Арсен Ібраімов: чергова жертва російських репресій проти кримських татар і мешканців Херсонщини
Арсен Ібраімов, уродженець села Антонівка на Херсонщині (дата народження — 18 грудня 1988 року), був затриманий російськими силовиками 6 квітня 2022 року. Це сталося невдовзі після укладення релігійного шлюбу (обряду нікях) — разом із дружиною та матір’ю він вирушив до Криму, аби відвідати родичів. (м.Херсон був окупований 1.03.2022) Саме на адміністративному кордоні, на КПВВ «Чонгар», його схопили окупаційні спецслужби. Коли зв'язок з Арсеном зник, саме мати першою забила на сполох. Її наполегливі дії дали змогу з’ясувати місце його утримання.
З перших днів після арешту чоловіка катували: били, залякували, вимагали визнати провину й погодитися на співпрацю з ФСБ. Натомість йому обіцяли пом’якшення вироку. Формально обвинувачення було висунуто лише 8 квітня. Спершу мати шукала сина в Джанкої, але згодом з’ясувалося, що його перевезли до Армянська.
Арсена звинуватили в причетності до Кримськотатарського добровольчого батальйону ім. Номана Челебіджихана. Слідчі стверджували, що в період із 2016 до 2022 року він нібито займався логістикою, керував транспортом, охороняв об'єкти та допомагав із господарськими потребами підрозділу. Сам Ібраімов рішуче заперечив усі звинувачення, заявивши, що ніколи не був пов’язаний із батальйоном і не мав жодного стосунку до названих у справі мікроавтобусів.
25 серпня 2022 року так званий Київський районний «суд» міста Сімферополь (Акмесджіт), підконтрольний Росії, засудив його до 10 років позбавлення волі у колонії суворого режиму, з першим роком у тюрмі. Верховний «суд» Криму 6 грудня того ж року відхилив апеляційну скаргу.
Попри тиск, Арсен залишився вірним своїм переконанням, не визнав вини й офіційно відмовився від російського громадянства, наголосивши, що є громадянином України. Його справа — черговий приклад використання репресивної машини РФ проти кримських татар і жителів окупованих територій за національною або громадянською ознакою.
Варто зазначити, що подружнє життя Арсена, яке тільки-но розпочалося, не витримало удару: шлюб розпався, що стало ще одним болючим наслідком ув’язнення.
Як повідомила мати політв’язня, один із слідчих прямо заявив їй, що метою справи «батальйону Челебіджихана» є арешт не менш як 150 осіб, і цей план має бути виконаний. Таким чином Арсен став черговою мішенню у системній кампанії переслідувань.
Під час етапування до місць відбування покарання його позбавляли їжі, передані продукти не вручали. У чоловіка почалися напади голоду, він сам описав свій стан як «тварина в клітці, якій не дають їжі». Його шлях пролягав через Краснодар, Новосибірськ і Єнісейськ — аж до колонії №6 в місті Омськ, де його утримують з квітня 2024 року, на відстані майже 4 тисячі кілометрів від рідного дому.
Омський клімат є надзвичайно важким для Арсена, який має хронічні проблеми з дихальною системою. За час ув’язнення він тричі перехворів на пневмонію, страждає на хронічний бронхіт і регулярні застуди. У колонії йому не надають належної медичної допомоги — зуби лікувати відмовляються, лише виривають. Харчування одноманітне, переважає рибна баланда. Режим суворий: підйом о 6:00, відбій о 22:00, увесь день на ногах, без можливості відпочити, що спричиняє варикоз та набряки.
Мати змогла навідати сина лише двічі, для цього їй довелося подолати понад 8000 кілометрів у кожен бік і витратити значні ресурси. Посилки дозволені лише раз на три місяці, а зв’язок з Арсеном обмежений. Дзвонити він може лише зрідка, через систему «Зонателеком».
Як зазначає Ескендер Барієв, голова КРЦ ,який оприлюднив цю інформацію, справи проти кримських татар і мешканців півдня України за звинуваченням у «участі в незаконних формуваннях» дедалі частіше стають інструментом переслідування.
Історія Арсена Ібраімова — лише один із численних прикладів того, як окупаційна влада карає людей за їхнє походження чи позицію. Закликаємо громадськість і правозахисні інституції продовжувати боротьбу за звільнення Арсена та інших політв’язнів, які стали заручниками режиму та потребують міжнародної підтримки.