яка офіційно мала лише незакінчену середню освіту, зробила величезний внесок у збереження кримськотатарської історії та культури, який важко переоцінити.

Народився 15 січня (за сучасним, Григоріанським календарем) 1879 року в с. Акʼчокʼракʼ поблизу Бахчисараю, був старшою і єдиною, що залишилася живою, дитиною в сім'ї садівника Асана Мемета. У 1889 році закінчивши сільську початкову школу, вступив до Бахчисарайської руждіє (середньої школи). Успадкувавши талант батька, який був видним каліграфом, «хаттатом», тут він удосконалює свої навички каліграфії у вчителя Ільяса Бораганського. Також закінчує учительську гімназію в Ак'меджиді.

У спеціальному класі медресе він вивчав курс російської мови. У 1894 році, маючи диплом з курсу арабської каліграфії, Осман поїхав до Санкт-Петербурга, де вступив на службу каліграфом та коректором східних мов у типолітографію Ільяса Бораганського.

У столиці тоді не так багато було спеціалістів зі знанням староосманської мови та вмінням читати середньовічні тексти. Молодий кримський татарин, який шукає знань, завдяки роботі в друкарні, познайомився з провідним російським орієнталістом – фахівцем з історії Кримського ханства – Василем Дмитровичем Смирновим (1846-1922). Професор служив, нарівні з університетом, у Публічній бібліотеці, де займався розбором та розшифровкою східних рукописів. Ось до цієї роботи маститий історик залучив і О. Ак’чок’рак’ли.

В імператорській Публічній бібліотеці під керівництвом професора В. Д. Смирнова, Осман-Нурі проводив роботи зі зйомки факсиміле з турецьких фірманів. (таємний наказ султана про військові походи на певну країну – ред.) Робота пліч-о-пліч зі знаменитим тюркологом, безумовно, вплинула на подальшу наукову долю молодого дослідника. У 1895 року, за рекомендацією У. Д. Смирнова, О. Ак’чок’рак’ли  поїхав до Константинополя, де вступив до 6-го класу турецької середньої школи «Даут-Паша», і, закінчивши його, у 1896 році повернувся до Санкт-Петербурга. Навчання у школі дозволило йому вдосконалитися у різних видах турецької каліграфії. У 1896–1900 роках, продовжуючи працювати у друкарні І. Бораганського, О. Ак’чок’ракли зміг удосконалити арабську набірну касу і на прохання однієї американської фірми пристосував арабський шрифт до друкарської машинки.

У 1899 році Осман Ак’чок’рак’ли знову вирушив до Константинополя для навчання в турецькій школі образотворчих мистецтв. Проте поїздка була не вдалою. Студент уплутався в місцеві політичні ігри – протистояння різних ідеологічних течій і після короткочасного спілкування з місцевою політичною поліцією, був висланий з Туреччини. Він знову повернувся до Санкт-Петербурга. Робота та спілкування з просвітителем І. Бораганським, професором В. Д. Смирновим, іншими професорами факультету східних мов Санкт-Петербурзького університету та різними замовниками перекладів розбурхали у молодій людині, відірваній від історичної батьківщини, інтерес до предметів етнографії та старовини кримських татар. У цей час Акʼчокʼракʼли активно спілкувався із збирачами етнографічних колекцій і набув популярності колекціонера кримськотатарської старовини. Гроші для покупок предметів у власні збори він добував, даючи приватні уроки османської мови студентам столичного університету

З поверненням до столиці О. Ак’чок’рак’ли – практикуючий перекладач кримськотатарського народного фольклору на російську мову, російської класики турецькою та кримськотатарською мовами.

ФОТО: Сидять: Асан Сабри Айвазов и Насиб-бек Усуббеков, стоїть: Осман Нури Акчокраклы

Так, у друкарні І. Бораганського видаються виконані О. Акʼчокʼракʼли переклади низки творів російської літератури кримськотатарською мовою: твори А. С. Пушкіна - «Бахчисарайський фонтан і Талісман, твір О. Пушкіна з перекладами на татарську мову кримської вимови Османа Акʼчокʼракʼли» (1899), видані російською та кримськотатарською мовами до століття народження А. С. Пушкіна, також збірка «Криловдан он к'иссе» («Десять байок Крилова», 1901), комедія Н. В. Гоголя «Одруження» (1903).

Перший великий художній твір О. Акʼчокʼракʼли – повість «Ненкеджан ханим дюрбесі» («Гробниця Ненкеджан ханим»), написана ним у 1898 р., була видана в 1899 р., у друкарні І.Бороганського, книгою із 45 сторінок. У 1900 - у тій же друкарні були видані «Зразки мусульманських листів» та «Каліграфія ісламу», в 1906 р. – «Кирим г'онджелері» («Бутони Криму»).

1900 року О. Ак’чок’рак’ли був призваний на військову службу нижнім чином у 4-й строєвий артилерійський дивізіон в Одесі. В армії швидко оцінили рідкісні та цінні для військової справи мовні знання солдата. У 1901 році він був переведений до Санкт-Петербурга на службу в Генеральний штаб, де прослужив на посаді писаря до 1905 року. Однак і на військовій службі він не переставав займатися літературними перекладами російської класики кримськотатарською мовою та виданням цих творів. Водночас викладав каліграфію на факультеті Східних мов Санкт-Петербурзького університету. Займався і дослідженнями з арабської каліграфії. Працюючи у галузі графіки, О. Ак’чок’рак’ли брав участь у обробці нового мусульманського фонетичного алфавіту азербайджанського сходознавця Мухаммеда Шахтахтинського (1846–1931) та друкованого шрифту на замовлення оренбурзького купця, класика татарської літератури Закір Садиковича Рамєєва (1859-1921).

Закінчивши військову службу 1906 року, О. Ак’чок’рак’ли виїхав із дощової столиці імперії до Криму, де влаштувався співробітником газети «Терджиман» у Бахчисараї. Протягом року Акʼчокʼракʼли багато їздив півостровом і зібрав (придбав для обміну) чимало предметів побуту кримських татар, які цінувалися в столицях. У цей час він почав спілкуватися з великим кримознавцем, інженером, археологом-аматором та пристрасним збирачем предметів кримськотатарської етнографії Олександром Львовичем Бертьє-Делагардом (1842–1920). Акʼчокʼракʼли знайомиться з унікальною колекцією А. Л. Бертьє-Делагард. Кримознавці навіть обмінялися окремими предметами. Проте вже наступного року Ак’чок’рак’ли знову був Санкт-Петербурзі.

1908 року О. Ак’чок’рак’ли організував друкарню газети «Вакт» вже в Оренбурзі та офіційно завідував нею до 1910 року. Водночас він редагував журнал «Шура». Але шукач нового, дослідник не сидів постійно в Оренбурзі. У тому ж році був відряджений редакцією газети «Вакт» до міста Каїра (в Єгипті) з науковою метою, де слухав лекції з історії Сходу в арабських учених та вивчав мистецтво арабів, на зворотному шляху здійснив освітню поїздку по Греції. Деякий час О. Ак’чок’рак’ли намагався знайти роботу в Казані і залишитися там. Якийсь час він проживав у цьому університетському центрі, вивчав життя та літературу казанських татар. З Казані він їздив на Уральські гори, побував серед місцевих народів: башкир, киргизів, чувашів, мордви та ін, знайомився з їхнім побутом. Проте спроби осісти у Казані виявилися невдалими.

ФОТО: Ак’чок’рак’ли та У. Боданинський в етнографічній експедиції.

Саме тоді О. Ак’чок’рак’ли шукав варіанти стабільного працевлаштування, а головне можливості подальшої освіти. Через брак фінансів, планам О. Ак’чок’рак’ли переїхати до Москви і продовжити освіту не судилося збутися. Він так і не зміг здобути класичну вищу освіту.

Перед першою світовою війною жив в Одесі, одружився з дочкою одеського імама Зорє і незабаром переїхав до Бахчисараю, де продовжив роботу в «Терджимані» (1910-1916 рр), водночас викладаючи в духовному учбовому закладі Зинджирли медресе.

Осман Акʼчокʼракʼли деякий час займається суспільно-політичною діяльністю,1917-1918 р.р. стає членом Курултаю та членом партії «Міллі Фірка», разом із Усеїном та Алі Боданинськими працює в газеті «Голос татар». На сторінках цього видання, а також газет «Терджиман» та «Міллет» він публікує низку статей, присвячених літературній критиці, а також історії та археології Криму. В цей же час він викладає креслення та прикладну механіку в Татарській художньо-промисловій школі, відкритій, на його території, одночасно з Державним палацом-музеєм тюрко-татарської культури.

У період становлення музею в Бахчисарайському ханському палаці О. Ак’чок’рак’ли обіймав посаду вченого секретаря у Раді музею, створеного У. Боданінським для вирішення питань наукової та просвітницької роботи. У цей час Ак'чок'рак'ли проводив активну наукову роботу, вивчаючи рукописні книги у музейних фондах.

У 1921 р., після закінчення громадянської війни, з ініціативи О. Ак’чок’рак’ли у будівлі друкарні «Терджиман» було відкрито Будинок-музей кримськотатарського просвітителя Ісмаїла Гаспринського. О. Ак’чок’рак’ли очолив музей, був першим його хранителем.

1920-ті роки – найбільш плідний період у науковій діяльності Ак’чок’рак’ли. Лише у газеті «Ені дунья» у 1924-1925 роках виходить понад два десятки його статей з історії, археології, етнографії кримських татар.

У 1922 р. Осман Ак'чок'рак'ли був змушений перевестися до Сімферополя (проживав у пров. Лікарняному, буд. 4), де змінив рід діяльності. Не маючи вищої освіти, О. Ак’чок’рак’ли отримав скромну посаду молодшого помічника і став лектором східного факультету Кримського університету (після 1925 р. – Кримський педагогічний інститут). Тут він викладав турецьку мову, історію Сходу, східну каліграфію та палеографію, а з 1932 р. – кримськотатарський фольклор та етнографію. Крім того, він читає лекції у Київському та Харківському університетах, а у 1922-23 рр. викладає краєзнавство у Тотайкойському (Кримськотатарському) педагогічному технікумі.

У цей період О. Ак’чок’рак’ли активно займається науковою діяльністю. У 1923 р. він став членом Таврійського товариства історії, археології та етнографії (ТТІАЕ), членом бахчисарайського відділення Кримського обласного комітету у справах музеїв та охорони пам'яток старовини, мистецтва, природи та народного побуту (КримОХРІС).

На початку 20-х років, завідувачем КримОХРІСу Г. А. Бонч-Осмоловським та професором Б. Ф. Добриніним, у Криму було організовано ряд невеликих етнографічних експедицій, з метою збирання предметів побуту кримських татар. Так, в 1923 р. О. Ак’чок’рак’ли була проведена етнографічна експедиція в Східному Криму (сіл Ускут, Капсихор, Арпат, Шелен), а в серпні-вересні 1924 р., разом з У. А. Боданінським, здійснено низку великих поїздок Бахчисарайським районом та Кримом. Результатами яких, окрім збору експонатів, стала постановка на облік пам'яток архітектури та докладне вивчення шкіряного виробництва кримських татар.

З 1924 до 1930 року. О. Ак’чок’рак’ли та У. Боданінський стають постійними членами та організаторами щорічних етнографічних та археологічних експедицій, систематично публікують результати досліджень. Так, у вересні-жовтні 1924 р. вони взяли участь у перших розкопках, проведених бахчисарайським музеєм, КримОХРІСом та Науковою Асоціацією Сходознавства ЦВК СРСР на території урочищ Ескі-Юрт, Азіз та кладовища К’ирк’Азізлер.   

У цьому ж році У. Боданінський та О. Ак’чок’рак’ли зробили попередню оцінку пам'яток Солхата та намітили перспективний план їх досліджень бахчисарайським музеєм (Боданінський, 1930).

Повномасштабні розкопки Солхата ними було проведено влітку 1925 р. у складі Наукової експедиції з вивчення кримськотатарської культури, організованої спільно з Науковою Асоціацією Сходознавства при ЦВК СРСР (Боданінський, 1925). У рамках цієї експедиції у липні-вересні було продовжено й етнографічні дослідження, основним завданням яких стало всебічне вивчення кримськотатарської культури. На О. Ак’чок’рак’ли, як на людину, яка чудово знала арабську та турецьку мови, було покладено «історичне та економічне обстеження, запис фольклору, збирання епіграфічних пам'яток». Він взяв найактивнішу участь у проведенні експедиції та обстежив 30 із понад 60 сіл, які відвідали її члени, їм було зафіксовано кілька сотень зразків усної народної творчості, літератури, а також близько 400 родових тамг.

За результатами експедиції 1925 р., О. Ак’чок’рак’ли виступив з повідомленнями на засіданнях Таврійського товариства історії, археології та етнографії, а в 1926 р. в Бахчисараї, у вигляді окремого видання кримськотатарською мовою арабською графікою, була опублікована його робота «К’римда татар тамг’алари» . Російською мовою вона була опублікована в 1927 р. в Ізвєстіях Кримського педагогічного інституту під назвою «Татарські тамги в Криму» (Ак’чок’ракли, 1925). У тому ж році, в Ізвєстіях Таврійського товариства історії, археології та етнографії виходить і інша його робота - «Старо-Кримські та Отузькі написи XIII-XV ст.», присвячена вивченню 145 надгробків знайдених у Старому Криму в результаті робіт археологічної експедиції 1925-1926 рр. (Ак’чок’рак’ли, 1927).

У 1927 р. О. Ак’чок’рак’ли та практикантом Б. Джеппаровим були проведені невеликі попередні роботи з з'ясування топографії городища Чуфут-Калє та вивчення епіграфічного матеріалу. Результатам цих робіт присвячена стаття «Нове з історії Чуфут-Калє», видана в Ізвестіях Таврійського товариства історії, археології та етнографії, в 1928 році (Акчокракли,1928). А в 1928-1929 рр. експедицією за участю О. Ак’чок’рак’ли було розкопано залишки мечеті XIV ст. на Чуфут-Калє, було відкрито та досліджено низку пам'яток у найближчій окрузі Чуфут-Калє (водопровід із джерелом «Хамам-Чок’рак’», фундаменти ханського палацу в урочищі «Ашлама-Сарайлик»).

У 1929 р. О. Ак’чок’рак’ли в Ізвестіях Таврійського товариства історії, археології та етнографії була випущена стаття «Епіграфічні знахідки», присвячена результатам вивчення пам'яток епіграфіки, відкритих під час археологічних експедицій 1927-1929 р.р. на Чуфут-Калє (Ак’чок’рак’ли, 1929). У тому ж виданні було опубліковано його роботу «Старо-Кримські написи», присвячену окремим написам на 175 пам'ятниках Старого Криму, знайдених під час археологічної експедиції 1928 р.

Під час етнографічної експедиції 1929 р. О. Ак’чок’рак’ли разом з У. Боданінським, музейним фотографом Яновським та архітектором Б. Н. Засипкіним, з метою вивчення сільських домівок та жіночого ткацького виробництва відвідали села Біюк-Озенбаш та Кучук-Озенбаш. Востаннє офіційну участь в археологічних експедиціях музей взяв у липні 1930 р., коли О. Ак’чок’рак’ли був відряджений на археологічні розкопки у Старий Крим та на Чуфут-Калє.

Одночасно з роботою в етнографічних та археологічних експедиціях, О. Ак’чок’рак’ли бере активну участь у наукових конференціях. Зокрема, він був призначений секретарем тюрко-татарської секції на Всесоюзній археологічній конференції в Керчі, що відбулася у вересні 1926 р. У тому ж році брав участь у Першому Всесоюзному тюркологічному з'їзді в Баку разом із Б. Чобан-заде, О. Одабашем, С. Айвазовим та іншими, де представив результати досліджень кримських тамг.

У 1925 році планувався ряд доповідей О. Ак’чок’рак’ли з історії та археології на Першому Всесоюзному татарознавчому з'їзді, який не відбувся.

У ході етнографічної експедиції 1925 р. Осман Ак’чок’рак’ли разом із Усеїном Боданинським виявив у старожила села К’апсихор рукопис дастана Джан-Мухаммеда-ефенді «Тугай-бей» (1648). Про цю історико-літературну пам'ятку, присвячену походу відомого полководця, перекопського мурзи Тугай-бея на допомогу Богдану Хмельницькому, Ак’чок’рак’ли у 1929 р. зробив доповідь на засіданні Таврійського товариства історії, археології та етнографії та на II Всеукраїнському з'їзді сходознавців у Харкові. Короткий виклад поеми було опубліковано в 1930 р. в українському журналі «Східний світ» під назвою «Татарська поема Джан-Мухамедова про похід Іслям-Гірея II (III) разом з Богданом Хмельницьким на Польщу 1648-49 рр.» (Акʼчокʼракʼли, 1930).

ФОТО: К'рим, с.Отуз кою. 1926 рік. Осман Ак'чок'рак'ли та Усеін Боданинский (сидить)

У 20-30-ті роки О. Ак’чок’рак’ли продовжує активну літературну та популяризаторську діяльність.                    У 1920 р., у серії номерів газети «Міллет», була надрукована його монографія «К’ирим тюрк-татар едебіятинин к'иск'аджа таріхчесі» («Коротка історія кримськотатарської літератури»), до 1924 р. відноситься написання твору з 33 глав «К’иримни кучюк бір долашув» («Невелика подорож Кримом»). У 20-ті роки їм видається ціла низка статей кримськотатарською мовою: «З нагоди 5 травня - дня друку» («Ок'ув ішлері, 1925, №2, з 7-14), «Хто був Сеїт Абдулла Озенбашли» («Ен'і дюнья», 1924,), «З життя нашого театру» («Ен'і дюнья», 1923, 5 грудня), «Кримськотатарська друкарська справа» («Ілері», 1927 № 4, с. 17-23). У 1924-1925 р.р. газета «Е'ні дунья» друкує 23 нариси Ак'чок’рак’ли про міста і села Криму, їх пам'ятки історії, археології, етнографії кримських татар.

Незважаючи на дуже активну дослідницьку, етнографічну, публіцистичну роботу, Осман Ак'чок'рак'ли не кидає занять поезією. Вивчення та дослідження стародавніх епосів «Чора-Батир» (XVI ст.), «Легендарний Едіге» (XIV-XV ст.), «К'опланди-Батир» дозволяє йому застосувати знання кримського фольклору не тільки до написання наукових статей та популярних нарисів. Разом з композитором А. Рефатовим у 20-ті роки, він написав лібрето до музичної драми «Чора-батир», що розповідає про історію оборони Казані проти московського царя Івана IV Грозного – першої опери кримськотатарською мовою, а в 1927 р. зробив переклад поеми А. С. Пушкіна для музичної драми «Баг’часарай козьяш чешмеси» («Бахчисарайський фонтан сліз», 1927), яка з успіхом йшла на сцені Кримського державного татарського театру.

Наприкінці 20-х років, у журналі «Східний світ» публікується ще ціла низка статей О. Ак'чок’ракли, у тому числі присвячених науково-дослідній роботі в Криму в 1927-1928 рр. («Короткий огляд науково-дослідної роботи в Криму протягом 1927-1928 р.», «Науково-дослідна робота з історії матеріальної культури в Криму за 1928 р.»).

Завдяки дружнім стосункам із сходознавцем-тюркологом, академіком А. Є. Кримським, було опубліковано статтю «Антологія кримськотатарських поетів» у збірці «Студії з Криму» (Ак’чок’рак’ли, 1930). Про що А.Кримський напише наступне: «Переклади, що я подаю нижче, майже всі зроблено Османом Акʼчокʼракʼли … у дусі української мови. При цьому я мав перед очима татарський текст».

Дослідженням кримськотатарських і турецьких письмових джерел присвячені статті О. Ак’чок’рак’ли «Татарські документи XV–XIX ст., що зберігаються в Центрархіві Кримської АРСР» (1931) і «Кримськотатарські та турецькі історичні документи, що знову надійшли до Кримського Центрархів» (1932). У 1933-1934 pp. О. Ак’чок’рак’ли працював на замовлення Науково-дослідного інституту національно-культурного будівництва над книгою з історії кримськотатарської мови. Одним з найважливіших наукових досягнень Османа Ак’чок’рак’ли є дослідження кримськотатарських родових знаків (тамга). Він зібрав близько 400 тамг, зробив їх систематизацію та науковий опис. Чудове знання арабської та турецької мов дозволило Ак'рок’рак’лі вивчити епіграфічні пам'ятники Криму - в Чуфут-Калє, в Ескі-К'ирим, в Отузах. Його кримознавчі праці становлять сьогодні особливу цінність.

Ще в 1929 р. викладач Кримського педагогічного інституту О. Ак'чок’рак’ли потрапляє в поле зору обкому партії і звинувачується в націоналізмі, як і багато представників кримськотатарської інтелігенції, за що на початку 30-х років піддається цькуванню у пресі.

У 1934 р. його було звільнено з Кримського педагогічного інституту, якийсь час викладав географію в комсомольській школі, потім поїхав до сестри в Баку. Тут, 7 квітня 1937 року (за іншими відомостями 5.04.), його заарештували і переправили до Сімферополя. Звинувачений у пантюркізмі, контрреволюційній діяльності (участь у контрреволюційній міліфірківській організації) та шпигунстві на користь англійської та турецької розвідок.

17 квітня 1938 р. Осман Акʼчокʼракʼли був розстріляний разом з десятком інших діячів кримськотатарської культури та мистецтва.

 

Підготовлено за матеріалами:

Урсу Д. П. Акчокраклы // Деятели крымскотатарской культуры (1921-1944 гг.): Библеографический словарь. – Симферополь: Доля, 1999. – С. 27-31.Фазылов Риза, Нагаев Сафтер  Къырымтатар эдебиятынынъ тарихы.Кьыскъа бир назар. — Симферополь:Къырым девлет окъув-педагогика нешрияты, 2001. — 640 с.— Кримськотатарською мовою. Акъчокъракълы О. Эсерлер топламы. –  Акъмесджит: Таврия, 2006. – 320 с. Керим И. Осман Акъчокъракълынынъ шахсиети хусусында эски ве янъы малюматлар // Йылдыз. – 2006. – № 2. – С. 34. А.Кримський Кримський А. Література кримських татар / Респубшканська кримськотатарська бібліотека ім.I. Гаспринського; упорядник О.І. Губар, Сімферополь: ДОЛЯ, 2003. - стор.167-168 Інтернет ресурс газети «Авдет» від 11.09.2023 р. А.А.Волошинов «Акчокраклы Осман Нури-Асанович».  Інтернет ресурс «Крим.Реалії» від 03.01.2016 р. Богдан Губернський «Осман Акчокраклы». 

Інформація підготовлена для друкованого видання - Календар пам'ятних дат кримськотатарського народу за підтримки Європейського Фонду за демократію.