Новини
Головна > Смачний рецепт зради: ропа Сивашу, лапша та трохи Кримського бізнесу

Смачний рецепт зради: ропа Сивашу, лапша та трохи Кримського бізнесу

14.10.2018 20:06

Нещодавно, 11 жовтня 2016 року, представники ГУ СБУ АРК та ЦА СБУ розкрили схему постачання соляного концентрату з території Херсонської області до окупованого Криму. Схема була викрита набагато раніше, однак представники СБУ показали її розкриття залучивши до спецоперації журналістів та представників влади.

Із Сивашу, ПАТ «Бром» та ВАТ «Кримський содовий завод», що знаходяться на території окупованого Криму відбирають сировину для свого виробництва. Кутаранська дамба, по якій проходить лінія розмежування окупованої території і Херсонської області, відділяє Західний Сиваш від Середнього і саме, на тій території, що відноситься до Херсонської області, СБУ викрила насосну станцію, яка перекачувала соляний концентрат на окуповану територію.

Фото зі сторінки Facebook Бориса Бабіна

Концетрат у Західному Сивашу багатший на мінерали і найбільш придатний для виробництва, але він вміщує замало води, яка розбавляє соляні залежі. В приміщенні в якому знаходяться електромотори, що перекачували  сировину, працювало 5 осіб, усі вони місцеві. Як довго працювала ця схема, поки що невідомо, однак судячи із безперебійної роботи двох заводів, ця схема була організована одразу ж після окупації Криму. Заводам “Бром” та “Содовий” вкрай необхідна сировина з території Херсонської області.

Організувати таку схему в Україні непросто і для цього необхідні високі зв'язки у деяких органах. Знайти осіб причетних до незаконного перекачування сировини до окупованої території було досить непросто, але нам це вдалося.

Тож за прихованим бізнесом з окупованою АР Крим стоїть звичайна і непримітна київська компанія ТОВ “Геомоніторинг”, яка займається діяльністю у сфері  інжинірингу, геології та геодезії, заснували компанію ще у квітні 2017 року, саме вона відповідала за діяльність насосної станції і саме на неї працювали місцеві чоловіки, що обслуговували станцію. Засновником компанії з статутним капіталом у 1 тисячу гривень, є звичайний, з першого погляду,  київський бізнесмен Ігор Цакун.

Ігор Цакун - засновник ТОВ “Геомоніторинг”/ Фото з сайту vkontakte

Як виявилось, він має ще 11 компаній, які зареєстровані у Києві та Харкові, що займаються торгівлею, концертною діяльністю і туристичним бізнесом. Ігорю Цакуну належить туристичне агентство “Neverland”.

Та навіщо, людині яка має достатньо прибутку від компаній, займатися бізнесом з окупованою територією?

Ігор Анатолійович Цакун народився 28 квітня 1978 року, і у 1994 році закінчив Київський політехнічний інститут ім. І. Сікорського, де навчався на інженерно-хімічному факультеті. Знайшовши Ігоря Цакуна, ми почали відстежувати його родинні зв'язки, можливо вони могли дати нам відповіді на деякі питання. Та ніяким чином не могли знайти його дружину, на його офіційних сторінках у соціальних мережах поряд з ним можна побачити одну жінку, але вона має інше прізвище.

Ігор Цакун - засновник ТОВ “Геомоніторинг” та Галина Березницька - головний державний інспектор Державної фіскальної служби України/Фото з сайту vkontakte

Може то неофіційна дружина, подумали ми, та виявилось що на фото з ним таки його справжня дружина, от тільки прізвище вона має не таке, як у чоловіка. Виявляється дружина Ігоря Цакуна - Галина Василівна Березницька - головний державний інспектор Державної фіскальної служби України.

Судячи з декларації дружини Ігоря Цакуна, родина живе у достатку, адже має дві квартири у Києві, має два гаражі, дім та кілька земельних ділянок у Хмельницькій області і бонус-плюс - квартира та земельна ділянка у смт. Гаспра (Ялта, АР Крим). Доречі, дві квартири Ігор Цакун отримав за один день у 2016 році, наступного року він продав їх Київському нотаріусу Денису Зубкову.

Подорожує подружжя на власних автівках, Ігор Анатолійович на Toyota Prado, Галина Василівна на Nissan Micra.

Галина Березницька - головний державний інспектор Державної фіскальної служби України/Фото з сайту vkontakte

Галина Березницька, вказує, що її чоловік має дохід лише від двох компаній ТОВ "Гео-Еко-Груп та ТОВ “Геомоніторинг”, а про інші десять компаній, від яких Ігор Цакун отримує прибуток, у декларації абсолютно не згадується. То можливо Галина Василівна забула про цей дохід чоловіка, і наступного року внесе його до декларації, або може вона просто не знала про статки чоловіка? Так само, виникає питання, чи міг знати головний спеціаліст Державної фіскальної служби про те, що її чоловік веде незаконний бізнес з окупованим Кримом?

Доречі сам Крим, подружжя дуже полюбляє, і кожного року відвідує його, залишаючи на згадку світлини.

Скрін з офіційної сторінки Ігоря Цакуна vkontakte

Та повернемось до компанії ТОВ “Геомоніторинг”, яка організувала злочинну схему з постачання сировини до окупованого Криму. Ми перевірили законну діяльність цієї компанії, і виявилось, що вона не має жодних ліцензій на користування надрами України. Прикриття компанії було досить серйозне, та й охороняла моторну станцію воєнізована охорона. Галина Березницька у своїй декларації зазначає, що її чоловік отримує від ТОВ “Геомоніторинг” трохи більше 30 тисяч гривень прибутку в рік. Чи дійсно за 30 тисяч гривень людина, яка має мільйони буде ризикувати репутацією та свідомо порушувати закон і співпрацювати з окупантами? Напевно, що це абсурд, і за цим стоять, або ж великі гроші, які отримує Ігор Цакун, або ж зв’язки, які змусили його піти на цей крок, а можливо і те і інше.

Зв'язки Ігоря Цакуна з Кримом не обмежуються лише, туризмом, квартирою та подачею сировини, він мав у Криму, і судячи з російських реєстрів, досі має, ще одну частку бізнесу та дуже впливого бізнес-партнера.

У грудні 2014 року, в Міністерстві юстиції РФ ухвалили “Положення про розкриття інформації емітентами емісійних цінних паперів”, після чого в реєстрах окупованого Криму спливло прізвище Ігоря Цукури. Він виявився афільованою особою ОАО «Симферопольская макаронная фабрика», і продовжує фігурувати у списках РФ і після 2014 року.

Список акціонерів ОАО "Симферопольская макаронная фабрика"

Ця фабрика до окупації належала українському бізнесмену ізраїльського походження Міхаелю Ревазу. Дісталась йому вона від його російського  бізнес-партнера Костянтина Мірелі, що очолював ОАО "Группа "Евросервис". В свій час Костянтин Мірелі володів цукровим та макаронним бізнесом в Україні, фактично монополізувавши його ринок, та після кризи, з 2009 року, його компанія почала втрачати активи, і частина бізнесу дісталась Міхаелю Ревазу, в тому числі і Сімферопольська макаронна фабрика, яка була другою в Україні за потужностями виробництва після Київської. У 2015 році було опубліковано список афільованих осіб цієї фабрики, більша частина з яких це українські бізнесмени, і кілька росіян. 

ТОВ "Сімферопольська макаронна фабрика"/ Фото www.kupidom82.ru

У 2016 році Антимонопольний комітет, дозволив ТОВ “Аграманта” викупити Київську макаронну фабрику. За компанією “Аграманта” стоять компанії, у тому числі Кіпрські офшорні, що належать Міхаелю Ревазу.

Міхаелі Реваз - український бізнесмен ізраїльського походження

Після окупації Криму РФ, справи Сімферопольської макаронної фабрики пішли не досить добре, ще й в Україні назрівала боротьба з бізнесом на окупованому півострові. І була вигадана нова схема, за якою так званий Севастопольський господарський апеляційний суд, визнав, що попередні власники не виконали договірних умов і право власності на фабрику передав новому власнику, а точніше новому старому власнику - компанії ТОВ “Аграманта”. Таким чином, Міхаель Реваза перестрахувався у веденні бізнесу, сховавшись за кіпрськими компаніями. Але з'явилась інформація, що у 2017 році фабрику виставили на продаж, правда це чи ні, невідомо, адже її вже передавали новому власнику, про це ми писали вище. 

 Наразі, з приводу незаконного постачання до окупованого Криму сировини, розпочате слідство, яке має встановити усіх осіб, причетних до цього злочину. Тож, слідкуватимемо за перебігом слідчого процесу, і подивимось, чи знайде воно винуватих. Непоміченим не має залишитись і той факт, що місцеві робітники, які працювали на насосній станції, знали чим займаються, так само, як і знали усі місцеві жителі села Василівка Новотроїцького району. Без відома органів місцевої влади такий бізнес навряд чи б працював.

Бізнес з окупованим Кримом продовжується і переходить з одних форм у інші, з часом змінюються лише схеми, але у цьому довгому бізнес-ланцюжку  продовжують залишатися одні й ті ж особи, маючи вагому підтримку державних чиновників, що корумповано знищують країну та потурають потребам окупанта.


Рустам Авдєєв, радіо "Куреш"