Айше Сейтмуратова: життя, присвячене боротьбі за кримськотатарський народ
В окупованому Росією Криму на 89-му році життя померла Айше Сейтмуратова — відома діячка кримськотатарського національного руху, правозахисниця та журналістка. Її доля — це історія мужності та самовідданості: депортація 1944 року, переслідування радянською владою, еміграція та міжнародна боротьба за права свого народу.
Айше Сейтмуратова була однією з найяскравіших постатей кримськотатарського національного руху. Ще дитиною вона пережила депортацію 1944 року, пройшовши через усі тяготи вигнання разом із своїм народом.
У 1964 році вона приєдналася до боротьби за права кримських татар. За свою активність зазнавала переслідувань: її двічі заарештовували, судили та ув’язнювали у мордовських таборах. Однак навіть після звільнення вона не здалася — продовжила боротьбу в еміграції, працюючи на міжнародних ЗМІ та займаючись правозахисною діяльністю.
Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров поділився спогадами про її життєвий шлях.
«Айше Сейтмуратова — людина, яка цілком присвятила себе служінню своєму народові. Вона свідомо відмовилася від усього заради цієї мети», — наголошує Рефат Чубаров.
Після еміграції Айше Сейтмуратова активно розповідала світові про трагедію депортованого народу. Вона працювала на «Голосі Америки», «Радіо Свобода» та BBC, брала участь у засіданнях ОБСЄ, зустрічалася з політиками та лідерами правозахисних рухів.
«Вона докладала неймовірних зусиль, щоб досягти політиків. Серед її друзів були українські дисиденти Петро та Зінаїда Григоренки. Вона особисто спілкувалася з президентом США Рональдом Рейганом та турецьким лідером Тургутом Озалом, пояснюючи їм ситуацію кримських татар»*, — розповідає Чубаров.
У 1966 році її вперше засудили за звинуваченням у «розпалюванні міжнаціональної ворожнечі», а в 1971-му — вдруге, за «антирадянську агітацію», відправивши на три роки до мордовських таборів.
«З архівів радянської прокуратури видно, що на суді вона поводилася неймовірно мужньо. Її намагалися зламати, але вона сміливо відповідала на всі звинувачення», — згадує Чубаров.
Після звільнення вона виїхала з СРСР — спочатку до Відня, а потім до США, де отримала громадянство. На Батьківщину повернулася після розпаду Радянського Союзу, коли кримські татари почали масово оселятися в Криму.
«Ми познайомилися вже під час повернення народу. Вона не намагалася виставляти себе на перший план, але завжди знаходила справи, де її досвід був потрібен», — додає голова Меджлісу.
Однією з її ініціатив стало створення у Сімферополі будинку для літніх кримських татар, які залишилися без родини після депортації.
«Це був абсолютно новий проєкт. Вона подолала чимало бюрократичних перешкод, щоб відкрити цей притулок», — підкреслив Чубаров.
Айше Сейтмуратова рішуче засуджувала російську окупацію Криму.
«Вона вірила в майбутнє кримськотатарського народу саме в складі України. Це була її принципова позиція до кінця», — наголосив Рефат Чубаров.
Її життя — приклад незламності, а її боротьба назавжди залишиться частиною історії кримських татар.