Новини
Головна > Званий гість Ахтем Сейтаблаев

Званий гість Ахтем Сейтаблаев

28.12.2017 19:04

Ведуча: Доброго дня! Мене звуть Альме Емірсалє. Це «Радіо Куреш» і наша програма «Званий гість». Гостем нашої сьогоднішньої програми є відомий український кіноактор, режисер театру і кіно, сценарист, заслужений артист Автономної Республіки Крим, директор «Кримського Дому» - Сеїтаблаєв Ахтем Шевкетович.

Хош кельдынъыз! (Доброго дня! – кримськотатарською)

 

Ахтем Сеїтаблаєв:  Сагъ олынъ! (Дякую!)

 

В: Сьогодні ми хотіли б з Вами поговорити про Вашу творчість, про сьогоднішню демонстрацію Вашого фільму «Кіборги», про Ваші плани і зв'язки  з Кримом.

Перше питання хотілося б поставити стосовно фільму «Кіборги». Це повнометражний художній фільм про патріотів України, які не тільки відстоюють але і хочуть будувати вільну нову Україну, наскільки сьогодні позиціонують Ваш фільм, чи це справді так?

 

А.С. Так, це одна із складових нашого фільму «Кіборги». Я завжди підкреслюю те, що не зважаючи на те, що за жанром фільм «Кіборги»  є військовою психологічною драмою, там доволі багато бойових сцен, дуже багато комп’ютерної графіки, але, на сам перед наш фільм не про війну, наш фільм про мир, який народжується всередині цієї війни.

І тому доволі багато розмов, доволі багато діалогів, досить конфліктних,в середині нашого фільму, тому 6-ть наших головних героїв (це представники різних соціальних прошарків українського суспільства, це такий архетип, бо колективний портрет українських чоловіків, які різняться в своїх нюансах, поглядах на певні дії, події, які відбуваються у нашій країні , але в одному вони єдині. Тому через їх розмови, через їх конфлікти, їх мотивацію, яку вони озвучують в середині фільму, ми дізнаємось про те, ким вони вважають себе, що вони захищають, в якій країні вони живуть і в якій країні вони хочуть щоб жили їх діти, що для них є головним, а що – другорядним.

В середині фільму також багато гумору, багато братерства, багато любові, хоча в фільмі немає жодної жіночої ролі. Те, що я чую, мене дуже тішить, тому що навіть жінки після перегляду фільму кажуть про те, що дуже багато кохання в нашому фільмі, тому що воно відчувається по тому, як наші персонажі розмовляють зі своїми рідними, по тому, як вони про них розповідають один одному.

 

В: А що стало ідеєю створення цього фільму, що спонукало?

 

А.С.: Ну, власне, історія цих людей, цих чоловіків. Я свого часу вів програму «Хоробрі серця» на телеканалі «1+1». Одна із програм циклу мала назву «Кіборги», побачила вона світ 19 жовтня 2014 року, і саме після ефіру цієї програми ввечері ми здзвонилися з продюсером, з яким власне я сьогодні зняв всі свої фільми, в тому числі і «Кіборги», і вирішили, що треба знімати кіно, саме в цих історіях. Тому що, коли ти чуєш їх розповіді, коли дивишся їм в очі, ти розумієш, що якщо Всевишній дав тобі такий інструмент як кіно, буде великим гріхом не зняти про них фільм. І потім майже всі герої, учасники програми «Хоробрі серця»  стали нашими, якщо можна так сказати, співавторами сценарію, який написала Наталя Ворожбіт. Саме по їх спогадах і не тільки їх спогадах був написаний сценарій, вони його вичитували, вносили свої зауваження, а потім, під час знімального періоду, хтось з них обов’язково був присутнім на знімальному майданчику і вони дуже тактовно, дуже обережно радили нам, що і як треба робити з точки зору ведення бойових дій.

 

В:  Наскільки мені відомо, у кожного героя є свій прототип.

А.С.: Так, навіть не один.

В: А чи були серед тих прототипів кримські татари? Мені відомо, що ви знайомім з Марлєном Місіратовим.

А.С.: Так, ми знайомі з Марлєном Місіратовим з позивним «Татарин». Його доля також знайшла відображення в одному із наших персонажів фільму.

 

В: Дякую. Мені хотілося б щоб ви провели паралель, якщо це можливо. АТО і 2-га Світова війна на території України. Я порахувала, що 2-га Світова війна на Україні проходила з 22 червня 1941 по 28 жовтня 1944 – і це 1224 днів, а АТО  - з 6-го квітня 2014 по сьогодні  - і це 1360 днів.

Що це за операція така? Її не називають війною. Як до цього питання ставляться АТОшники, з якими Ви бачились. Їх ставлення до цього, до теми і назви? АТО (анти терористична операція) чи не можна назвати війну війною?

 

А.С.:  На мою думку, по факту – це війна, якщо казати про юридичну складову, я не спеціаліст, мені здається, що військовий стан, якщо він буде запроваджений, що пересічні громадяни не дуже вникають в питання, що це визначає. Зокрема, це визначає, те що по положенню військового стану, будь-що будь-де може бути взято державою, використано державою, тому, що є військовий стан. Тобто, ваші будинки, ваші машини, ви самі, ваші підприємства і т.д. Чи готові пересічні громадяни до такої відповідальності? У мене теж питання є до громадян.

В: Чи не було б краще назвати війну війною, може це наблизило б…

А.С.: Ми говоримо про термінологією, або по факту?

Ведуча: Ні, ваше розуміння.

А.С.: Моє розуміння, що ми знаходимось в стані війни. І я впевен в тому, що починаючи з Президента нашої країни, всі розуміють, що це війна. Але юридичну назву вона має як Анти терористична операція.

 

В: Дякую. Ви були свідком майдану, так? Ви знайомі з АТОшниками, з бійцями. Ідея навіть нашої померлої сотні. Не таку Україну, якою ми її зараз бачимо, хотіли бачити її, навіть ті, хто захищав донецький аеропорт. Як то кажуть «На манеже все те же». Чи не можливі якісь соціальні ускладнення, політичні ходи в Україні? Ваше передбачення.

 

А.С.: Робити передбачення, взагалі така справа. Я не є геополітиком. У мене в середині також доволі багато болю з приводу того, що… Мабуть про це і не треба казати, це цілком зрозуміло. На мою думку, третина тих депутатів, що засідають у Верховній Раді, є преступниками і повинні сидіти в тюрмах. Це також мій особистий біль. Але я розумію, що десятиріччями імперія, яка сьогодні зветься Російська Федерація, якщо точніше – Московія, вона робила все задля того, щоб ми не знали, хто ми такі, щоб розмити нашу ідентичність. Ви уявляєте собі, що голова Служби Безпеки України, що Міністр оборони України – всі вони були ставленниками Московії. Ми це з вами добре знаємо на прикладі Криму. Коли приблизно 95 % співробітників СБУ перейшли на сторону ворога. Майже абсолютна більшість держслужбовців поміняли флаги і зрадили країну, якій давали присягу. Так, доволі багато болю. Ми зараз пробуємо звільнитися від цих наростів на кілі нашого корабля під назвою «Україна», від того, що зветься корупцією, зветься п’ятою колонною промосковською. Я впепен в тому, що переважна більшість українців, зокрема ті, хто із зброєю в руках захищає нашу Україну, вони розуміють, що, на жаль, на превеликий жаль, зміни на краще, реформи не відбуваються так швидко, як хотілося б. Я теж хочу зранку прокинутись і знати, що Крим і де юре, і де факто - він є українським. Що частина окупованого Донбасу - вона звільнена. Але на жаль це не відбудеться так швидко. Західні демократії у свій час десятиріччями, а іноді сторіччями робили, вибудовували те, що сьогодні є як приклад європейської демократії. Візьміть будь-яку країну - Францію, велику Британію, Німеччину, Іспанію, Італію. Я згоден з тим, що мабуть у нас немає такого довгого часу на проведення конче потрібних реформ, але вони все-одно будуть. І я в це щиро вірю.

Соціальні взриви – мені не хотілось би, щоб вони відбувались. І я впевен в тому, що українці добре розуміють різницю між тим Майданом, що відбувся в 2013-2014 роках, і закликами до такої громадянської непокори, які ми іноді з вами бачимо тут і зараз. Ми з вами кожен на своєму місці повинні зробити так, щоб ці реформи відбувались. Тобто ми повинні не мовчати, робити все для того, щоб державна влада постійно чула те, що ми прагнемо змін, те, що ми готові ті зміни починати самі з себе.

 

В: Дякую. Ви випередили одне з наступних питань. Як Ви бачите повернення окупованих територій, в тому числі і Криму?

 

А.С.: Це така низка заходів. Мені так здається, це і постійне посилення міжнародних санкцій, це і побудова, принаймні крок за кроком, тієї країни, на яку б люди, які мешкають в окупованому Криму та окупованому Донбасі, щоб вони бачили, які зміни відбуваються тут. Це і власне будування своєї міцної армії. Тому що, як показує історія, якщо у тебе немає міцної армії, навіть твоє існування буде під великим питанням. Тим більш, якщо ми мешкаємо поруч із таким, м’яко кажучи неадекватним, сусідом. І тому, це є посилення санкцій в першу чергу. Щоб ціна за окупований Крим та окупований Донбас стала надзвичайно високою. Я не можу ніяк оцінити життя будь-якої людини, тим більш, якщо ця людина захищає свою батьківщину, їй немає ціни. Так от, щоб для ворога вона стала такою не підйомною, щоб врешті-решт і через міжнародні санкції, мабуть по «Хорватському» сценарію, але це все-одно відбудеться, ми повернемо Крим і повернемо Донбас.

 

В: Сагъ олынъ! (Дякую!)  Як у кримського татарина у Вас в Криму, звичайно ж, залишились родичі, друзі. Ви, мабуть підтримуєте з ними зв’язок. І таке питання, чи не хотіли б Ви зняти фільм про події 2014 року, Ваше бачення анексії, спогади Ваших знайомих, Ваших родичів?

 

А.С.: Зараз ми пишемо сценарій всередині нашого продакшену. Це буде сценарій, який побудовано також на документальному факті. Саме один день з життя Мустафи Джемілєва – 3 травня 2014 року, коли його в черговий раз не пустили до Криму. Паралельно ми будемо розказувати про те, що відбувалося у Криму. Маю сподівання, що через рік ми почнемо знімати це кіно.

 

В: Алла ярдимджи олсун! (Нехай Бог допомагає!)

Ми дуже раді і сподіваємося побачити Вашу роботу. 

І знову ж таки, події 2014 року, сьогоднішні події в Криму, переслідування кримськотатарських активістів, чи можна провести паралель із депортацією 1944 року, як знищували кримськотатарський народ і Ви зняли фільм «Хайтарма», зіграли головну роль Аметхана Султана, Чи не нагадують події депортації, що це наступний крок, щоб знищити народ?

 

А.С.:  Певним чином, звісно, нагадує. Тому що зараз цими безкінечними арештами, залякуваннями вони ж намагаються зробити так, щоб не існувало ніякої іншої думки крім думки Путіна або його колаборантів. І тому все робиться для того, щоб найактивніші якщо не сиділи у тюрмах, щоб принаймні вони виїжджали з Криму. Різниця в тому, що депортація відбулась за тиждень приблизно, фізично вивезли весь наш народ за межі Криму, тут вони цього зробити не можуть, хоча, на мою думку, дуже хотіли б так зробити. Вони намагаються зробити так, щоб залякати весь кримськотатарський народ. І в цьому контексті те, що вони арештовують активістів кримських татар. В цьому контексті  так – це є така певна депортація думки, свободи, людської гідності. Але вони погано вчать, погано знають, а можливо не знають історії. Російська імперія намагалась декілька сторіч знищити кримських татар: Російської імперії немає – ми є. Радянська влада протягом 70 років намагалась знищити кримських татар: Радянського Союзу немає – ми є. Путіна, всього його московської компанії теж не буде, а ми будемо!

 

В: Іншалла! Олєн де олсун!(Милістю Всевишнього, нехай так і станеться!)    Дякую.

Таке питання. Яким Ви бачите майбутнє Криму? Наскільки дієвим інструментом повернення Криму, на Вашу думку, може стати визнання Кримськотатарської Автономної Республіки? Чи можлива така Автономія в сьогоднішніх реаліях?

 

А.С.: В сьогоднішніх реаліях, звісно, що не можлива, але я переконаний в тому, що це буде надзвичайною мотивацією на сам перед для киримли (криммці), тому що вони відчують, що українська держава, українські парламентарі дали собі раду, що вони підтримують і визнають, що киримли є хедлайнерами української державності в Криму. І тому це був би дуже міцний меседж всім проукраїнськи налаштованим громадянам в окупованому Криму. Що державна влада чітко розуміє і використовує чіткий механізм по поверненню Криму. І це був би дуже великий козир на перемовинах в будь-яких міжнародних інстанціях, тому що по всім міжнародним зобов’язанням, по всім договорам саме корінний народ має право визначати чи буде існувати якась там військова база або приналежність до тієї чи іншої країни. Киримли протягом всіх років незалежності України вони своїми діями, своїм вибором навіть політичних партій, дій або окремих політиків завжди підкреслювали, що вони є проукраїнськи налаштованими громадянами. Саме тому окупаційна влада так скаженіє від того, що вони всі розуміють, що абсолютна більшість киримли є проукраїнськи налаштованими громадянами. І тому, на мою думку, прийняття Закону у Верховній Раді про надання Криму статусу Кримськотатарської національно-територіальної автономії в складі єдиної України, це був би дуже важливий і мотивуючий крок задля збереження єдиної України.

 

В: Дякую.

Нещодавно кримськотатарський народ відзначав 100 річчя Курултаю. 100 років тому на чолі народу стояв Номан Челебіджихан, сьогодні лідером всесвітньо визнаним є Мустафа ага. Але ми знаємо як визитівка кримськотатарського народу є  ще Джамала і є Ахтем Сеїтаблаєв. І мені хотілося б почути Вашу думку стосовно того, як Ви кажете було б добре мати Кримськотатарську Автономну Республіку, визнання її сучасною Україною, хто може стати на чолі нації, чи є у нас такі лідери?

 

А.С.: Мустафа Джемілєв.

 

В: Згодна, але ж він не вічний. Чи ми зрощуємо наступне покоління. Чи готове воно відстоювати інтереси свого народу? Як ви бачите?

 

А.С.: Я бачу так. Є Рефат ага Чубаров. Але це дуже слушне питання. На мою думку не треба зволікати, а треба як раз і готувати кадри. В тому числі політичні кадри, справжні,  державників, для яких це буде справою честі, які будуть дуже добре розборатися в політичних питаннях, в економічних питаннях, в макроекономічних питаннях. Я особисто знайомий з декількома кримськими татарами, я не буду називати імен, якщо дозволите, але я особисто бачу в них великий потенціал. Це молоді люди, в яких є сили, в яких є знання, в яких є досвід і, на мою думку, наше старше покоління, здається, або вже звернули увагу і не кажуть про це, але якщо це не так, я зі свого боку дуже радив би звернути увагу і готувати наступне покоління управлінців, політичних діячів, лідерів громадської думки, журналістів і так далі. Тому що дуже багато праці нас чекає потім, коли ми, інша Алла, повернем Крим.

 

В: Сагъ олынъыз. (Дякую) І цим має турбуватися Меджліс кримськотатарського народу?

А.С.: На сам перед. Звісна річ, а хто іще?

В: Меджліс, Курултай…

А.С.: Так, будь-який представницький орган кримських татар повинен замислитись над цим, тому що – це майбутнє.

В: І якщо можна пов’язати із нашими кримчанами. Ми знаємо, що цього року була освітня програма «Крим – це Україна», були пільгові місця до ВУЗів, щоб наші кримчани могли поступити. Чи могли б Ви дати якусь пораду батькам щодо освіти, здобуття освіти їхніми дітьми тут на Україні?

 

А.С.: Я можу порадити тільки те, щоб шукали інформацію, її дуже легко знайти, вона є в інтернеті щодо того як дистанційно вступити до Вищу. Там прописаний перелік кроків, виконавши які можна вступити до Українських Вищів. Я б радив це робити, тому що ким будуть визнані дипломи, які видаються на окупованій територій? Ніким. Окрім, власне Росії. Тому і зі сторони української держави багато що зроблено для того, щоб діти з окупованих територій могли вступати до цих Вищів. Треба не боятися, треба відкривати для себе світ, тим більш Що кроки назустріч держава робить.

 

В: Дякую. Таке питання: плани на майбутнє, найближче майбутнє, якими Ви можете з нами поділитись.

 

А.С.: Зараз ми знаходимось уже в підготовчому періоді до фільму «Захар Беркут» по повісті Івана Франка «Захар Беркут». Провели першу таку експедицію по пошуку локацій для майбутніх зйомок, були в Карпатах, в Закарпатті. Познайомились з багатьма цікавими людьми, були зокрема і в родовому селищі Івана Франка селі Нагуєвичі, були в його домі. Це не справді його дім, а реконструкція. Пили чай за тим столом, де він писав « Захара Беркута». Підписали меморандум з Міжнародним Фондом імені Івана Франка, в особі Ролана Франка і очільником цього фонду Ігорем Керусом про взаємодію та співпрацю. Зараз ми продовжуємо пошук локацій, зараз іде читка сценарію і по-троху вже віддалений кастинг акторів тільки по їх фотографіях, по відеороботах, кінороботах ми намічаємо акторський ансамбль, але ще акторських проб не було.

 

В: Дякуємо. Творчих Вам успіхів!

Наскільки мені відомо, Ви вдруге вже в Херсоні. Ваше враження від нашого міста? Я знаю, що один з акторів, який зіграв роль у «Кіборгах» теж є херсонець.

 

А.С.: Так. Це Олександр Мельник, дуже добра людина і, надзвичайно, цікавий хороший професійний артист. Він саме з Херсона.

Місто мені подобається. Відчувається в ньому тепло і близькість до Криму, до моря. Сподіваюсь, наступного разу буде трохи більше часу, для того щоб якось більше побачити місто та поспілкуватись з людьми.

 

В: Дякую. Я знаю в Херсоні Ви вдруге, але на Херсонщині ви були. Були на Блокаді Криму. І це вже таке питання, як Ви ставитесь до того, що має бути кримськотатарський батальйон?

 

А.С.:  Я не певен, що має бути батальйон за національною ознакою. Це суперечить самому статуту армії, збройних сил. Якщо це буде батальйон вихідців з Криму, де будуть враховуватись потреби людей, наприклад, які не їдять свинину, або які роблять намаз п’ять разів на день. Я думаю всі ці питання можна вирішити, аби була воля до цього. Якщо розглядати її як громадську організацію «Кримськотатарський батальйон», мабуть що так. Якщо говорити про збройні сили, то я ніде такого не бачив, щоб був створений військовий підрозділ або частина за національною ознакою.

 

 В: Дякую. І таке, я знаю, що в Генічеськом районі дуже багато кримських татар. Чи плануєте ви зустріч з ними, чи поїздку?

 

А.С.: Я б дуже хотів цього. Звісно, сподіваюсь що вона обов’язково відбудеться.

 

В:  Чокъ сагъ олынъ! (Велике спасибі!) Я бажаю Вам творчих успіхів!

Іще раз нагадую нашим радіослухачам, що гостем нашої студії був Ахтем Сеїтаблаєв – актор, кінорежисер, сценарист, заслужений артист Автономної Республіки Крим, директор Кримського Дому.  Ще раз дякую.