Новини
Головна > Званий гість- Закон про освіту.

Званий гість- Закон про освіту.

23.10.2017 20:32

Гості студії: Дємєнтій Бєлий голова Херсонської обласної організації виборців України

 

Павло Гавриш громадський діяч. Представник народного руху України

 

Ведуча: Ухвалений в Україні Закон «Про освіту» обурив представників нацменшин України. Чому так сталося?

 

Дємєнтій Бєлий: Я можу говорити що, цей Закон «Про освіту», а саме його 7 стаття, вона затронула інтереси певних національних меншин в Україні. Тобто змінила мовну ситуацію, якщо раніше, частина національних меншин громадяни України, які є представниками національних меншин, і яким було право навчатися рідною мовою , не лише у початковій школі, але й у середній школі і у вищій школі їх інтереси було затронуто, або різко звужені. І це дійсно відбулося досить несподівано, хоча цей Закон про освіту проходив різні етапи обговорення. І саме навчання мовою нацменшин воно дійсно було в центрі уваги, але у сесійній залі була прийнята така протиречива стаття і в результаті це обурило певну частину національних меншин. Хоча наприклад ми проводили дослідження в Херсонській області , ми брали інтервю у керівників національних товариств , то на рівні Херсонської області ця ситуація нікого не обурила . Всі або задоволені, або не вважають , що це зачіпає їх інтереси, або вважають що Україна, дійсно має право розвивати і поширювати державну мову.

 

Павло Гавриш: Я хотів би сказати ось про що, чи когось здивує що у Франції державною мовою є французька, в Італії – італійська, в Німеччині – німецька, в Росії – російська. Але чомусь вже 25 років, в Україні йде дискусія, чи повинна бути державна мова в Україні. Хоча й Україна є державою де назву свою має від нації від назви, так само як і італійці дали , Франції – французи і тд. Не будемо г7оворити про Росію, бо Росія вкрала нашу назву і частину хотіла привласнити історії. І в деяких моментах вона вдалася до брутальних дій, навіть на рівні президентів. Президент був вимушений дати відповідну відповідь на зазіхання нашої історії, наших правителей. Щодо того, мабуть когось обурила стаття «Мова освіти», а саме 7 – ма стаття в Законі. Я не знаю кого вона може обурити і чим вона може обурити. Тим що держава нарешті сказала, що в Україні є державна мова, вона є українською, і у цій статті також записано про те що так само створюються класи для корінних народів , для національних товариств, які можуть навчатися рідною мовою до певного періода, тут мається на увазі, до 5 – го класу,. Для чого, щоби 5 років діти які , пішли до школи і не знали української мови, з певних причин, протягом 5 років вони могли навчатися на рідній мові , паралельно вивчаючи рідну мову, уже в старших класах могли вільно говорити українською мовою , для того аби вони могли далі поступати відповідно в державні або інші не державні ВИШі , здобувати освіту, і врешті – решт ми виховуємо своє молоде покоління для того щоб воно прийшло на зміну, а саме це є державні структури також. І я думаю, що було би дивно коли , державний службовець у Франції ее володів би французькою мовою, і він був би державний службовець який виконував ці функції і керував цим народом. Ну це нонсенс. А у нас це вважається начебто певною нормою.  Тому для того щоб відкрити поколінню молодому яке вже виховується 25 років в Україні , не тільки щоб вони мали змогу виїхати Закордон і десь навчатися , аби реалізовувалися тут в Україні. То получається, якщо ми не заохочуємо Державною мовою, то ми свідомо знаємо, що вони повинні виїхати з України. А як удосконалювати мову нацменшин, то у нас є і національні товариства , які повинні цим опікуватися.

 

Дємєнтій Бєлий: Найголовніше, я хочу одразу зазначити , що державна мова повинна розвиватися, державні службовці повинні знати державну мову, це навіть не обговорюється. І всі громадяни України повинні знати українську мову. Я хотів би звернути увагу що мова не йде про те що ось у нас в Укаїні не хочуть вчити державну мову. В школах національних меншин всі вивчають державну мову. Доречі якщо взяти школи з російськомовні у Херсоні , то учні цих шкіл, найкраще здають ЗНО з української мови. Тобто люди вивчають російську мову, але дуже добре знають українську мову. Але що ми повинні розуміти , загалом Україна є членом Ради Європи , ця Урядова організація прийняла ряд хартій, конвенцій, і більшість з них Україна підписала. Тобто вона гарантувала дотримання прав та свобод людини, розвитку регіональних мов, захист національних меншин. Тобто всі ці конвенції вони підписані, ратифіковані. Наприклад рамкова конвенція «Про захист національних меншин» вона була прийнята в 1995 році, а в 1997 році ратифікована Україною. І в цій конвенції гарантується, що діти представники національних меншин, будуть вивчати і знати свою рідну національну мову. І доречі в цій же конвенції говориться, що є три процеси , які повинні не перетікати один в інший. Ну по – перше будь – яка держава Франція, Німеччина, Україна, вона має право на інтеграцію всіх народів в своїх межах. Тобто всі повинні знати державну мову. І володіти на достатньому рівні, щоби люди могли, дівчина з угорського чи румунського села , яка мешкає в Україні, або російський хлопчик, щоб вони могли вчитися у вищій школі і вступити на державну службу. Це перший момент – інтеграція. Але ця інтеграція не повинна переходити до асиміляції з  одного боку, а з іншого всі повинні поважати права національних меншин. А ще в нашій Конституції сказано , забороняється обмежувати ці права , які були надані.

 

Ведуча: За статею 7 нового Закону про освіту, з 1 вересня 2018 року діти нацменшин початкову освіту зможуть здобувати початкову освіту мовою відповідної нацменшини, при цьому паралельно вивчаючи державну мову. А з 5 – го класу вже ні. Чи можна назвати це дискримінацією?

 

Дємєнтій Бєлий: Ну з якого боку можемо подивитися, та ж сама хартія розвитку регіональних мов. Хартія регіональних мов говорить що Держава може , або застосовувати навчання у початковій школі , для всіх національних меншин, або частини національних меншин, або якоїсь певної зі згоди батьків. Справа в тому що Україна до цього моменту вже застосовувала в середній школі мову національних меншин. Тепер діти не будуть вивчати загальні предмети мовою національних меншин. Тобто їх обмежили у цих правах. І це обмеження повинно було проходити в першу чергу після тривалого  діалогу з цими національними меншинами. А діалогу нажаль не було. І доречі в резолюції  ПАРЄ так і говориться, що Закони необхідно обговорювати з тими інтереси кого вони зачіпають. Якщо з одного боку був би діалог , а з іншого великий перехідний період , наприклад не з 2018 року вивчають всі українську мову, бо хто знає українську мову в угорському селі, це є велика проблема. Необхідно кілька років перехідного періоду, 5, може шість, але повинна бути політика інтеграції , щоб всі розуміли що в державі державну мову потрібно вчити, а з іншого боку , поступово переходити на цю державну мову.

 

Ведуча: У Міноосвіти зазначають , що стаття 7 Закону України про освіту відповідає Конституції України. Виходить вони перешкод не бачать?

 

Павло Гавриш: Я думаю що  дійсно прийняття будь – якого законодавчого акту передбачає , якщо він торкається тих груп людей, обовязково обговорення. Це є демократична норма , це дійсно так. Але що стосується наприклад питання, що цим законом , дещо зменшується використання мов національних товариств у середній, а далі у вищій школі , ну я думаю, якщо людина певної національності 5 років добре вивчала свою мову і застосовувала в шкільній програмі то і далі може вивчати свою мову. Чому далі йде перехід і наголос на знання державної мови? Тому що ми знаємо випадки, що в деяких регіонах України є діти які уже як і дорослі , які закінчують 10 – й клас і вони не розуміють державної мови. І таким чином якщо держава , крізь пальці дивиться на таку ситуацію , вона таким чином хоче вона чи не хоче , ця дитина, виїжджає за межі України щоб отримувати високий рівень освіти в ВУЗі в інші країни. Тио тоді получається що ми в Україні виховуємо дітей національних товариств які в Україні не можуть реалізовуватися. І тобто ми вкладаємо значні кошти для їх навчання , а потім вони не повертають в суспільство те що ми в них вкладаємо. Це також не зовсім коректно. І я думаю якщо б цей Закон був прийнятий 25 років раніше, можливо було би питання про перехідний, що дуже швидко.

 

Дємєнтій Бєлий: Я хочу трохи полімізувати. Якщо в нашій школі , в якій українська мова повинна вивчатися, здаватися ЗНО, екзамени. І якщо це не робилося в цьому не винні ті представники національних меншин. Чиновники не виконували свої обовязки. Так чому ж за неналежне виконання обовязків чиновників будемо перекладати ці питання на плечі національних меншин. Ми не повинні нікому дорікати , якщо людина хоче куди – небудь виїхати. Будь – то представники національних меншин або українці. Ми знаємо що багато людей виїжджає за кордон і їм для цього не потрібно навчатись в польській чи угорській школі. Вони можуть навчатися в українській школі. Не мова витісняє людей зі своєї країни , а тяжкі економічні умови.

 

Ведуча: Чому найбільше Законом про освіту обурені поляки, румуни, угорці, та болгари?

 

Дємєнтій Бєлий: По-  перше говоримо про Угорщину. Угорщина – це країна яка має виражений постімперський  синдром. Після бурхливих подій 20 ст. багато угорців тепер мешкає в Україні. І з цього приводу в них є велика травма. І вони дуже хотять відстоювати права національних меншин.  Тому прийняття нашого Закону сприйчинило у них таку болісну реакцію. Перед прейняттям Закону його потрібно було передати до Венеціанської комісії. Вони б подали нам свої рекомендації.

 

Павло Гавриш: Я хотів би додати що ми сьогодні не повинні  забувати щ0о ми живемо зараз в стані війни з сусідом який багато років буцімто проговарював свою дружню позицію. Після загарблення Криму й війни на Сході всі побачили явне обличчя цього брата і не треба думати що Росія не має своїх саиалітів в світі! Структурні підрозділи які ведуть інформаційну війну в світі Росія має в 160 своїх філіях. А тепер подумайте які країни саталіти близькі до Росії.