Асан Рефатов - композитор, що стояв біля джерел розвитку кримськотатарського професійного мистецтва
Асан Рефатов – видатна постать кримськотатарської культури початку XX століття. Його діяльність охоплювала композицію, музичне виконавство, педагогіку та збирання фольклору.
19 грудня 1902 року в родині відомого вчителя з Бахчисарая Мамута Рефатова народився молодший син - Асан. Він з дитинства полюбив та з легкістю засвоював кримськотатарські мотиви. Ця велика любов до народної музики передалася від батька та стала справою недовгого життя талановитого кримськотатарського композитора Асана Рефатова.
Перші уроки музики він отримав від батька та старшого брата Мідата, які навчали його грі на фортепіано та скрипці. Великий вплив на його формування мали оточення та спілкування з відомими діячами культури, зокрема представниками кримськотатарської інтелігенції, такими як Ісмаїл Гаспринський, Усеїн Боданинський, Осман Акчокракли, Асан Сабрі Айвазов і Бекір Чобан-заде. Під час вечірок у домі Рефатова гості грали на різних музичних інструментах та співали народні пісні. Асан уважно спостерігав за грою гостей і батька, самостійно навчився грати на фортепіано та майже на всіх струнних інструментах. Він також виготовляв музичні інструменти з дерева та очерету, граючи на них для розваги друзів.
У початковій школі на уроках музики, за згодою вчителя, Асан Рефатов акомпанував товаришам на фортепіано під час співу народних пісень. Під час навчання в гімназії він разом із своїм братом грав у духовому оркестрі. Після від'їзду засновника оркестру, військового диригента О.Карпенка, у старших класах Асан сам керував духовим оркестром гімназистів та писав низку народних пісень для музичного колективу.
Зі спогадів Айше Рефатової – сестри композитора Асана Рефатова (за записами Лейля Хірхара, стаття Садіхи Зіядінової, газета «Голос Криму», № 50 (988) від 14.12.2012 р.):
«Асан Рефатов народився 1902 року в Бахчисараї в сім'ї народного вчителя та музиканта Мамута Рефатова. У сім'ї він був третьою дитиною. Батько наш розповідав: ще в ранньому дитинстві Асана можна було помітити, що ця дитина музично обдарована. Годинами він не зводив очей з пальців батька, що перебирав струни саза.
Незважаючи на різницю у 5 років, у дитинстві ми часто грали разом. Його ігри завжди були пов'язані з музикою. Він майстрував з очерету сопілки, з дощечок іграшкові музичні інструменти і на них грав. А я танцювала під його музику. Згодом, коли він став старшим, навчився грати на будь-якому музичному інструменті, який потрапив до його рук. Теорію музики та ноти він вивчив під керівництвом старшого брата Мідхата, який був також музично обдарованою людиною та чудово грав на скрипці.
Коли Асан навчався у гімназії, разом із братом Решадом вони організували духовий оркестр при гімназії. Асан став капельмейстером цього оркестру, коли йому було лише 16 років. І сам він грав у цьому оркестрі на кларнеті. Бахчисарайська громадськість у ті роки вперше почула кримськотатарські мелодії у музичній обробці Асана Рефатова у виконанні цього духового оркестру. У 16-річному керівнику цього самодіяльного оркестру ще тоді можна було вгадати майбутнього диригента та композитора.
У ті роки музичний супровід усіх культурно-масових заходів під час свят здійснювався цим єдиним у місті духовим оркестром. У гімназичні роки Асан разом із братом Решадом самі складали різні драматичні п'єси та музику до них, як наприклад: «Завалли гімназист» («Бідний гімназист»), «Татар тоюндан бір сахна» («Сцена з татарського весілля») та інших.»
Після закінчення Бахчисарайської гімназії, Асан переїжджає до Сімферополя і стає студентом музичного технікуму. Талановитий юнак навчання поєднував з викладацькою діяльністю.
З 1922 р. викладає музику в Тотайкойському педагогічному технікумі. В цьому навчальному закладі А. Рефатов запровадив викладання музичних дисциплін на кримськотатарській мові і був першим, хто використав багатоголосся в хоровому виконанні кримських татар. У створеному ним духовому оркестрі виступає в ролі диригента і грає на кларнеті.
Для митця це були роки творчого піднесення. Саме в цей час він створює першу кримськотатарську оперу за мотивами народного фольклору «Чора-Батир» («Чора-Богатир»). Лібрето до опери написав відомий кримськотатарський письменник, поет, етнограф Осман Акчокракли. Вперше опера прозвучала на сцені Будинку культури в Сімферополі 1923 р. Серед артистів професіоналами були тільки три особи, решта – здібні аматори. Другий раз опера була поставлена 1924 р. в Державному драматичному театрі. За свідченням очевидців, опера мала великий успіх, її із захопленням сприйняла як публіка, так і професійні музиканти. Попри це, вона більше жодного разу не ставилася. Не збереглися і ноти, тільки аудіо касети із записом окремих партій, які по пам‘яті поновила сестра композитора – Айше Рефатова.
Зі спогадів Айше Рефатової: «Творчий талант і працьовитість Асана Рефатова можна було порівняти з бурхливим, невичерпним водоспадом. Його працьовитість, невтомна енергія, оптимізм вражали оточуючих. За короткий термін (1922-1923 рр.) він створює і оперу «Чора-Батир». У вересні 1923 року опера була готова до сцени. В ті роки татарська трупа при Сімферопольському державному драматичному театрі була ще на початковій стадії свого розвитку. Артистів, які мали спеціальну сценічну освіту, серед них майже не було, не кажучи вже про їхню музичну освіту.
Асану доводилося невтомно працювати, щоб зібрати симфонічний оркестр, репетирувати з музикантами, а також обирати для ролей виконавців, які підходили б за своїми вокальними і сценічними даними. Через зайнятість сцени театру репетиції проводилися при клубних або шкільних сценах, коли вдавалося знайти вільне приміщення. Великі труднощі виникали в забезпеченні костюмами, реквізитом, декораціями. Доводилося збирати в місцевого населення старовинні костюми та домашнє начиння. У цій справі велику допомогу надали директор Бахчисарайського історико-етнографічного музею Усеїн Боданинський та Осман Акчокракли.
Нарешті було призначено день вистави, було розклеєно афіші містами і селами Криму, що в Сімферопольському державному драматичному театрі відбудеться перша кримськотатарська опера «Чора-Батир». Але на жаль! Якраз у ті дні, за іронією долі, в Акмесджид на гастролі прибули з Москви артисти, і сцену театру віддали в їхнє розпорядження. Бідному Асану знову треба було шукати, клопотати, благати, щоб знайти де-небудь сцену.
Нарешті було отримано дозвіл на постановку опери на сцені при Будинку Червоної Армії в м. Акмесджиді. Сцена цього клубу була маленька і в акустичному відношенні абсолютно не придатна для опери. Асан Рефатов свою першу оперу готував, звичайно, не для клубної сцени. Але іншого виходу не було.
Єдина генеральна репетиція була проведена на сцені цього клубу за день постановки опери - 23 вересня 1923 року. Роль Чора Батира виконував Решад Рефатов (ліричний баритон), роль батька - актор Асан Ногаєв (драматичний баритон), роль ханського сина - актор Ібадулла Грабов (ліричний тенор). Роль матері виконала сестра Айше (ліричне сопрано), роль сестри - дружина Асана Рефатова Хатиля Рашкіна (колоратурне сопрано), роль дервіша - письменник Умер Іпчі (бас).
Коли зазвучала вступна увертюра до першого акту, у залі запанувала глибока тиша, глядачі, не ворушачись, слухали з великою увагою. Після закінчення увертюри зал вибухнув гучними оплесками, які не змовкали навіть після підняття завіси, що дещо затримало початок першої арії. Захопленими оваціями супроводжувалася кожна арія, глядачі повторно викликали виконавців на біс.
Тут я ще раз нагадаю, що тільки троє з артистів були професіоналами: Асан Ногаєв, Ібадулла Грабов і Умер Іпчі. Решта були аматорами з музичними здібностями. Завдяки невтомній підготовчій роботі, ретельно проведеним репетиціям під керуванням Асана Рефатова кожен виконавець впорався з роллю успішно.
Серед глядачів у залі були присутні музикознавці з Москви. Вони високо відгукнулися про твір і його виконавців. З подивом вони дізналися, що ніхто з виконавців не мав музичної освіти. Привітавши кожного артиста з успіхом, порадили їм обов'язково вчитися музики.
Коли опустилася остання завіса, стіни залу затремтіли від довгих бурхливих овацій. Глядачі вимагали автора, і довго підкидали, гойдаючи композитора на руках. Звісно, народ пишався і захоплювався своїм молодим композитором, який створив уперше такий серйозний музичний твір - оперу «Чора-Батир».
Вдруге опера була поставлена на сцені театру 1924 року. Після цього вона ніколи більше не ставилася. Причин було багато, але головні - це відсутність вокалістів серед кримськотатарських артистів і відповідної будівлі для опери.»
У цей же період композитор створює такі музичні твори, як «Марш джигітів», «Яш бульбульчік» («Молодий соловей»), «Киш кунюнде тілегім» («Бажання в зимовий вечір»), «Тотайкойський марш». Окрім того, готує музичні постановки до вистав «Лейла і Меджнун» «Таїр і Зуре» та музику до поеми О.Пушкіна «Бахчисарайський фонтан» у перекладі Османа Акчокракли.
У 1925-1926 роках Асан Рефатов брав участь у відомій археологічній та етнографічній експедиції Бахчисарайського музею під керівництвом Усеїна Боданінського, збираючи та записуючи кримськотатарський фольклор. Експедиція проходила у п’ятдесяти п’яти населених пунктах у Степовому, Центральному і Східному Криму.
Окрім того, було представлено зібрані під час експедиції матеріали. Дослідник провів регіональну класифікацію кримськотатарської музики, виділивши степовий, середній та південнобережний райони, та надав характеристику кожній з цих груп. Для степової музики були визначені такі типові риси та жанри, як «чіни, пісні, танці». Музика середнього регіону характеризується наявністю пешрафів і таксимів, пісень «долу», «йoл ава» (маршів для нареченої) та танців «оюн ава» і «хайтарма» з розмірами 7/8 та 9/8. Було встановлено, що музична традиція Південного Берегу має багато спільного з музикою середнього регіону. Доповідь супроводжувалася численними фортепіанними ілюстраціями, а хор учнів технікуму виконав ряд пісень та продемонстрував хороводний танець «Хоран». Таким чином, Асан Рефатов не лише теоретично аналізував зібраний матеріал, але й активно впроваджував фольклорні музичні, пісенні та танцювальні зразки в навчально-сценічну практику студентів технікуму.
У 1926 році він залишив Крим для продовження освіти в Азербайджанській державній консерваторії, яку закінчив у 1929 році за спеціальністю теоретико-композиторський факультет. Після закінчення навчання Асан Рефатов залишився в Азербайджані, де викладав, працював диригентом художнього театру, був завідувачем навчальної частини Азербайджанської консерваторії, а згодом і її проректором. У 1933 році він став музичним редактором тюркського сектора Азербайджанського комітету радіофікації та радіомовлення при РНК АРСР. Його оперу «Коваль Гяве» та сюїти «Шештер» і «Кримська сюїта» було виконано в Баку.
Зі спогадів Айше Рефатової: «Асан Рефатов завжди прагнув підвищити свою музичну освіту, і з цією метою він виїжджає 1926 року до Азербайджану, де вступає до консерваторії в Баку.
Асан Рефатов був людиною доброю, чуйною, з відкритою душею, довірливою і чарівною. Його учні - видатні музикознавці, композитори Кара Караєв, Джевдет Гаджиєв, Тевфік Керімов, Саїд Рустемов та ін. згадували свого вчителя з великою повагою та вдячністю, відзначаючи його напрочуд бурхливу, творчу працездатність, кипучу енергію й талант.
У період життя в Азербайджані він добре вивчив і освоїв особливості азербайджанської музики, як народної, так і класичної, і створив багато музичних творів.»
У 1935 році Асан Рефатов повернувся до Криму.
Зі спогадів Айше Рефатової: «У 1935 році на запрошення Кримського центрального виконавчого комітету Асан Рефатов повертається до Криму. Його призначають викладачем у музично-театральний технікум. Незважаючи на офіційне запрошення на роботу в Криму, місцева влада не створила відповідних умов, не забезпечила його житлом. Протягом двох років він із сім'єю тулився в маленькому номері готелю в Акмесджиді. Взявши напрокат піаніно, він продовжував створювати нові музичні твори. У ті роки зими в Криму були особливо суворими. Готель погано опалювався, у номері було холодно. З дитинства страждаючи на ревматизм, Асан Рефатов працював у цих умовах, вдягнувшись у пальто і натягнувши рукавички, вдень і вночі не припиняючи творити дедалі нові музичні твори. Він ніби відчував, що йому залишилося мало часу для вільної творчості і поспішав за короткий термін встигнути створити і залишити якомога більше праць після себе.
У цей період (1935-1937 рр.) він пише музику на п'єсу Ю. Болата «Той девам ете» («Весілля триває»), створює музичну комедію «Насреддін оджа», пише «Кримську сюїту», обробляє багато кримськотатарських мелодій для виконання симфонічним оркестром, створює попурі з національних мелодій.»
1936 році твори А.Рефатова та твори іншого відомого кримськотатарського композитора Яя Шерфедінова виконувалися на Всесоюзному радіофестивалі. В Москві було записано на грамплатівку його драму «Той девам ете» («Весілля продовжується»).
Зі спогадів Айше Рефатової: «У 1936 році Асан працює над створенням опери «Арзи-киз» на основі народної легенди. Цю оперу він мав намір присвятити двадцятій річниці Великої Жовтневої Соціалістичної революції. До весни 1937 року опера була майже готова. Але жорстокий сталінський терор, що лютував у ті роки, торкнувся і композитора Асана Рефатова. Унаслідок вигаданого неправдивого обвинувачення в буржуазному націоналізмі 27 квітня 1937 року Асана Рефатова було репресовано органами НКВС. Усі його твори конфісковано та вилучено. Відтоді Асан Рефатов зник безслідно.
Після викриття культу особи на запити 1958 року я отримала таку відповідь: «У 1957 році 10 жовтня Асан Рефатов посмертно реабілітований рішенням колегії Верховного суду СРСР», але про його долю і конфісковані твори досі немає жодних відомостей.»
Внесок Асана Рефатова у розвиток і відродження кримськотатарської музики є надзвичайно важливим. Його творча спадщина охоплює композиторську діяльність, фольклористику та музикознавство. Композиторський доробок Рефатова налічує близько п'ятдесяти музичних творів, що охоплюють різні жанри. Водночас він зафіксував понад триста народних пісень і мелодій, зберігши для нащадків цінний пласт усної народної творчості.
Особливе значення мають праці Асана Рефатова з історії та теорії народної музики. Серед них – «Наукові дослідження кримськотатарської музики», «Кримські народні мелодії» та «Підручник елементарної теорії музики тюркською мовою». У своїх дослідженнях автор аналізує вплив двох музичних систем на національну музику кримських татар: старогрецької, поширеної в Європі, та арабо-перської. Він наголошував, що подібність не означає тотожності, а є результатом історичної взаємодії та взаємовпливу музичних культур і систем.
Окрему увагу Асан Рефатов приділяв дослідженню «хайтарми» – одного з найзнаковіших жанрів кримськотатарського музичного фольклору. Він стверджував, що «хайтарма» є унікальним танцем, що виник виключно в Криму та не має аналогів серед танців інших народів Сходу. Рефатов пов'язував походження «хайтарми» з давніми обрядовими танцями, що виконувалися як подяка Всевишньому. Сама назва «хайтарма» означає «повернення», «повернення чого-небудь за щось».
Доктор мистецтвознавства, професор Еміль Чалбаш, оцінюючи творчу діяльність А. Рефатова, зазначав: «Творчість Асана Рефатова багатогранна. Якщо розглядати окремо кожну складову, то можна побачити, що вони складені із бісеру і перлин, витоки, корені яких – це народна творчість».
У сім’ї Рефатових було четверо дітей, три сина - Мідат, Решад, Асан і донька Айше. Вклад родини Рефатових у освіту та мистецтво кримських татар неоціненна, але й доля їх була трагічною. (Про долю сім'ї Рефатових читайте: https://kuresh.info/tragichna-dolya-simi-refatovih-stala-simvolom-represiy-radyanskoi-vladi-proti-krimskotatarskoi-inteligentsii-u-xx-stolitti.htm).
Підготовлено за матеріалами джерел:
Исмаил Асан-огълу Керим «МЕДЕНИЙ ЭСНАС:1920-1938 (Къырымтатар тили. Эдебияты ве медениетинден малюмат дестеги)», .— Симферополь: Таврия, 1997.— 496с.
«Асан Рефатов: талант погубленный респрессиями», автор Садіха Зіядінова, співробітника «Кримськотатарський музей мистецтв», Газета «Голос Криму», № 50 (988) від 14.12.2012 р.
Мустафаєв Ф. М. Творча діяльність кримськотатарських композиторів XX століття: музичний та етнологічний виміри. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв : наук.журнал. 2020 р. С. 166-172.
Усеін Бекіров «Кримськотатарський пісенний фольклор в академічній і джазовій композиторській практиці», дисертація, 2023 р.
Інформація підготовлена для друкованого видання
Календар знаменних та пам'ятних дат з історії Криму і кримськотатарського народу
за підтримки Європейського Фонду за демократію.