Абдулла Лятіф-заде: життя, поезія, трагедія

У 2025 році виповнюється 135 років від дня народження Абдулли Лятіф-заде — видатного кримськотатарського поета, педагога, літературознавця та культурного діяча. Його життя стало символом творчого злету й водночас трагічної долі кримськотатарської інтелігенції у ХХ столітті.

Абдулла Лятіф-заде народився 26 серпня 1890 року в Сімферополі. Невдовзі батько переїхав із родиною до Перекопського повіту, де майбутній поет провів дитинство в степовій частині Криму. Цей досвід залишив глибокий слід у його світогляді та мовній ерудиції — як філолог він досконало володів різними діалектами рідної мови.

У 1900 році Абдулла втратив матір. Батько, який дотримувався старих поглядів, віддав сина до мусульманського медресе, а згодом — до новометодної школи рушдіє. У 1908 році його виключили звідти за «бунтарство». Наступного року він вирушив до Стамбула, де вступив до школи-ідаді (початкова школа для вступу у вищий навчальний заклад), проте навчання перервала смерть батька, і в 1910 році він повернувся до Криму.

Перебування в Туреччині мало значний вплив на його світогляд. Академік Агатангел Кримський відзначав, що молодий Лятіф-заде захоплювався модерною турецькою літературою, особливо поезією Фікрета. Саме там він познайомився й із ідеями пантюркізму, які згодом переосмислив.

Повернувшись на батьківщину, Лятіф-заде почав друкувати свої перші вірші у виданнях Ісмаїла Гаспринського — газеті «Терджиман» і журналі «Алем-і суб’ян». Його ранні твори були написані в османській літературній традиції.

У 1914 році розпочалася Перша світова війна. Наступного року він був призваний до російської армії простим солдатом. Там, спілкуючись із людьми різних національностей, які однаково ставали «гарматним м’ясом», він відчув рішучий світоглядний перелом: ідеї пантюркізму та панславізму стали для нього чужими.

Революція 1917 року стала для Лятіф-заде моментом нового вибору. Він свідомо приєднався до неї, а в 1918 році його твори друкувалися у сімферопольському виданні «Крим оджаги» («Кримське вогнище»), де він згодом працював редактором, а також у радянських журналах «Янъы Чолпан» («Нова зірка») та «Ілері» («Вперед»).

У цей час він принципово висловлювався проти безперервного «штампування» літературної продукції, вважаючи, що поезія має бути щирою. Його творчість, за словами сучасників, поєднувала суспільну тематику й глибоку лірику.

Найяскравіший період його літературної діяльності припав на 1921–1923 роки. Саме тоді були створені його найвідоміші вірші — «Омюр» («Життя»), «Шаірге» («Поетові»), «Ахир заман къушу» («Птах світлопреставлення»).

У 1928 році вийшла його єдина прижиттєва поетична збірка «Єні саз» («Нова музика»), видана латинізованою абеткою. У ній поєднано ранні й пізні твори, серед яких — елегія «Ленін олдю!» («Ленін помер!»).

Агатангел Кримський характеризував творчість Лятіф-заде як «соціальну лірику», де в суспільні теми поет вносив глибокий ліризм і народний дух. Та з художньої точки зору найкращими у поета вийшли його вірші з народним духом. Сам Лятіф-заде вважав, що «в суспільні теми вносить лірику».

Період з 1927 по 1930 рік був надзвичайно плідним для Абдулли Лятіф-заде. Він не лише був рушійною силою в кампанії з переведення кримськотатарської мови на латинську графіку, обіймаючи посаду відповідального секретаря комітету, а й працював над розвитком мови, допомагаючи формувати її словник і норми, очолював комісію з впровадження нової абетки для кримськотатарських книжок. Водночас Лятіф-заде відкрив для себе драматургію, представивши п'єсу «Весна життя», яка була успішно поставлена на сцені Кримського державного татарського театру. Головну роль у ній блискуче виконав Білял Париков.

Також Абдулла Лятіф-заде зробив вагомий внесок у розвиток перекладної літератури. У 1928 році опублікував огляд кримськотатарської літератури в українському журналі «Червоний шлях», що засвідчило його культурні зв’язки з українським середовищем.

Кінець 1920-х років ознаменувався хвилею репресій проти кримськотатарської інтелігенції. У 1928 році був страчений Велі Ібраїмов, що стало сигналом масових переслідувань. Лятіф-заде був змушений виїхати з Криму. Він навчався в Москві та Ленінграді, де у 1934 році здобув звання доцента.

Повернувшись до Криму, він викладав у Кримському педагогічному інституті. Як згадує, один із студентів інституту, майбутній вчитель з Карасубазару Умер Юнусов: «Закінчивши Ленінградську академію, Абдулла Латіф-заде читав лекції з західної та російської літератури в Кримському педагогічному інституті. Його лекції були дуже цікаві нам, вже працюючим викладачам. Стрункий, добре одягнений, ввічливий татарський молодий чоловік піднімався на кафедру в інститутській аудиторії, і вся увага викладачів, які слухали, зверталася на нього. Його оливково-чорні очі приковували загальну увагу. Коли він читав лекції з творів Шекспіра, Данте, Мопассана, Мольєра та багатьох західних письменників, студенти слухали його, забуваючи про свій власний світ. Навіть високоосвічені російські викладачі говорили: «Молодець, татарин!» — вони високо цінували його. Його знання та майстерність вражали викладачів.». За спогадами його племінниці Улькер Лятіф-заде, Абдулла Лятіф-заде був «одним із найкрасивіших людей у світі». Вона згадувала його як високого, стрункого чоловіка з хвилястим каштановим волоссям і теплим поглядом оливкових очей. Особливу увагу він приділяв своєму одягу, ретельно добирав тканини та фасони. Його зовнішність поєднувала природну красу з вишуканим смаком.

Хвиля арештів і розстрілів, яка охопила десятки відомих письменників, науковців, педагогів, не оминула й Абдулла Лятіф-заде, який потрапив під нагляд НКВС. Його звинуватили у «націоналізмі» та «контрреволюційній діяльності». 19 квітня 1937 року поета заарештували, а після жорстоких допитів та катувань 17 квітня 1938 року розстріляли у дворі Сімферопольської в’язниці.

Життя та смерть Абдулли Лятіф-заде стали відображенням трагічної долі багатьох діячів кримськотатарської культури, знищених радянським режимом. Його поезія, мовознавчі та перекладацькі праці — це духовна спадщина, що продовжує жити й сьогодні, нагадуючи про силу слова й мужність у часи випробувань.

Інформація підготовлена для друкованого видання Календар знаменних та пам'ятних дат з історії Криму і кримськотатарського народу за підтримки Європейського Фонду за демократію

За матеріалами джерел:
Абдулла Лятиф-заде, Хаял – омюр. Шиирлер, поэмалар, макъалелер, Акъмесджит, 2005 (Лятіф-заде Абдула. Мрія - життя. — (Сімферополь: “Таврія”, 2005. - 120 с. (Кримськотатарською мовою.))
Исмаил Асан-огълу Керим, Медений эснас: 1920-1938. (Къырымтатар тили, эдебияты ве медениетинден малюмат дестеги), Симферополь, 1997
А.Кримський. Література кримських татар, Сімферополь: ДОЛЯ, 2003.